Віктор Янукович та прем'єр Туреччини Реджеп Ердоган

Однак увага кореспондентів була прикута до переговорів щодо участі України у побудові газогону "Набуко", яким планують транспортувати газ з Ірану через Туреччину до Європи.

Про візит прем'єра до Туреччини Ольга Бетко розмовляла з Зейно Баран - директором центру євразійської політики у Вашингтоні

Бі-Бі-Сі: Віктор Янукович казав в інтерв'ю турецькій газеті - "ми партнери на шляху до Європи" - але якщо двері до Європи стають дедалі вужчими - то чи Україна партнери чи конкуренти на шляху до Європи?

З. Баран: Це дуже гарне запитання. Звісно, Туреччина набагато раніше почала своє зближення з Європейським Союзом, але Україна - це, звичайно, частина Європи, вона географічно розташована в Європі, і з кількох причин багато людей сперечалися про те, що Україна може бути кращим кандидатом.

Проблема в тому, що обидві країни дуже великі. Я не можу уявити, щоб обидві країни приєдналися до ЄС у приблизно в однаковий час. Я б сказала, що у якомусь розумінні вони конкурують. Але якщо потрібно довести Євросоюзу, що розширення кордонів на південний схід знаходиться в інтересах європейців - Україна і Туреччина можуть насправді співпрацювати для доказу доцільності такого розширення. Але на наступному рівні - вони дійсно будуть суперницями.

Бі-Бі-Сі: Чи може Україна сподіватися на підтримку Туреччини на шляху до НАТО?

З. Баран: Думаю, Туреччина надавала підтримку не тільки Україні, але й, скажімо, країнам Кавказького регіону та іншим у партнерстві щодо мирних операцій. Але Туреччина, як і багато країн ЄС, із занепокоєнням ставиться до негативної реакції Росії на подальше розширення НАТО. Так що, підтримка Туреччини щодо вступу України до НАТО буде проявлятися обережно і поступово.

	Зейно Баран

І я гадаю, що вона більш схильна підтримувати політику щодо НАТО, яку презентує прем'єр Янукович, а не ту, що існувала під час помаранчевої коаліції, коли було набагато більше агресії і суєти зі вступом до НАТО. Мені здається, сьогоднішня політика України наряду з визначенням НАТО часових рамок може бути підтримана Туреччиною.

Бі-Бі-Сі: Наскільки перспективною, на вашу думку, може бути для України енергетична співпраця з Туреччиною? От Віктор Янукович сказав сьогодні, що Україна хоче долучитися до проекту транспортування газу Набуко. А яким саме чином Україна може долучитися до цього проекту?

З. Баран: Думаю, що, знову ж таки, Україна і Туреччина можуть співпрацювати найкращим чином, спільно аргументуючи для Євросоюзу, що нафта і газ, що надходять з районів Каспійського та Чорного морів важливі для диверсифікації постачання енергоресурісів у Європі, і деякі з нафто чи, газопроводів можуть перетинати Туреччину, деякі - Україну. Щодо газу, Туреччина є надійною країною в цьому сенсі. І хоча поки що не займалася транзитом, але маючи проект Набуко і сполучення Туреччина-Греція-Італія, Туреччину сприймають як гарну альтернативу Україні.

А через ускладнення, які ми бачили між Росією, Україною і навіть Білоруссю, деякі з країн, які Європа поки що використовувала для транзиту, вже не такі бажані. Що ж до приєднання України до проекту Набуко - це не вперше згадується українськими урядовцями, однак важко собі уявити, як Україна могла б узяти участь у проекті, тому що це дуже далеко від неї, і існують інші способи для України диверсифікувати свій газ.

А один з проектів, над яким європейці зараз починають замислюватися - це, можливо, новий газопровід, який проляже від Каспію через Грузію, дном Чорного моря прямо до України, що може буди кращою альтернативою, ніж зазіхати на Набуко.

Бі-Бі-Сі: Які взагалі, на вашу думку, шляхи диверсифікації постачання газу були б найвигіднішими чи найперспективнішими?

З. Баран: Треба сказати, що точкою відліку має бути збільшення енергетичної ефективності, про що вже не раз говорилося у різних доповідях. По-друге, треба зазначити, що в Україні є власні ресурси природного газу та нафти, і за умови покращення юридичного та інвестиційного клімату, їх може добуватися набагато більше всередині країни, що б знизило залежність від імпортованих нафти і газу.

І нарешті, поглянувши на Каспій - з'являється третя перспектива. Якби можливо було, - і про це вже говориться багато років, - провести іракський чи іранський газ через Туреччину і якимось чином до України, це б викликало зацікавлення, але це дуже віддалена перспектива. Були дискусії про створення терміналу зрідженого природного газу для України, але я тут не бачу жодного комерційного зиску. І деякі інші газопровідні з'єднання, про які я згадувала раніше, були б, напевне, набагато доцільнішими як комерційно, так і у наближенні України до Каспійського регіону і до ринків ЄС.