Ірина Сомер для Бі-Бі-Сі, Брюссель

	Глава української греко-католицької церкви, кардинал Любомир Гузар

Напередодні візиту в Стамбулі відбулися масові акції протесту, які зібрали близько 25 тисяч чоловік, що вимагали від глави католицької церкви не приїжджати.

Свою оцінку візиту понтифіка та про можливий шлях розвитку ситуації, яка склалася, в інтерв’ю нашому кореспонденту в Брюсселі Ірині Сомер виклав глава української греко-католицької церкви, кардинал Любомир Гузар.

Кардинал Гузар: Цей візит, я думаю, дуже відважний зі сторони Папи Римського, і я надіюся, що з нього буде користь, хоча я чув, що там є протести. Але протести минуть, а певне, може суттєве порозуміння буде осягнене. Бачите, відношення, стосунки католицької церкви з ісламом, мусульманським світом це є дуже особлива ділянка, треба її розглядати історично, але також її треба розглядати в обставинах сьогодення.

Ми знайшлися в дуже новій ситуації, коли і в середині ісламу, і в середині католицької церкви відбувається певний процес, духовні процеси. Один з них є так званий фундаменталізм, де люди дуже дослівно, дуже вузько беруть, розуміють свою релігію і за всяку ціну хочуть це накинути другим, за всяку ціну, можливими і неможливими способам.

	У Туреччині гостро критикували висловлювання понтифіка

Розуміючи таке явище, яке сьогодні, на жаль, є вже досить поширеним в релігійних колах, воно не дає підстави, надії для швидкого та легкого порозуміння. Тут треба величезної долі терпеливості, терпіння, щоби один одного прийняти, щоби не бажати один одному щось накинути. Це є дуже складна справа.

Я надіюся, що побут Папи Римського Бенедикта XVI в якійсь спосіб спричиниться до того, що якась можливість, порозуміння настане. Я думаю, що якби це було б досягнутим, був би великий-великий крок вперед.

Бі-Бі-Сі: Слово «порозуміння» також було ключовим у баченні кардиналом можливих шляхів подолання міжконфесійного розподілу України.

Кардинал Гузар: Це є довгий процес, бо ті незгоди між нами, цей поділ не стався за одну добу, він наростав довгий-довгий час підсинюваний різними політичними і суспільними чинниками. Одним словом, довгий шлях пройдено, а тепер годі сподіватися, щоб ми відразу, коротко могли це все розв’язати.

Мені здається, що першим кроком повинно бути розуміння один одного. Не тільки толерантність в значенні такому, що скажу, не торкай мене, я тебе не буду торкати, і все буде спокійно. Мінімальна така толеранція. Але справжня позитивна пошана один одного. Ми маємо в світі нашому київських церков так званих, тих, що вийшли з київського кореня - православні і католики.

Дехто з нас дивиться до Москви, дехто дивиться до Цар-городу, дехто дивиться до Риму. Ми мусимо, як перший крок, як мені здається, зробити цілком нормальним, щоб ніхто нікому не накидав і не закидав чогось. Кожний нехай має повну свободу свого віровизнання. Хочеш дивитись до Москви – Бог з тобою, хочеш дивитись до Цар-городу – Бог з тобою, хочеш дивитися до Риму – Бог з тобою.

Мені здається, що коли б ми відійшли до такого зрозумінні, до такого поняття свободи, тоді щойно можна було би йти дальше і шукати справді всього того, і підкреслювати все, що нас об’єднує, і робити конкретні заходи кроки в напрямі не тільки зближення, порозуміння, а також може і остаточного об’єднання.