Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

	Перша річниця уряду: а ВВП таки не намажеш на хліб

Серед чинників, які стали на заваді досягненню кращих результатів, Віктор Янукович називає спадок "помаранчевих" урядів, природні катаклізми у вигляді посухи та дестабілізацію політичної і економічної ситуації опозицією і позачерговими вибрами.

Опозиціонери ж закидають урядові Януковича стрімке зростання цін і тарифів, невиконання виборчих обцянок щодо дешевого газу та адміністративне втручання в економіку.

'ВВП на хліб не намажеш'

Фраза Віктора Ющенка про те, що “ВВП не намажеш на хліб”, що пролунала під час телевізійних дебатів із Віктором Януковичем під час президентських перегонів 2004 року, запам’яталася багатьом українцям, а суперечка щодо цього питання між тепер вже президентом Ющенком та прем’єром Януковичем триває і досі.

Якщо у перші півроку своєї діяльності уряд пана Януковича нарікав на “погану” спадщину, яка дісталася йому від попередніх “помаранчевих урядів”, то останні 6 місяців чинний Кабмін працював за власноруч розробленим бюджетом, а також маючи сталу підтримку коаліційної більшості у Верховній Раді. Віктор Янукович твердить, що за цей час його урядові вдалося суттєво підвищити соціальні стандарти життя українців: “За рік роботи коаліційного уряду рівень заробітної плати виріс майже на 25%, а пенсії – на 20%. Майже у 3 рази збільшилися витрати бюджету на соціальні програми.”

У президентському секретаріаті визнають швидке зростання української економіки – напередодні річниці діяльності уряду про це заявив перший заступник голови секретаріату, Олександр Шлапак. Водночас на Банковій звертають увагу на те, що темпи цього зростання є значно вищими, ніж підвищення зарплат та пенсій, які, до того ж, “з’їдає” достатньо висока інфляція.

Ще критичніше ставляться до діяльності чинного уряду лідер блоку свого імені Юлія Тимошенко та лідер блоку Наша Україна-Народна Самооборона Юрій Луценко. Вони звинувачують кабінет Януковича у зростанні цін і тарифів, збільшенні державного боргу, “ручному” керуванні економікою і невиконанні передвиборчих обіцянок про дешевий російський газ.

У рідному для Віктора Януковича Донецьку, де підтримка очолюваної ним Партії регіонів була і залишається найвищою, оцінки діяльності уряду справляють враження, що “регіонали” ще не були при владі, а лише збираються виграти свої перші вибори.

“Що я думаю, я не скажу, а сподіваюся на краще.”

“Ситуація повинна змінитися на краще. Сподіваємося на стабільність. Хочеться побажати Януковичу удачі, і партії регіонів і Україні в цілому. Країна у нас із великим потенціалом. Хочеться, щоб не лише нашому регіону, а й усім жилося краще і краще.”

“Зараз ця передвиборча кампанія іде і невідомо, яка влада і що буде. Стабілізується – не стабілізується. Заробітна плата у нас не дуже висока. І в той же час не низька. Варто переглянути заробітні плати, пенсії, все інше. Дай людям трохи більше грошей – гадаю, життя буде кращим.”

Тим часом у Івано-Франківську, який восени 2004 року запам’ятався тим, що саме там у Віктора Януковича за часів його першого прем’єрства і балотування на президентську посаду поцілили яйцем, більшість співрозмовників ВВС лунали подекуди емоційно, а подекуди й дещо відсторонено:

“Так, зміни я відчула: подорожчання хлібу, цукру, інших товарів. А підвищення пенсій та заробітних плат я не відчула.”

“Нічого я від Януковича не відчула. Взагалі нічого.”

“Мабуть на краще щось і змінилося, але не завдяки уряду, а завдяки власній праці.”

У Києві ж, де за даними податкової адміністрації, впродовж останнього року удвічі збільшилася кількість мільйонерів, пересічні кияни практично вимірюють результати діяльності уряду Януковича своїми споживчими кошиками, або ж намагаються намазати ВВП на хліб:

	Українці кажуть, що дороговизна принаймні допомагає їм зберегти талію

“Я оцінюю рівень життя за тим, скільки я залишаю в універсамі, коли захожу кожного дня за стандартним набором харчів для сім’ї у 4 людини. Я б сказав, що за останні півроку сума збільшилася щонайменше на 80%, не говорячи вже далі про комунальні послуги, які зросли у 1.5-2 рази. А зарплата у бюджетників - назбиралося, напевне на 30% підвищення, про яке так багато у пресі писали. У мене така асоціація: пани бенкетують, якщо уявити собі такий середньовічний “шабашний” бенкет, а огризки своїх кісток кидають за спину людям, які там десь далеко, і чекають, коли їм це кинуть.”

“Учительська зарплата завжди була низькою, але вона дещо підвищена. Підвищили і зарплату мого чоловіка – він є науковець, професор. Але збільшення цін за комунальні послуги, і оцей невловимий ріс цін на ринку, в магазинах все “з’їдає”. Може сказати про себе, що вже дуже давно я не розраховую на державну зарплату, а просто маю другу роботу, на якій я фактично і заробляю, для того, аби допомогти моїм трьом дітям і старенькій мамі, якій її пенсії вистачає лише на ліки, які вона приймає.”

“Я згодна, що за півроку нам підвищили пенсію, але перший раз, наскільки я зрозуміла, це було на 8 гривень, а другий – на гривень 20-30. При цьому врахуйте, що вони кажуть про інфляцію у 8%, чи 7%, а насправді рік тому я купувала такий набір – масло, сир та ковбасу (для собаки) за 12 гривень, а тепер я витрачаю на нього ж 22-23 гривні. Мені вже понад 60 років кажуть, що це тимчасові складності, і що треба затягти пасок. От у мене і збереглася талія. Тож я бажаю і Януковичу, і іншим товаришам віднайти талію, і затягти паски.”