Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

"Корреспондент" у статті "Кінець кумократії" пише про те, що "любі друзі" втратили не тільки підтримку Банкової, але й можуть втратити підтримку у Нашій Україні, з'їзд якої заплановано на кінець цього тижня. Проте і тут не все так однозначно: "Врятувати свій рейтинг, який швидко тане, та зміцнити вплив на ситуацію в країні Ющенко намагається за допомогою старого та випробуваного способу - через побудову противаг, а також позбувшись від баласту старих симпатій. В останній комплектації команди президента в очі кидається обмеженість його кадрового потенціалу. Він повернув людей із старої кадрової колоди, якою грався ще Кучма...Саме створення системи балансів та противаг - один із мотивів приходу "третьої зміни" до табору президента. Ющенко не відрізняється готовністю стикнутися із противником особисто. Він завжди ставив між собою та опонентами буфер в особі людей, руками яких можна було боротися за сфери впливу...Професійний підхід до підбору команди, з одного боку, може свідчити про те, що Ющенко зробив висновки із власних кадрових помилок та критики за "кумівську демократію." Проте з іншого боку, вже зрозуміло, що її рудименти в оточенні Ющенка, швидше за все, таки залишаться і у майбутньому. Сьогодні голова держави замість інституту позаштатних радників створив Раду громадськості при президенті, куди і запросив 32 особи, серед яких Олексій Івченко, Віра Ульянченко, Олександр Третьяков. Навіть позбавлені "доступу до тіла", вони зможуть впливати на президента через колективний орган," - пише "Корреспондент" і нагадує, що нинішні кадрові зміни - вже друга спроба Ющенка позбутися "любих друзів".

"Власть денег" також звертається до теми змін в оточенні президента. У редакційній статті часопис звертає більше уваги на те, хто відтепер опікуватиметься інформаційною політикою у секретаріаті президента, і пояснює, що навряд чи темі кадрових змін присвячувалося б так багато уваги, якби це не впливало на економіку: "На жаль, побоювання, що з'явилися одразу після формування уряду Віктора Януковича, втілюються у життя: у багатьох високодохідних галузях стрімко відновлюються корупційні схеми, які "зав'язані" на вищому керівництві. Зокрема, це вже спостерігається у газовій, м'ясо-молочній та транспортній галузях. Якщо Ющенко і надалі буде мовчати, ситуацію навряд чи вдасться змінити...Люди, що прийшли до Кабміну та великі державні компанії, мають багатий досвід як ігнорування ЗМІ, так і агресивних атак на журналістів. Своєрідним випробуванням для нової інформаційної команди президента стане ситуація із позаплановим відшкодуванням ПДВ експортерам у Донецькій області у розмірі 121% від плану. І це при тому, що загалом у країні цей показник ледве дотягнув до 70%. Чи захочеться вам після такої новини платити більше податків? Керівництво Кабміну робить усе, аби пригасити скандал. І це у нього майстерно виходить...Подивимося, чим усе завершиться. Саме за підсумками подібних історій і формується сумарний рейтинг політика та його імідж," - вважає "Власть денег".

"Експерт" у статті "Пожежна безпека у політиці" пише про завершення переформатування нової команди президента із призначенням секретарем Ради національної безпеки та оборони Віталія Гайдука. Зокрема, часопис подає історичну довідку про те, для чого і коли виникають подібні органи: "Структура та завдання РНБО України були позичені від американського аналога... Наприкінці 1946 року внутрішньополітична ситуація у США загострилася. У американців виникли проблеми у Європі, Африці та Азії, почалася холодна війна...У 1996 році в Україні почалася конституційна криза, загострився конфлікт парламент-президент, ускладнилися відносини із Росією, перших осіб держави стали прохолодно зустрічати на Заході..."Рада Національної Безпеки - це суддя, регулювальник руху, пожежник, психіатр та цап-відбувайло," - так окреслив роль цієї структури секретар Ради Безпеки та Оборони США Колін Пауел. Десятирічна історія українського РНБО демонструє очевидні паралелі із американським аналогом," - пише "Експерт", і подає коротку довідку про діяльність всіх керівників цієї структури в Україні та проблеми, із якими їх доводилося стикатися. Тижневик також прогнозує, що панові Гайдуку не тільки доведеться приділяти посилену увагу станоні справ в українській енергетиці, але й, зважаючи на його походження та географічне розташування бізнесу, стати пожежником, аби гасити політичні конфлікти між різними гілками української влади.

Британський Economist присвячує велику, як для цього видання, статтю станові справ у Центральній Європі, яка називається "Хмари у серці Європи." На думку авторів часопису, зараз цілком реальною є загроза того, що посткомуністичні країни, які продемонстрували економічні успіхи, можуть виявитися цілковитими невдахами у питанні політики. Багато країн хотіли б мати проблеми, що є у "європейської вісімки" країн, які колись були окупованими, а у травні 2004 приєдналися до Європейського Союзу. Захищені НАТО та прикриті законодавчою архітектурою цивілізованої Європи, вони процвітають, хоча це здавалося неможливим у 1989, коли більшість із них "вирвалися" на свободу. Їх економічне зростання, де перед веде Естонія із "захмарними" 12%, викликає заздрість. Проте потроху вимальовується й інша картина злого невдоволення, втрати конкурентноздатності, бруду та скандальності, яка все чіткіше вимальовується та все більш занепокоює," - пише Economist і наводить детальний перелік останніх політичних скандалів і криз у Польщі, Угорщині, Чехії та Словаччині. При цьому автори часопису вважають, що найбільш сумну картину демонструє Польща, особливо тому, що саме вона намагалася позиціонувати себе як найвідданіший союзник Заходу та "адвокат" України у Євросоюзі. Часопис також доходить висновку, що у разі, як урядам нових членів ЄС не вдасться нормалізувати ситуацію, громадяни цих країн все активніше голосуватимуть "ногами", користуючись свободою пересування у межах ЄС. Economist також попереджає, що ставлення "старої Європи" до "посткомуністичної" може дуже швидко змінитися на різко негативне, особливо, якщо загальне погіршення справ на світових фінансових ринках накладеться на те, що допомагати, фінансово та політично, буде треба не героїчним реформаторам, а дратівливим та некомпетентним популістам.