Микола Верницький: Я можу сказати, що посуха лише підштовхнула уряд до певних дій, які були також спровоковані політикою, невдалою аграрною політикою і тим, що уряд вже багато років не займався серйозно сільським господарством в Україні. Тобто посуха лише висвітлила оті проблеми, які накопичилися за багато років.

Бі-Бі-Сі: А які проблеми? Скажімо, опозиція критикує уряд за те, що його методи здаються їй неринковими. Ваші рекомендації – що мав би робити уряд за таких обставин?

Микола Верницький: Давайте не будемо казати лише про ці обставини, тому що насправді треба було розвивати фінансові інструменти, треба було розвивати інструменти страхування врожаю, треба було дійсно виробляти закупівельну політику, треба було покращувати фінансовий стан господарств не дотуваннями, а розвитком дійсно ринкових відносин. Зараз, розумієте, яка ситуація: з одного боку, немає дійсно великої кількості врожаю, тобто ціни на зерно високі і страждають споживачі, але я не можу сказати, що від цього не виграють товаровиробники, тому що їм вискі ціни – це дуже добре. Але уряд зробив першим кроком те, що він компенсує загиблі посіви. Це нормально, але невідомо скільки треба компенсувати, які будуть ціни і чи може статися так, що ціни будуть настільки високі, що товаровиробник, отримавши меншу кількість зерна, продасть її більш вигідно, і не треба буде нічого компенсувати. Він заробить навіть більше, ніж у звичайний врожайний рік.

Бі-Бі-Сі: Тоді, враховуючи таку ситуацію і те, що ви казали про те, що треба було зробити, але не було зроблено, все ж таки, у цій конкретній ситуації, що, на Вашу думку, мав би робити зараз уряд, щоб захистити також і споживача, звісно?

Микола Верницький: По-перше, скажемо про те, що дійсно невідомо, які втрати є врожаю. Пан Янукович каже, що ми отримаємо 10 млн. тонн пшениці. Це достатньо для внутрішнього споживання, але не зовсім достатньо для того, щоб в нас були значні обсяги експорту. Для того, щоб це зерно збереглося на внутрішньому ринку, зараз заборонений експорт. Мабуть, в даній ситуації це вірний крок. Є критичні ситуації в країні, коли треба діяти певними методами. Але були й інші кроки, наприклад, як в розвинених країнах, які багато експортують, але й багато імпортують зерна. Можна було знизити, або й зовсім зняти мито на імпорт пшениці. Якщо уряд каже, що в держрезерві і у аграрній біржі досить значні запаси зерна, то треба це зерно продавати. І до того ж, розумієте, ми зараз кажемо про те, що в нас не повинні рости ціни на хліб. А чому вони не повинні рости? Тому що це політичне питання, тому що в нас вибори? Ні! Ну, тобто це так зараз, але це не правильно, ціни на хліб кожний собі визначає сам, яку ціну він може заплатити за хліб. Якщо ви вважаєте, що верстиви населення мало забезпечені, і не можуть собі дозволити більш дорогий хліб, то давайте дотувати окремі верстви населення, а не все населення, і казати, що стабільні ціни нахліб – це стабільна економічна ситуація в Україні. Це невірно.