Володимир Литвин: "З народом треба радитися."

З паном Литвином розмовляла Ольга Бетко.

Бі-Бі-Сі: Пане Володимире, ми з вами вже зустрічалися саме в цій програмі – це було майже два роки тому, ви тоді були головою Верховної Ради, перебували у самому центрі української політики. Зараз ви відійшли в тінь. Як вам у тіні? Затишно чи хочеться повертатися до великої політики?

В.Литвин: У мене був час на осмислення своїх дій, своєї кар’єри. Була можливість критично подивитися на все, що я робив. Але зараз, хоч я і займаюся науковою діяльністю, я не можу без болю дивитися на те, що відбувається у нас в суспільстві: весь той хаос та безлад, оце протистояння…

Бі-Бі-Сі: Але самі політики, можливо, це вважають не протистоянням, а діалогом…

В.Литвин: Це не діалог, це намагання довести свою правоту. А діалог потрібен, потрібна серйозна дискусія про те, якою саме державою ми хочемо бачити Україну у 21 сторіччі. А вже після того ділити посади.

Україна 21-го ст.  Нам треба визначити стратегію розвитку країни, а потім ділити посади.

Після політики

Запитання від слухача: Чи можна вийти з української політики і залишитися при цьому живим?

В.Литвин: Можна, за однієї умови, що ти займатимешся лише політикою, а тебе не втягнуть в економічні розбори, бо там, розмови, за українськими мірками, можуть бути дуже серйозні. Хоча якщо ти намагаєшся говорити правду і бути рівно відстороненим від всіх фінансово-промислових груп, які обзавелися власними партіями, звичайно, тебе очікує певний неспокій.

Бі-Бі-Сі: А тримати дистанцію важко?

В.Литвин: Якщо взяти собі за принцип «моя хата скраю», можна триматися на відстані, займатися моралізаторством, і ні за що не відповідати. Всі, кому є що сказати, і ті, кого люди будуть слухати, повинні говорити, а то наші політики сьогодні нагадують сусідів, які перегукують одне з одним через паркан.

Запитання від слухача: Чи не могли б ви прокоментувати вислів «Найголовніше – не втратити добре ім’я, втратиш його – будеш ніщо»?

В.Литвин: Я прожив 51 рік і все більше і більше розумію, що ім’я справді найголовніше. Можна набувати матеріальні багатства, але на відновлення втраченого доброго імені може не вистачити і земного життя.

"Моя батьківщина - це все..."

Бі-Бі-Сі: Наші слухачі запитують про те, що у ЗМІ були повідомлення про те, що ви є підполковником або полковником СБУ, а також про ваше ставлення до люстрації?

В.Литвин: Я закінчував університет імені Шевченка і не служив на терміновій службі, у нас була військова кафедра і після проходження так званих зборів, нам присвоїли звання лейтенантів запасу, і тоді нас потім уже прикріпляли або до міністерства оборони, або до Служби безпеки, яка тоді називалася КДБ. А потім, коли я став головою Верховною Ради, за старими інструкціями, ще з 50-х років, голова Верховної Ради має бути полковником запасу, щоб у випадку якоїсь надзвичайної чи військової ситуації виконувати необхідні обов’язки.

Бі-Бі-Сі: Давайте повернемося до вашого дитинства… Ви народилися у селі Слобода Романівська Житомирської області. Ваша батьківщина – що це для вас?

В.Литвин: Для мене це все. Я так і не прижився у Києві, хоча я тут з 1973 року. Але мене весь час тягне додому. Сняться стежки, босоноге дитинство. Мабуть, це поклик землі. Я використовую кожну можливість, щоб поспілкуватися зі своїми батьками. Вони і далі там живуть, там же поруч з ними живе моя старша сестра і найменший брат.

Запитання від слухача: Ви зробили зі свого рідного села казку, коли села навколо розвалювались. За які заслуги?

В.Литвин: Якщо наш слухач вважає, що більш-менш нормальні умови – це казка, то він помиляється. Я справді провів дорогу до свого села, газ… Тепер одна асфальтова дорога поєднує шість сіл з трасою, якою люди можуть добиратися до районного центра.

Чому деякі депутати хизуються багатством

Запитання від слухача: Я вважаю, що ви один з не багатьох інтелігентних політиків, за що вас і не пустили до парламенту. Якби не був спікером Литвин, третього туру у виборах 2004 року не було б. Запитання таке: чи не вважаєте ви, що швидке збагачення деяких українців нагадує про вислів «пустили Дуньку у Європу», їхні оці багатоповерхові хатинки, дороге вбрання, дорогі годинники, хизування одне перед одним цими речима… Чи не вважаєте ви, що платня депутата не повинна перевищувати стипендію академіка?

В.Литвин: Стипендія академіка складає три тисячі гривень. Можливо, це було би і достатньо для депутата. Але я мушу сказати, що депутат – це не професія, це стан душі. Питання не тільки в грошах. Сьогодні депутат має недоторканість, то, окрім совісті, інших гальм практично не існує. Ми це бачили на прикладі подій у Генеральній прокуратурі, коли депутат крутив шию охоронцю і кричав, що він депутат і що він недоторканий і що йому нічого не можуть зробити. І це було залякування людей на всю Україну. Я вважаю, що події у Генеральній прокуратурі потребують неупередженого розслідування, бо це було справжнє залякування. На жаль, більшість українських політиків не мають на сьогодні рис, які повинні бути невід’ємними рисами політиків: відповідальність, совість і сором. Сором за те, що відбувається у країні.

Запитання від слухача: Корупція доїдає нашу країну. Що ви зробили, як голова Верховної Ради для подолання корупції, а також що ви зробите, якщо станете знову народним депутатом?

В.Литвин: Сьогодні це явище перетворилося на епідемію. У нас офіційно президент каже, що 50% економіки перебуває в тіні. Що потрібно зробити – я вважаю, що треба сконцентрувати зусилля і дати людям можливість працювати і заробляти. Щоб людина відчула свою гідність і відчула, що держава творить в ім’я людини.

Бі-Бі-Сі: Але ви ж самі щойно говорили про те, що у Верховній Раді це явище існує…

В.Литвин: У нас є така особливість, що люди ганять політиків, а потім за них знову голосують. Вони знають, що політики належать до тої чи іншої фінансово-промислової групи, а водночас їх обирають. Якби нам доручили обирати Папу, то навіть на знаю, кого б ми вибрали б і що б наступного дня казали. Ми обираємо пройдисвітів – а так же ж воно і є! Якщо сьогодні кажуть, що немає за кого голосувати, то значить будуть голосувати за ті самі політичні сили, які працюють на обслуговування олігархів. Вони беруть у них гроші, а потім їх критикують. Люди повинні знати, за кого вони голосують! Треба поставити питання мажоритарної системи не референдум і я переконаний, що 102% будуть «ЗА»! Люди повинні обирати в округах!

Зміни до Конституції

Бі-Бі-Сі: Президент Ющенко на цьому тижні висловив свої пропозиції щодо зміни Конституції. Вони передовсім стосуються Верховної Ради. Як ви до них ставитеся?

В.Литвин: Це пропозиції президента і він має право висувати свої пропозиції на розгляд українського народу. Але це сигнал про те, що українські політики переходять на новий виток політичної війни. Зрозуміло, що будь-які зміни, які проходять через референдум, мають потім бути затверджені Верховною Радою. Президент продемонстрував одну таку рису – не рахуватися з основним законом, що робили і попередні президенти. Нам треба навчитися дотримуватися хоча б цієї Конституції, яка має багато вад, але дотримуватися хоча б її.

Конституція  Нам треба навчитися дотримуватися хоча би цієї Конституції.

Бі-Бі-Сі: Знаєте, я розмовляла з багатьма юристами в цьому ефірі і вони кажуть, що чинна Конституція настільки суперечлива, що її можна інтерпретувати як завгодно. Але ці ж зміни, які пропонує президент, вони вже були проведені через референдум президентом Кучмою?

В.Литвин: Знаєте, це свідчить про те, що всім нашим президентам не вистачає одного – їм не вистачає влади.

Бі-Бі-Сі: А ви розуміли це, коли були головою адміністрації президента 2000 року?

В.Литвин: Так, розумів! І знав, що ті питання не можна ставити на референдум, бо знав, що це призведе до чергового сплеску протистояння. Треба дуже зважено ставитися до того, які питання можна ставити на народний розсуд. Я підтримую ідею нашого президента, що треба радитися з людьми. Але на референдум треба виносити запитання, які не розколюватимуть далі суспільство і на які люди можуть дати однозначну відповідь.

Референдум  На референдум треба виносити питання, які не будуть розколювати суспільство далі.

Якщо буде винесено на референдум Конституцію загалом, мені вона в цілому подобається, але не подобається пропорційна система виборів, то що мені тоді робити? Питання не в тому, як провести референдум, питання в тому, як розпорядитися його результатами. Якби президент України зініціював зараз референдум з питання ліквідації законодавчої гілки влади, то 99.9% виборців проголосували б за! Але це не означатиме, що Україна іде шляхом демократії. Я знаю настрої людей, їм сьогодні набридли всі, вони ненавидять всіх! Єдині, кому вони довіряють – це церква і збройні сили, а все інше – на від’ємній позначці.

Суть пропозицій

Бі-Бі-Сі: Стосовно суто пропозицій – ви погоджуєтеся із скасуванням недоторканості?

В.Литвин: Я абсолютно це підтримую. Я б це навіть на референдум не виносив би. Я зобов’язав би на дочасних виборах до Верховної Ради негайно прийняти це рішення. Ми знаємо, які настрої людей. Я виніс би на референдум питання щодо системи виборів, щодо скасування пропорційної системи. Я запитав би в людей, яка має бути система – президентсько-парламентська, чи парламентська. І низка інших питань. Я обережно ставлюся до питання двопалатного парламенту.

Нам сьогодні потрібні консолідовані дії. Тому не думаю, що є дочасним питання про двопалатним парламент, бо це буде реанімовувати ідею регіоналізації і поновиться те, що я називаю регіональним егоїзмом, нам сьогодні потрібна унітарна децентралізація. Я боюсь, що наші політики можуть доборотися до самого краю. Право і закони на сьогодні не мають ваги в Україні. Кожна сторона несе у свої суди свої питання, отримує свої рішення, потрібні їй, кожна сторона має свої збройні загони. Сьогодні зруйнований основний закон, жодна сторона не хоче його виконувати. Є тотальне нехтування основним законом.

Запитання від слухача: Які були б ваші першочергові дії, якби ви стали президентом?

В.Литвин: Я не малюю такого майбутнього. Я просто хочу жити і працювати у нормальній країні. Я вважаю, що нам треба провести дискусію всієї країни про те, який напрямок розвитку ми обираємо. Коли ми визначимося, що є згода і підтримка, після того підводити під це механізми. Нам треба вирішити – ми хочемо повернутися до індустріальної потуги і вийти на рівень 60-70-х років? Чи ми здійснимо прорив, зробимо ставку на освіту, на науку, на технологію, замість того, щоб імпортувати технології. Ми повинні визначити пріоритети. Уряд це зробив? Ні! Президент це зробив? Ні! Безлад сьогодні дійшов до того, ще президент не звернувся з щорічним зверненням до Верховної Ради і українського народу, в якому він має дати узагальнюючу оцінку тому стану, в якому перебуває Україна.

Запитання від слухача: Склалося враження під час попередньої передвиборчої кампанії, що у вас складні стосунки з Олександром Морозом. Оцінюючи його дії, ви вважаєте, чи не потрапив він у свою власну пастку? І яку б пораду ви йому дали?

В.Литвин: Я не та людина, яка може давати поради голові Верховної Ради. Потрібно перевірити підтримку людей на виборах. Не потрібно так триматися за це місце. Решту я не коментую з етичних міркувань.

Запитання від слухача: Чому ви зараз проти політреформи, якщо її приймали під вашим головуванням?

В.Литвин: Нам треба було ухвалити пакетне рішення, щоб вийти з кризи. Це була ініціатива помаранчевого табору. Я був категорично проти того, щоб приймати рішення у такий спосіб.