Фідель Павленко Бі-Бі-Сі, Лондон

	Йосип Сталін (тут - з Леніним) був грузином, але для Грузії це нічого не змінило

Я поговорив із куратором Музею радянської окупації у Тбілісі Давидом Цхададзе, - а цей музей працює у Грузії з кінця травня минулого року, - і він сказав, що грузинські колеги вже поповнили майбутню українську експозицію.

Д. Цхададзе: Під час останнього візиту нашого президента до України ми спеціально надіслали матеріали з нашого колишнього архіву КГБ. Я особисто знайшов ці матеріали - це 107 справ українців, яких було репресовано у Грузії. Що ж до самого Міхаїла Саакашвілі, я знаю, що його родичі були репресовані, хоча у нас в музеї матеріалів немає.

Бі-Бі-Сі: А чому взагалі виникла ця ідея створення музею і чи підтримують її пересічні громадяни країни? Адже якщо, скажімо, країни Балтії завжди наполягали, що період входження до складу СРСР був окупацією на початку Другої світової війни, історія стосунків Грузії з Росією і пізніше СРСР є набагато довшою і глибшою?

Д. Цхададзе: Ми спеціально створили музей радянської окупації, ми не робили музею російської окупації, Росія і Грузія - це зовсім окрема тема - усе, що було до Радянського Союзу. А у 1921 році - це була справжня окупація - усі це знають, моє покоління це знає, наші батьки нам розповідали. Та й ми пам'ятаємо, що за часів СРСР було, так би мовити, подвійне життя - вдома у родинному колі говорили одне, а десь за межами дому доводилося говорити зовсім інше. Тож в цілому суспільство підтримує ідею музею. Коли ми працювали над його створенням, до нас приходили незнайомі люди, приносили документи, родинні архіви, та й зараз приносять, підтримують нашу роботу.

Бі-Бі-Сі: У багатьох куточках колишнього СРСР багато людей вважають, що Грузія якраз найменше постраждала від радянських репресій, оскільки саме звідти походило чимало радянських керівників - Сталін, Орджонікідзе, Берія тощо.

Д. Цхададзе: Це дуже суперечливе питання. От ви, напевно, чули про 21-й рік, 24-й рік, 28-й рік. Це час, коли відбувались репресії в Грузії. Люди більше знають про пізніші репресії 30-х років, але ми спеціально виставили списки розстріляних, починаючи з 1921-го року, бо саме тоді у Грузії масово знищували опонентів радянської влади. І власне репресії тривали в Грузії до 50-х років, як і деінде в СРСР. Але ключова різниця у тому, що в нас у списках розстріляних, а це понад 400 сторінок, практично немає постраждалих від комуністичних чисток 30-х років, тобто тоді, коли більшовики вбивали більшовиків. У Грузії майже усі репресовані - це люди, які просто боролися проти радянської влади. І те, що Сталін був грузином, тут не мало жодного значення.

Бі-Бі-Сі: А до речі, як тепер ставляться у Грузії до постаті Сталіна, чи зберігається повага і навіть шана до цієї людини, характерна для радянської доби навіть після офіційного розвінчання його культу?

Д. Цхададзе: Це у місті Горі переважно, на його батьківщині, ну і в Тбілісі є люди, які поважають, але нове покоління зрозуміло, особливо молодь, що це насправді був монстр, вибачте на слові. Тобто культу Сталіна вже зараз немає, хоча є й досі його прихильники. Ось нещодавно по телебаченню демонстрували серіал "Сталін Лайв", так зображували його ледь не янгелом, розумною, доброю і чуйною людиною. Навіть дебати після цього були, чи можна таким його змальовувати. Але дедалі більше людей вважають Сталіна, Берію, Орджонікідзе справжніми зрадниками грузинського народу. Вислів Орджонікідзе "Над Тбілісі майорить червоний прапор - хай живе більшовицька Грузія" ми вважаємо однією з найтрагічніших фраз історії Грузії.