Ольга Бурда Бі-Бі-Сі, Київ

Наприклад, член фракції “Наша Україна” Анатолій Матвієнко винайшов, як не допустити співпрацю українських державних чиновників із спецслужбами іноземних держав.

І вже написав проект закону, який пропонуватиме Верховній раді після її переобрання.

Депутат Верховної Ради кількох скликань Анатолій Матвієнко напередодні можливих дострокових парламентських виборів знайшов прогалину в українському законодавстві.

	Іноземних агентів впливу в Україні не дозволяє притягати до відповідальності недосконале законодавство

Виявляється, що у чинних законах немає статті, яка б передбачала покарання за роботу державних службовців на спецслужби іноземних держав.

Така співпраця не лише не розглядається як злочин, а й не тягне жодної відповідальності, навіть звільнення з посади, каже Анатолій Матвієнко. Хоча юристи можуть не погодитися з ним, оскільки у кримінальному кодексі серед злочинів під загальною назвою “державна зрада” є і надання іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Однак ініціатор нового закону вважає, що наспів час створити правовий механізм недопущення на високі державні посади осіб, які контактували з іноземними спецслужбами.

Ті країни, де на початку 90- років була проведена люстрація, далеко нас випередили за життєвим рівнем населення, а також мають дещо інакшу структуру свого господарства. У них не склалося олігархічної системи і майно не приватизовано в інтересах однієї сусідньої країни. Відтак у тих країнах нормально розвивається економіка і зміцнюється середній клас. Тобто, держава працює в ім‘я широкого кола своїх громадян. Микола Яковина

Матвієнко каже, що серед нинішніх чиновників таких вистачає, однак депутат побоюється називати конкретні прізвища:

“Саме тому, щоб ці прізвища знали всі, а ми з вами не несли кримінальної відповідальності за те, що буцімто зводимо наклеп, потрібно запровадити механізм. Я працював в Автономній Республіці Крим і хочу вам сказати, що всі проросійські партії разом із своїми лідерами не вилазять із Москви, де стоять із простягнутою рукою з приводу фінансування цих партій, які представлені у вищому представницькому органі автономії і які, до речі, мають посади і не тільки голів комітету. Подібні приклади я можу вам навести і у житті Верховної Ради”.

Інший автор законопроекту депутат-нашоукраїнець Микола Яковина вважає, що сучасні українські чиновники не працювали б на спецслужби інших країн, якби на початку державної незалежності, тобто, 16 років тому тодішня Верховна Рада ухвалила закон про люстрацію, який би забороняв провідним комуністам обіймати високі посади в новій країні:

Я, залишивши пост першого секретаря ЦК комсомолу України, був ініціатором у першому парламенті проведення люстрації. Я підійшов якось до Народної Ради (не буду називати прізвища) і просив: давайте приймемо закон про люстрацію. На що мені націонал-демократи, які відсиділи не один рік за незалежну Україну, сказали: та ти що? Та нас тут половина таких. Анатолій Матвієнко

“Ті країни, де на початку 90- років була проведена люстрація, далеко нас випередили за життєвим рівнем населення, а також мають дещо інакшу структуру свого господарства. У них не склалося олігархічної системи і майно не приватизовано в інтересах однієї сусідньої країни. Відтак у тих країнах нормально розвивається економіка і зміцнюється середній клас. Тобто, держава працює в ім‘я широкого кола своїх громадян”.

Улюбленим аргументом більшості українських політиків, навіть із середовища крайньоправих і найзатятіших антикомуністів, коли вони відповідають на питання, чому Україна не пройшла через люстрацію, є переконання в тому, що державою нікому було б керувати, якби з чиновницького середовища вичистили колишніх комуністів.

Анатолій Матвієнко згадує, чим закінчилась його ініціатива про люстрацію у Верховній Раді першого скликання:

“Я, залишивши пост першого секретаря ЦК комсомолу України, був ініціатором у першому парламенті проведення люстрації. Я підійшов якось до Народної Ради (не буду називати прізвища) і просив: давайте приймемо закон про люстрацію. На що мені націонал-демократи, які відсиділи не один рік за незалежну Україну, сказали: та ти що? Та нас тут половина таких”.

Пропонуючи на громадське обговорення ідею знешкодження в державних органах чиновників, які працюють на інші держави, автори проекту не виключають, що й новий парламент виявиться незацікавленим у його ухваленні.