Ольга Бурда Бі-Бі-Сі, Донецьк-Київ

	Мешканці Донбасу - відкриті, щирі, довірливі. Але політикам не довіряють

Подеколи наївні, а тому вразливі і часто ображаються навіть тоді, коли ображають не їх особисто, а кажуть криве слово про край териконів чи кепкують над їхніми обранцями у центральній владі, які чи через брак освіченості чи через невміння приховувати свої слабкі місця іноді привселюдно називають Ахматову Ахмєтовою, а Гулака-Артемовського Гулаком-Артьомовським. А ще мешканцям вугільного краю прикро, що Київ, за їхніми спостереженнями, міряє весь Донбас на один копил і сахається від цілого краю так, як від нещодавніх гостей столиці, що відбили у помаранчевих Майдан Незалежності та зробили його біло-синім.

Політика: погляд людей

Герої моєї розповіді наврядчи поїхали б до Києва захищати Партію Регіонів. Навіть за великі гроші. По-перше, тому що свої політичні симпатії вони висловлюють на виборах, а не на мітингах. А по-друге, за рік правління антикризової коаліції під проводом Партії Регіонів життя більшости з них не стало кращим.

Ольга, Краматорськ.
"Ціни найвищі в регіоні - в Краматорську. Та за що ж ми будемо їм дякувати? Чому у нас ремонт зупинився? Ти ж бачиш - стеля обдерта. Грошей нема. І так у кожного - дуля в кишені, бо там вітер гуляє, тому що шалені рахунки за квартиру. І ми теж не повністю платимо. Накопичуються борги, і я теж чекаю, поки прийде повістка в суд. Тоді вже подаватиму зустрічний позов, тому що абсурдна система нарахувань. За оцю двокімнатну квартиру лише за опалення нам нараховують 360 гривень на місяць. А ще ж є інші платежі. От і здогадайся, коли ми закінчимо ремонт і чи зробимо його взагалі".

Вона проти НАТО - і ми проти НАТО! Вона за Росію - і ми за Росію. Оцим вона нас об'єднує всіх. У нас півміста за Вітренко! Ольга, Краматорськ

Партія регіонів: історія розчарування

Реклама будівельних матеріалів на місцевому радіо щоразу нагадує Ользі та Володимирові про їхній квартирний довгобуд, який через брак грошей триває не перший рік. Подружжя мешкає в Краматорську, місті, в самісінькому центрі якого - величезний завод, Новокраматорський машинобудівний, який у радянські часи поступався хіба що "Уралмашу". Володимир викладає в інституті, і на минулих виборах віддав свій голос за комуністів. Ольга вчителює у школі і голосувала за Вітренко. За неї ж голосуватиме знову, бо вважає, що саме її в парламенті не вистачає.

"Вона проти НАТО - і ми проти НАТО! Вона за Росію - і ми за Росію. Оцим вона нас об'єднує всіх. У нас півміста за Вітренко! "

Ольга каже, що на минулих виборах насправді Донбас голосував не так за Януковича, як проти Ющенка і Тимошенко. А багато з тих, хто тоді щиро підтримав Партію Регіонів, нині розчаровані. Найбільшою антирекламою для правлячої партії, кажуть вони, стала місцева влада. Гіршого мера, ніж зараз, вважає Володимир, у Краматорську не було ніколи. Не в захваті родина і від головного регіонала міста - фактичного власника Новокраматоського заводу і депутата парламенту Григорія Скударя - дуже вже начебто ощадить на робітничій зарплатні.

Ну, ми ж усі були від Януковича - тут же однозначно. Запитували: ви будете голосувати? А за кого? За Януковича? От молодці! Нам його так подали, що він хороший... Віра, Авдіївка

Інша моя співрозмовниця мешкає в Авдіївці, що неподалік від Донецька. Віра працює на заводі головного спонсора Партії Регіонів Рината Ахметова. Вона, на відміну від купки високооплачуваних менеджерів Авдіївського коксохімічного заводу, не належить, як, втім, і більшість робітників, до числа тих, у кого гарна зарплатня та пристойна пенсія. Відпрацювавши 30 років у цеху зі шкідливими умовами, заробила 500 гривень пенсії, але продовжує працювати, додаючи до свого сімейного бюджету ще 600 гривень на місяць. Каже, що від слова "вибори" її кидає в холодний піт, бо ще не забула, як під час торішньої кампанії очолювала бригаду агітаторів, ходила по квартирах та вислуховувала від людей, що вони думають про тих, за кого агітувала.

"Ну, ми ж усі були від Януковича - тут же однозначно. Запитували: ви будете голосувати? А за кого? За Януковича? От молодці! Нам його так подали, що він хороший... А що стосується судимостей, то казали, що одна за те, що він захищав свою дружину, на яку напали хулігани чи щось там почали на неї говорити, а він заступився, поліз у бійку і захистив честь своєї дружини".

	Донецьк має вищу за інші регіони зарплатню, але й більше ВІЛ-інфікованих дітей

Культ "сильного"

Це лише частина відповіді тим, хто дивується, чому дві судимості Януковича не відохотили більшість мешканців донецького краю голосувати за нього на президентських і парламентських виборах. Є ще й інший бік медалі.

Ольга, Краматорськ:
"Судимістю в Донбасі нікого не здивуєш. Я виросла в шахтарському селищі. Із оточення мого старшого брата, здається, лише він не сів до в'язиці, тому що його батьки вчасно спровадили до родичів на Кубань вчитися в школі. А решта ж хлопців сиділи, і вони були нормальні хлопці. Просто вони билися, по-страшному билися. Селище на селище, стінка на стінку. А вийшли з тюрем, і багато з них стали нормальними людьми. Пішли працювати в шахту, хтось там ще кудись. Відвертими ідіотами були одиниці. А решта нормальні хлопці. Тому тут нікого не здивуєш судимістю. Таке було життя післявоєнне. Жили страшенно бідно, і тому була якась жорстокість... А можливо, просто бавилися у війну, адже виховувалися на ще гарячій тоді воєнній темі. І стінка на стінку - це ж не так, як зараз, клан на клан. А тоді вони просто билися без ножів, кулаками, - через спортивний інтерес".

Судимістю в Донбасі нікого не здивуєш. Я виросла в шахтарському селищі. Із оточення мого старшого брата, здається, лише він не сів до в'язиці. Ольга, Краматорськ

Схоже, що Віктор Янукович, співаючи пісню "Вышел в степь донецкую парень молодой", принаймні десь глибоко в душі вважає, що та пісня про нього. Так, напевно, думають і тисячі інших хлопчаків, які виросли під териконами та під заводськими трубами.

Ровесник Януковича Олександр - інженер, який все життя проектував і будував коксові батареї. Виріс без батька і знає, що таке сирітське дитинство та як воно самотужки пробиватися у житті. Зараз багато читає, цікавиться політикою, на виборах підтримував Януковича з доброї волі і далі голосуватиме за нього, бо вважає, що лише у казці та в передвиборчій рекламі легко і просто "покращити ваше життя вже сьогодні". Олександр вірить, що з часом його обранцеві це вдасться.

"Він із команди тих червоних директорів, які можуть крикнути, можуть притиснути... А інакше ж не виходить, інакше ж нічого не виходить. Це недемократично, звісно ж. Лукашенко теж демократію не визнає, але ж тим не менше, Білорусь розвивається і капіталісти працюють з Білоруссю з задоволенням. А Янукович... Я не знаю, хто за що його тут любить чи не любить. Я його поважаю як людину, яка сама себе зробила. А те що в нього помилки були в житті... Так у кожного у шафі свій скелет стоїть".

А Янукович... Я не знаю, хто за що його тут любить чи не любить. Я його поважаю як людину, яка сама себе зробила. А те що в нього помилки були в житті... Так у кожного у шафі свій скелет стоїть. Олександр, Донецьк

Про скелети у президентській шафі на Донбасі говорять давно і охоче. Проте пенсіонерка Валентина, яка все життя викладала історію в технікумі та профтехучилищі і є рідкісною для Авдіївки прихильницею Віктора Ющенка, каже, що головна причина несприйняття його тут криється у різниці світоглядів. На Донбасі люблять сильних і беручких до роботи, а не філософів, які, мовляв, тільки те й роблять, що говорять. А тому, ймовірно, що після того, як президент розпустив парламент, прихильників у нього додасться, сподівається Валентина.

Валентина: "Ющенко правильно зробив. Я лише обурювалася весь час, чому він не зробив цього раніше. Просто прикро - люди йому повірили. І хай тут і небагато було таких, хто йому повірив, але ж були. Я не могла зрозуміти, чому він так довго розкачувався з розпуском парламенту. Я обурювалася, коли чула, що він ще, ще і ще відкладає і відкладає цей момент, вислуховує якісь обіцянки і сором'язливо натякає: хлопці, ну досить бавитися, бо це ж негарно якось... По-інтелігентному хотів, напевно. Але ж це не ті хлопці, з якими можна по-інтелігентному. Вони ж розуміють лише силу...
А коли оце почула, кажу: "Вітю, як ти наважився, що з тобою сталося? Напевно, кажу, вже дістали! Я не розумію, які вони народні обранці! Еліта! Партійна еліта! Та де ж та еліта? Хто ця еліта? Ахметов? Та тут же всі знають, як він починав і що робив ще кілька років тому. Чи Колесников - еліта? Чи відомий всьому Донбасові колишній мер Макіївки Джарти - еліта? Чи Янукович із двома судимостями? Але тут більшість вважає, що це саме те, що треба". Я не знаю, хто їх так переконав, але заводчани вважають, що завод тримається саме завдяки Януковичу. Вони отримують гарну зарплатню, вони отримують розкішні пенсії, і вони вважають, що лише так повинно бути, і країною має правити саме еліта донецького розливу. Вони не хочуть навіть чути і знати про інші політичні сили - інших їм просто не треба".

Вони розчарувалися у всіх. Та й тоді люди йшли на вибори і казали: ми з гірших вибираємо кращих. А зараз не вірять нікому. Віра, Авдіївка

Розчарування, розчарування...

Наразі важко прогнозувати, скелети із чиїх політичних шаф більше налякають донецьких виборців цього разу, але Віра, яка працює на Авдіївському коксохімі і якій вибори набридли, каже, що все буде інакше - люди розчарувалися в політиках.

"Вони розчарувалися у всіх. Та й тоді люди йшли на вибори і казали: ми з гірших вибираємо кращих. А зараз не вірять нікому. От якщо росіяни вірять Путіну, то вони його обожнюють. Мій брат живе в Росії, то каже, що люди Путіна люблять так, як білоруси свого Лукашенка. А в нас багато хто просто не піде на вибори. Не підуть! От я чую багато таких розмов "а ми не підемо". Навіть якщо на заводі змушуватимуть, як це було на минулих виборах, іти обов'язково - за кого хочеш голосуй, але іди. І цього разу я знаю, що змусять, однозначно змусять піти на дільниці, але ж зараз люди кажуть, що голосувати нема за кого, а ту політику, що бачать по телевізору, називають "кримінал-шоу".

Людей особливо дратує те, що всі політики за останній час стільки наобіцяли, а не зробили ж нічогісінько - ні уряд, ні власник заводу, який, щоб не підвищувати зарплатню, набирає робітників по селах замість фахівців, які звільняються через низькі заробітки.

Ольга, Краматорськ:
"Аморальні вони за своєю суттю всі. У злиденній країні - бенкет під час чуми. Почали в газетах писати: у Раї Богатирьової там якісь заклепки на черевиках діамантові, у когось автомобіль за 500 тисяч доларів, а в іншого за 600 тисяч... Знаєте, за великим рахунком, нам абсолютно байдуже, є в неї діамантові пряжки на черевиках чи ні. Та хай би вони були, але ж лише тоді, коли решта країни мала б можливість ходити в добротному шкіряному взутті. Їздиш ти на авті за півмільйона доларів - та будь-ласка, катайся, але ж решта повинні мати можливість їздити на звичайному автомобілі. Але ж коли 95% людей позбавлені елементарного для нормального життя, то це ж аморально".

Донецьк - не Крим, але квитки туди на потяг з Києва купити важко. Завжди, незалежно від пори року. Останнім часом багато людей з того краю перебралося в столицю, знайшли роботу, облаштували побут. Однак часами згадують, що давно не бували в Донбасі, купують квитка і знову їдуть у той край, колорит якого, відчувши раз, забудеш не скоро.