Вадим Скуратівський

Говорячи про забаганки „нових українців”, які дедалі частіше замовляють собі на свято екзотичних (тобто, еротичних) Дідів Морозів та Снігурок, пан Скуратівський висловив думку щодо нецивілізованої трансформації новорічних свят в Україні.

Разом із тим, культуролог переконаний, що з часом наступні покоління українських дітей чекатимуть подарунків не від Діда Мороза, а від Святого Миколая.

Бі-Бі-Сі: Дід Мороз як радянський в.о. Святого Миколая ?

Вадим Скуратівський: Це трохи похідне від певної невизначеності, часу на межі старого та нового, я маю на увазі українську історію. Бачите, десь упродовж століть український етнос дуже спокійно і дуже гідно зустрічав Різдво. І вслід за тим, десь починаючи з 1920-х років, все це було під забороною. Різдво зустрічали в сімейному колі десь у підпіллі. Але для того, щоби зупинити Різдво, зрештою вирішили перетворити на головну подію так званий Новий рік. Раніше новорічне свято було не дуже прийнято в українському суспільстві. Але на початку 1930-х років це була ініціатива Постишева (прим.: Павло Постишев – у тридцяті роки секретар ЦК КП(б) України), тогочасного сталінського патріарха в Україні. Постишев дозволяє той самий Новий рік і при цьому забороняють Різдво. Постишев услід за тим гине, але ця дихотомія Нового року і Різдва триває упродовж усіх подальших десятиліть української історії.

Україна поміж Дідом Морозом, Святим Миколаєм та стриптизером із бородою

Бі-Бі-Сі: Пане Вадиме, Ви самі сказали, що після Постишева, який запровадив цю традицію в Україні, декілька поколінь українців фактично звикли до цього Нового року. Традиційні атрибути Нового року – фактично в кожній родині ялиночка, іграшки і обов”язково такий добрий дідуган Дід Мороз і його помічниця Снігуронька. Це таке якесь лагідне сімейне свято. Раптом навіть оці символи перетворюються у сучасній Україні на якісь комерціалізовані атрибути Нового року, я вже не кажу про Різдво...

Вадим Скуратівський: Йдеться про те, що взагалі зараз в Україні все інтенсивно комерціалізується. Гроші намагаються завоювати рішуче все, включаючи це саме свято. З цим нічого не поробиш. Треба обирати: або капіталізм, або комунізм.

Бі-Бі-Сі: Але Ви знаєте, якщо вже навіть мало хто говорить про Діда Мороза, якого можна замовити, як колись в радянській Україні, з фірми „Світанок” за 20 рублів дитині. Зараз на корпоративні вечірки до бізнесменів ходять Діди Морози, які виконують стриптиз, вибачте, зі Снігуроньками. Це що – новий Дід Мороз для „нового українця”?

Вадим Скуратівський: Це від великої дурості українського капіталізму. Він нецивілізований. Це варварство в усіх напрямах. Я маю на увазі не лише візити того самого псевдо-Діда Мороза. І я думаю, що це така зловісна, але дитяча недуга українського капіталізму. В нього взагалі дуже багато недуг. На ньому проби немає де ставити. Сама стилістика Нового року, радянського, Постишева, вона ж була запозичена з Різдва, розумієте? Виникла якась така нині цікава суміш – Новий рік – пародійне таке Різдво, а потім власне Різдво. Ну, зрозуміло, що „нові українці” в цій ситуації, як вони кажуть, оскільки вони спілкуються переважно російською, „аттягіваются”. Ну, на здоров”я!

Бі-Бі-Сі: Пане Вадиме, чи є якийсь оптимізм, що може наступне покоління дітей, чи через покоління, чекатиме подарунків десь з наближенням календарного Нового року від Святого Миколая?

Вадим Скуратівський: Безперечно. Я би не хотів, аби це був Санта Клаус. Це має бути Святий Миколай. Це має бути у православному східнослов”янському календарі щось. Хто хоче, щоби був Санта Клаус – на здоров”я. Щоби тільки „постишеви” нового покоління знову не облаштували нам якусь дивину.