Доктор Іріс Кемпе

Кореспондент Бі-Бі-Сі Фідель Павленко запитав Іріс Кемпе, як на Заході сприймають рішення про можливі відставки міністрів Тарасюка і Гриценка, і відкладення рішення на 2 тижні?

Бі-Бі-Сі: Чи не вважають на Заході, що затримка відставки пов’язана з небажанням "дратувати" Захід перед саммітом НАТО?

Іріс Кемпе: Це якраз єдиний найголовніший елемент, який дав би чіткий негативний сигнал напередодні самміту НАТО, і негативний сигнал щодо стосунків України з ЄС. Цей сигнал полягає у тому, що останній бастіон впливу президента Ющенка, останні ліберальні голоси в уряді опинилися під серйозним тиском. Це би означало, що Україна повертається до невизначеної, чи багатовекторної зовнішньої політики, яку можна визначити як "туди-сюди", або "і вашим, і нашим".

Водночас, тут йдеться навіть не стільки про зміну зовнішньополітичного курсу, скільки про внутрішні політичні справи в Україні. Після відставки групи міністрів з Нашої України, які підтримували президента Ющенка, більшість у Верховній Раді намагається і далі грати м’язами і демонструвати президенту, що баланс влади переходить саме до парламенту і уряду.

Янукович намагається позиціонувати себе як збалансованого політика, який прагне, щоби його поважали також і у світових столицях - Вашингтоні, Брюсселі тощо. Свого часу президент Ющенко багато їздив світом і здавалося, він більше уваги приділяв зовнішнім стосункам ніж проблемам всередині України. Янукович їздить менше, але дуже опікується власним іміджем. І до речі, для нього самого було би краще, якби шановані на Заході міністри залишились на посадах. Іріс Кемпе

Бі-Бі-Сі: Тобто фактично Верховна Рада зберігає інтригу і важелі впливу на президента Ющенка, оскільки вимоги негайної відставки міністрів були чіткою би ознакою протистояння з президентом, а так парламентська більшість ніби залишає простір для маневру і можливість компромісу в обмін на якісь поступки з його боку?

Іріс Кемпе: Саме про це і йдеться. Зараз не можна напевно спрогнозувати чим усе завершиться, зберігається певна невизначеність. Зрештою, зовнішня політика України залишалась одним з не багатьох показників готовності України до подальших реформ і перетворень. Інші аспекти, як ось економічні реформи і боротьба з корупцією, завжди серйозно пробуксовували, а от зовнішню політику, яка чітко визначила європейський і євроатлантичний напрямок для України, завжди називали найбільшим здобутком помаранчевої революції та двох останніх виборів. Тепер спроба ревізії цієї політики є чи не найбільш тривожним сигналом.

Бі-Бі-Сі: Доктор Кемке, наскільки, на Вашу думку, для президента Ющенка важливо зберегти саме Бориса Тарасюка і Анатолія Гриценка на посадах міністрів? Зрештою, він напевно міг би знайти нові кадри, які так само підтримували б його політику, але були би меншим подразником для опонентів у парламенті. Чи для Заходу важливо бачити саме обличчя теперішніх міністрів, бо їх асоціюють з незмінністю зовнішньополітичного курсу Києва?

Іріс Кемпе: Так, саме так. Вони мають гарний досвід співпраці із Заходом, вони володіють мовами і їх вважають поважними і гідними партнерами. До того ж, я би не сказала, що в Україні аж надто багато альтернативних кандидатів. Є люди, більш прихильні до Тимошенко, є й такі, хто підтримують курс Ющенка, але менш відомі на Заході. Тобто, проблема кадрів існує, і до речі, міністрів Гриценка і Тарасюка на Заході вважають збалансованими, які також розуміють і важливість східного напрямку.

Бі-Бі-Сі: Ми вже згадували самміт НАТО, як можливий чинник у відтермінуванні рішення парламенту щодо міністрів. На Вашу думку, чи вплинув на це також і запланований візит прем’єра Віктора Януковича до США, де поважно ставляться до міністрів Гриценка і Тарасюка, і прем’єр просто не хотів дратувати Білий Дім перед візитом? Наскільки важливим для нього буде цей візит?

Іріс Кемпе: Це вже не вперше, коли Янукович намагається поліпшити власний імідж за кордоном, довести, що він не є одним з так званих "поганих хлопців", що він не "демон помаранчевої революції" і символ блакитного табору. Він намагається позиціонувати себе як збалансованого політика, який прагне, щоби його поважали також і у світових столицях - Вашингтоні, Брюсселі тощо. Свого часу президент Ющенко багато їздив світом і здавалося, він більше уваги приділяв зовнішнім стосункам ніж проблемам всередині України. Янукович їздить менше, але дуже опікується власним іміджем. І до речі, для нього самого було би краще, якби шановані на Заході міністри залишились на посадах.