Анастасія Зануда, Бі-Бі-Сі, Київ

Тим часом до протестів зернотрейдерів, які потерпають від обмежень на зерновому ринку, приєдналися і дипломати.

Посли США, Німеччини та Нідерландів виступили із спільною заявою, у якій закликали український уряд відмовитися від кроків, які “завдають серйозної шкоди українській економіці, її інвестиційному клімату та репутації надійного торгівельного партнера.”

Обмеження на українському зерновому ринку були запроваджені наприкінці вересня, коли уряд несподівано для себе дізнався про те, що державні засіки є порожніми.

Спочатку було ухвалено постанову про ліцензування експорту, але згодом, коли експортери почали скаржитися на те, що ніяк не можуть отримати ліцензій на вивезення зерна, уряд замінив ліцензії на квоти.

Головний аргумент – за умов високих цін на збіжжя на світових ринках зернотрейдери вивезуть з України весь врожай, а потім, навесні пропонуватимуть імпортувати це зерно, але вже за іншими, ще більш високими цінами, а про дефіцит зерна та вплив цього фактору на ціни на хліб Віктор Янукович добре знає ще з часів свого першого прем”єрства.

Отож, попри протести зернотрейдерів, уряд заявив про те, що квотуватиме експорт не тільки цього року, але й наступного – до нового врожаю.

"Міністерство аграрної політики та міністерство економіки готують відповідне рішення", - заявив міністр аграрної політики, Юрій Мельник. За його словами, уряд не вважає це якимись обмежувальними заходами, і обіцяє, що квоти дозволять вивезти з України до 9.5 мільйонів тон зернових, і, водночас, не залишити порожніми державні резерви: “9.5 мільйонів тон зерна – це не обмеження і не заборона. Це є той реальний обсяг, який може бути експортований з держави з тим, щоб ми з вами, як громадяни цієї держави, мали упевненість у тому, що ми забезпечені продовольчим зерном.”

Водночас посли трьох держав – США, Німеччини та Нідерландів – виступили із спільною заявою, у якій висловили занепокоєння останніми обмеженнями на українському ринку зерна, і закликали уряд України повернутися до ринкових методів врегулювання ситуації.

Дипломати кажуть, що їх не переконують ті аргументи, які наводить на захист своїх кроків український уряд.

По-перше, кажуть посли, від початку обмеження на експорт зерна, і, зокрема, пшениці, стосувалися тільки збіжжя вищого ґатунку, яке використовується для випічки хліба, проте зараз фактично неможливо вивезти і фуражне зерно, а також ячмінь та кукурудзу, з яких українці хліб майже не печуть.

По-друге, західні дипломати не можуть зрозуміти, чому український уряд не вдався до ринкових заходів, коли зрозумів, що державні резерви порожні, і не закупив зерно за відповідними цінами.

По-третє, саму процедуру квотування дипломати називають непрозорою та незрозумілою для них, і кажуть, що такі методи у світі застосовуються лише за надзвичайних ситуацій.

Посол Нідерландів Рон Келлер заявив: “Для нас непереконливими є підстави запровадження навіть квот цього року. Наскільки я пам’ятаю, врожай 2003-2004 років був меншим, проте про квоти тоді не йшлося. Система квотування є виправданою лише у разі виникнення якихось надзвичайних ситуацій. І якщо пан міністр передбачає таку кризову ситуацію у 2007 році, то він, безперечно, має кращий зв’язок із вищими силами, ніж я.”

Посли США, Нідерландів та Німеччини також занепокоєні наслідками, що до них можуть призвести останні дії українського уряду на зерновому ринку.

Збитки компаній своїх держав, які працюють на українському зерновому ринку, дипломати оцінюють у десятки мільйонів доларів.

Тільки за жовтень американський Cargil втратив близько 10 мільйонів доларів, за кожен день простою вантажів в Одеському порту компанія сплачує штраф у 35 тисяч доларів, а штрафні санкції за невиконання контрактів на світових ринках можуть додати до збитків ще близько 100 мільйонів доларів.

Нідерландська компанія Glencore взагалі розраховувала покрити 25% своїх контрактів за рахунок зерна з України.

Подібний порядок втрат і у німецьких зернотрейдерів. Але, за словами послів, ще більше втрачає Україна.

У той час, як ціни на зерно на світових ринках ідуть угору, в Україні вони падають.

Наразі різниця у тому, скільки український фермер міг би отримати за свою пшеницю в Україні та за її кордонами становить близько 50 доларів на тонні.

Але втрати на глобальному рівні можуть бути ще більшими. Досить жорстко та недвозначно як для дипломатів, посли трьох держав заявили, що обмеження на українському зерновому ринку не вкладаються у правила СОТ, членом якої намагається стати Україна.

Та й загалом, інвестори можуть розчаруватися в Україні. Посол США в Україні Уільям Тейлор говорить: “Шкоди було завдано і процесу просування України до СОТ, і загалом інвестиційному клімату. І не тільки у галузі сільського господарства, але й в інших галузях. Спостерігаючи за цією історією, коли уряд так втручається у ринок, будь-який інвестор подумає двічі перед тим, як вкладати гроші в Україну.”

При цьому пан Тейлор зазначив, що про застосування якихось санкцій до України, а тим більше відкликання підпису Вашингтона під угодою щодо вільного доступу на ринки товарів та послуг, підписаної в рамках переговорів про вступ України до СОТ, не йдеться.

Проте він нагадав, що і після підписання такої угоди переговори тривають, і поки що процес не завершено.

Водночас європейські посли у цьому контексті також згадали і прагнення України розпочати переговори щодо угоди про вільну торгівлю з ЄС, яка також, за словами дипломатів, не має нічого спільного з адміністративним обмеженням ринку.

Події на українському ринку зерна стали чи не першим випадком, коли від часу президентських виборів 2004 року іноземні посли виступили із відкритою критикою дій української влади.