Борис Єльцин

Леонід Кравчук твердить, що смерть Єльцина розпочала новий період в історії Росії.

У 1991 році тодішні президенти Росії Борис Єльцин та України - Леонід Кравчук разом із Станіславом Шушкевичем, тоді головою Верховної Ради Білорусі, підписали Біловезькі угоди, що поклали край Радянському Союзу і утворили СНД.

Із паном Шушкевичем та паном Кравчуком розмовляла Ольга Бетко.

Бі-Бі-Сі: Ваша реакція на смерть Бориса Єльцина?

С. Шушкевич: Я у щирій скорботі з цього приводу. Я загалом був із ним дуже в гарних стосунках, коли був головою Верховної Ради. Після цього ми не контактували. Моя дружина була в гарних стосунках із його дружиною, я її вважав чудовою жінкою. Тому мені родина його також бачилася приємною. Те, що в Росії зараз іноді говорять про нього не найкращим чином, узагалі-то це погана російська звичка списувати свої нові біди на старих керівників.

Бі-Бі-Сі: Кажуть, що за останніми опитуваннями населення ставлення росіян до Бориса Єльцина якраз покращилося... як би ви це пояснили?

С. Шушкевич: Населення завжди більш грамотне, ніж керівництво. А я завжди до нього гарно ставився і продовжую гарно ставитися до його пам'яті.

Бі-Бі-Сі: А чому ви думаєте, що населення повинне краще ставитися до Єльцина?

С. Шушкевич: Розумієте, він був більш відкритим, більш демократичним, діяв на очах у людей, не раз, я б сказав, героїчно. Тому після того, як до влади прийшли пояснювачі і тлумачі того, що таке "добре", то це набагато гірше, ніж коли була людина, яка показувала, як це робиться.

Бі-Бі-Сі: Знаєте, дехто про Єльцина каже, що він був жертвою подій...

	Два інших біловезьких підписанти: Кравчук та Шушкевич

С. Шушкевич: Нісенітниця це, з моєї точки зору, бо я багато з ним мав відвертих розмов, і всі ці жарти походять, можливо, від того, що іноді він дозволяв собі занадто розслабитися, але я з усією відповідальністю заявляю, що і в такому стані він ніколи не порушував досягнених раніше домовленостей, ніколи не міняв свого ставлення до питань і до справ.

Він сам діяв проти парламенту, я вважаю, що діяв правильно, а його всі за це засуджують: мовляв, розстріляв парламент. Нічого подібного, ніхто там не загинув, просто іншого виходу не було, аби врятувати Росію С. Шушкевич

Бі-Бі-Сі: Тобто ви не вважаєте, як дехто, що його несло стихійним потоком історії і винесло на поверхню? Це я процитувала.

С. Шушкевич: Та ні, ви знаєте, це говорять ті, хто йому заздрить. Окрім того, це Михайла Сергійовича швидше несло, а не його. Мені здається, він сам добився усього, чого досяг. Тому що це людина, мені здається, розумна, і він був у такій важкій обстановці, що йому довелося приймати неординарні рішення, від прийняття яких інші або вислизали, або потім казали, що не мають до цього відношення. Він сам діяв проти парламенту, я вважаю, що діяв правильно, а його всі за це засуджують: мовляв, розстріляв парламент. Нічого подібного, ніхто там не загинув, просто іншого виходу не було, аби врятувати Росію.

Бі-Бі-Сі: Коли ви будете згадувати Бориса Єльцина, яка картинка, який епізод буде в вашій пам'яті?

С. Шушкевич: Перш за все в мене буде в пам'яті те, що це єдина із партноменклатури людина, яка ніколи не вживала лайок чи брудних слів. Я його згадую з посмішкою, він приносив радість, і я вважаю, що Білорусь має йому поставити пам'ятник, бо це був перший російський керівник, який підписав документ про те, що Білорусь - це незалежна держава. Для цього також треба було мати певну мужність. І те, що відбулося в Віскулях, це у значній мірі завдяки його рішучості, бо якби він хоч трохи був би незгодний, навряд чи хтось би ризикнув на такий крок.

Бі-Бі-Сі: Для вас тоді, на тій зустрічі у Біловезькій пущі, в селі Віскулях, це також було сюрпризом, ви не згадували такого від нього?

С. Шушкевич: Ні, я не чекав, що у нас піде розмова такого роду, і що справи повернуться таким чином. Але я від нього чекав таких кроків. Мені здається, він був куди більш відкритим, аніж сьогоднішні російські керівники. Він був куди більш простим, аніж теперішнє керівництво, відвертим, чесним і відкритим.

Перший президент незалежної України Леонід Кравчук також твердить, що Борис Єльцин виступав за незалежність України, хоча й вбачав її роль в СНД дещо інакше, ніж сам Кравчук. Він ділиться своєю реакцією на смерть першого президента Росії.

Л. Кравчук: Це було неочікувано. Ви знаєте, в січні місяці ми з друзями сиділи за столом, пили чай і дивилися міжнародне тенісне змагання у Москві. Там показували увесь час Бориса Миколайовича з дружиною, друзі там навколо нього, він просто мав чудовий вигляд. Розкутий був, реагував на подачу кожного м'яча, він посміхався, рукою передавав привіти, видно, своїм знайомим. Я ще сказав, що дійсно, бачте, як прекрасно виглядає Борис Миколайович, і мені імпонує, що він такий енергійний. Коли сказали, що він пішов із життя, важко мені було повірити. Не можу собі уявити, що в Москві, в Росії вже немає Бориса Миколайовича, і ніхто не може почути його слово про сучасність, можна тільки прочитати буде в книжках. Це вже новий період - після Єльцина.

Бі-Бі-Сі: Як ви вважаєте, яким чином він запам'ятається? Як ви його згадуєте?

Л. Кравчук: Я згадую його як росіянина. Коли сьогодні мені кажуть, що от, президент захищає чи не захищає національні інтереси України, я повторюю як молитву: що не може Ющенко захищати інтереси Росії, а Путін захищати інтереси України. Кожен президент український захищає інтереси України, а російський - Росії. А Борис Миколайович відрізнявся системою і послідовністю. Те, що торкалося Росії, її національних інтересів, стратегічних ліній поведінки Росії в світі, відносно України, він був непохитний. Він росіянин!

Бі-Бі-Сі: Але як він ставився до України? Все ж таки він пішов на важливий історичний крок, якого тоді ніхто не очікував...

Л. Кравчук: Він пішов, тому що він внутрішньо був готовий до демократії, до свободи. Коли ми сиділи й говорили, він мені часто говорив: Леоніде Макаровичу, людина має бути вільною. Людина має жити в умовах демократії. Зовнішньо він був такий суворий, а насправді він хотів, щоб демократія і свобода не були просто пустими словами, щоб були реальністю. Тому він і підписав Біловезьку угоду. Це й означає: той, хто підписав Біловезьку угоду, той стоїть на позиції демократії.

Він ставився до України так, як повинен ставитися політик такого масштабу. Він знав, що рух до незалежності, свободи і демократії зупинити не можна, і що Україна має бути державою Леонід Кравчук

Бі-Бі-Сі: Хоча йому закидають зараз, що він ніколи не був демократом, що був авторитарним партійним працівником зі Свердловська...

Л. Кравчук: Це неправда. Є люди, політики, які демократи для себе, вони зовні демократичні, а для інших - вони про демократію не дбають. У них демократія закінчується тоді, коли для них немає демократії. А Борис Миколайович дбав про демократію в широкому сенсі цього слова, і часто коли сьогодні ви слухаєте журналістів російських телеканалів, то вони кажуть, що основи свободи преси, свободи слова в Росії одразу ж після виходу з тоталітарної країни - не на 16 році незалежності, а одразу після виходу - закладав ці підвалини Борис Миколайович Єльцин. Я це можу засвідчити.

Бі-Бі-Сі: Але все-таки як він ставився до України? Як він міг собі уявити Україну поза межами впливу Москви? Чи поза межами єдиної держави?

Л. Кравчук: Він ставився до України так, як повинен ставитися політик такого масштабу. Він знав, що рух до незалежності, свободи і демократії зупинити не можна, і що Україна має бути державою. Він тільки хотів, щоб ця держава розуміла більше Росію, а Росія більше розуміла Україну, хоча більше дбав про те, щоб Україна розуміла Росію. Але він хотів, щоб Україна - я не раз із ним про це говорив - була державою. Він розумів СНД трошечки по-іншому, ніж я. Я розумів, що ці країни мають трохи більше свободи для самовизначення, для стосунків між країнами. Для мене було головне стосунки міждержавні, а для мене головне було - це стосунки у рамках СНД. Але він стояв на тому, що держави мають бути незалежними.