Фідель Павленко Бі-Бі-Сі, Лондон

	Роман Шухевич

Ірина Козак, остання з живих зв'язкових УПА, живе у Мюнхені, відтоді як перейшла кордон, коли радянські війська на Західній Україні остаточно "зачищали" територію.

Ірина Козак: У кожного був псевдонім, по прізвищах люди знали лише тих, з ким були знайомі раніше. Причому ці псевдоніми постійно змінювалися. Мене звали "Бистра", бо я звикла усе дуже скоро робити.

Бі-Бі-Сі: Але ж було небезпечно?

Ірина Козак: Важко сказати. Небезпечно було все. Більшовики дуже часто могли здогадуватися, хто приховувався під яким псевдо, по записках, по змісту, по оповідях людей. Саме тому так часто мінялися псевдоніми.

Бі-Бі-Сі: Під час мого останнього відрядження до Києва я мав нагоду зустрічатися з Василем Куком, останнім командиром УПА. Ви знали Василя Кука?

Ірина Козак: Я знала його. Я розмовляла з ним два рази, вже тут, на еміграції. Він дуже хотів зі мною зустрітися і казав, що є речі, які знають лише він і я. Тоді ж з'явився лист його, в якому він зрадив концепції визвольної боротьби. І я якраз була з тих, хто його боронив, казала, що то мовляв, не він його написав. Але якраз він написав того листа, і він ніколи цього не заперечував, хоча ніколи не пояснював, чому він це зробив. Так само і чому його звільнили більшовики. Він казав: "А ви що, хотіли, щоб мене вбили?" А я б сказала, що у нього був обов'язок: або сидіти 25 років, або згинути. Якщо ви були останній керівник визвольної боротьби, то ви не мали права в такий спосіб закінчити і вибрати волю, тоді як ви посилали на смерть людей, або ж вони сиділи по 25 років, і ви мали або згинути, або сидіти 25 років, як усі інші.

Бі-Бі-Сі: Пані Ірино, вам не здається, що питання ОУН-УПА і ставлення до нього є дуже гострим і суперечливим і не в останню чергу тому, що люди, причетні до цього руху, не можуть порозумітися між собою? То чи варто очікувати порозуміння в суспільстві?

Ірина Козак: Вибачте, що я вам так скажу, але думаю, що то неправда.

Бі-Бі-Сі: Якщо постать Кука є такою суперечливою, то принаймні постать Шухевича є беззаперечно авторитетною?

Ірина Козак: Так, так. Навіть колишні противники, колишні члени ОУН під проводом Мельника, які взагалі мали застереження щодо УПА, вони визнають авторитет Шухевича беззастережно, як людину, яка організувала ту боротьбу, керувала нею, і поки він жив, доти панувала зовсім інша атмосфера.

Бі-Бі-Сі: Що має зробити українське керівництво, що покласти край цим суперечкам навколо УПА? Наприклад, в Прибалтиці, попри опір російської громади, уряди таки визнали, що діячі підпілля були борцями за свободу своїх країн.

Ірина Козак: Україну і Прибалтику не можна порівнювати. Адже вони мали свою державу приблизно 20 років. 20 років державності відіграє величезну роль у вихованні людей, національному і політичному. І потім втратити цю свободу і знову потрапити у неволю - вони це відчули дуже гостро. Наші земляки, на жаль, цього ніколи не відчули. УНР, яка тривала кілька років, швидко зникла при допомозі комуністів, в тому числі - і київських комуністів, але в першу чергу комуністів з Москви. Терором була нищена всяка історична пам'ять. За царської Росії всю історичну пам'ять втратила Україна, і за більшовиків також. Українському народові треба більше часу. І тоді не будуть говорити такі речі. Шухевич боровся ціле своє життя, він один із членів ОУН, який воював проти усіх окупантів України: проти Польщі, проти чехословаків та мадярів, проти німців і проти більшовиків. Аж чотири окупанти. І він цілий час воював з ними, увесь час був в небезпеці, і згинув по-геройськи.

Бі-Бі-Сі: А як він собі бачив майбутнє України?

Ірина Козак: Шухевич казав: ми вміємо боротися і вмирати за Україну, але як буде вільна Україна, то не ми будемо керувати Україною, а ті, які сьогодні в більшовицькій, радянській системі, але які лишилися українськими патріотами. Бо вони вміють керувати державою, але не вміють і не готові вмирати за неї тепер. А тоді вони будуть великими українськими патріотами. І вони будуть керувати державою.