Теми огляду

• “Власть денег” подає кілька матеріалів, присвячених десятиріччю української національної грошової одиниці – гривні, і, зокрема, розмірковує над тим, яким буде курс гривні у найближчому майбутньому.
• “Корреспондент” у рубриці “Погляд” пише про те, що насправді все більше українців не є такими бідними, як вони хочуть здаватися.
• “Профіль” подає інтерв’ю із радником президента, Віктором Ткачуком, у якому, зокрема пан Ткачук називає головні ризики найближчого часу у політичному та економічному житті України.
• “Експерт” аналізує переваги та вади державної та приватної вищої освіти в Україні, і передбачає жорсткішу конкуренцію між українськими університетами вже у найближчі роки.

“Власть денег” подає кілька матеріалів, присвячених десятиріччю української національної грошової одиниці – гривні, яка з’явилася в обігу 2 вересня 1996 року.

“Українській гривні – 10 років. А ми все ще звикаємо до наших грошей. Багато хто за звичкою все ще називає гроші рублями. До того ж, Національний банк так швидко змінює дизайн та розмір банкнот, що навіть продавці у магазинах інколи довго і прискіпливо розглядають купюру, перш, ніж взяти її. За минулі 10 років гривня пережила кілька злетів та падінь.

Як і всі ми, вона ніколи не залишалася байдужою до глобальних перетворень у нашій країні... Коли у 96-му при запровадженні української валюти її курс до долара становив 1 гривню 83 копійки, нам обіцяли, що відтепер ніякі інфляції та політичні негаразди її не здолають.

Зараз, через 10 років, можна сміливо стверджувати, що лише кризу 1998 року в Росії можна вважати об’єктивною причиною девальвації гривні. Хоча і тут не все так однозначно, тому що Польщі та Чехії у той самий час вдалося зберегти стабільність своїх валют, незважаючи на тісні економічні відносини з Росією.

Головним чинником того, що замість 1 гривні 83 копійок ми платимо зараз 5 гривень 5 копійок, стала політика. Керівництву країни впродовж багатьох років просто була не потрібна міцна валюта. Послаблення гривні з року в рік успішно лобіювалося експортним лобі,” – пише “Власть денег”.

Часопис нагадує перелік грошових криз аж до подій кінця листопада 2004 року, коли грошова та банківська системи України постали перед реальною загрозою дефолту під час президентських виборів.

Часопис також аналізує, що відбуватиметься із гривнею у найближчому майбутньому. З одного боку, пишуть автори “Власти денег”, треба враховувати, що при владі тепер Партія Регіонів, “яка представляє інтереси донецьких промислово-фінансових груп, орієнтованих на експорт”, а експортери завжди були зацікавлені у послабленні національної валюти.

Проте існують і інші чинники, хоча і вони пов’язані із інтересами “донецького клану”: “Багато у чому саме від інтересів Ахметова залежатиме подальша курсова політика держави. Зараз його компанії активно готуються до виходу на ринок зовнішніх запозичень. Кредити надходитимуть у доларах чи євро. У цих же валютах отримуються і доходи від металургійного бізнесу. Це означає, що їх курс по відношенню до гривні, як мінімум, не має падати.

У той таки час послаблення гривні на даному етапі не вигідно Ахметову, оскільки може негативно відбитися на популярності “донецького” уряду. Так що стабільний курс – оптимальний сценарій для бізнесменів з Партії регіонів, як мінімум, до кінця року, поки не подорожчав газ... Партії Регіонів треба буде зробити нелегкий вибір: курсова стабільність та мир із президентом, або девальвація гривні, конфлікт з президентом та пом’якшення наслідків подорожчання газу. Проте у тому, що газ таки подорожчає, сумнівів немає,” – пише “Власть денег”.

Часопис також подає інтерв’ю із генералом-лейтенантом СБУ, Василем Крутовим, який у 1992 році керував операцією доставки першої партії гривень до України з Канади.

“Корреспондент” у рубриці “Погляд” подає думки керівника відділу досліджень ринків та послуг Gfk Ukraine Гліба Вишлинського щодо реального багатства українців.

“Важкі часи середини 90-х так відбилися на психології українців, що схильність прибіднятися вже стала рисою національного характеру. Особливо помітним це стає після чергових виборів, коли уряд починає підвищувати всі регульовані ціни та тарифи, надолужуючи згаяне за кілька попередніх років. У такі дні немає більш депресивного заняття, як читати коментарі “людей з вулиці”, які так подобаються нашим журналістам,” – пише у “Корреспонденті” експерт.

На підтвердження своєї думки про те, що насправді більшість українців є багатшими, ніж хочуть здаватися, він також наводить результати досліджень, згідно із якими за останні 3 роки частка тих, хто змушений заощаджувати на харчах, скоротилася з 21% до 8%, а наймасовішою – у 40% - стала група міського населення, якій вистачає грошей на харчі, одяг та взуття, але для більш дорогих покупок треба позичати чи накопичувати.

Українцям і надалі подобається вважати себе бідними, хоча ще трохи, і середній клас перевищить арифметично кількість бідних та тих, хто прибідняється Корреспондент

Проте публічно визнавати покращення свого матеріального стану українці не поспішають: “Українцям і надалі подобається вважати себе бідними, хоча ще трохи, і середній клас перевищить арифметично кількість бідних та тих, хто прибідняється.

Цей момент буде дуже важливим для суспільства, оскільки у нашій власній свідомості Україна почне перетворюватися із бідної держави у державу, де самі громадяни можуть забезпечити собі достойний рівень життя... Уряд зможе впроваджувати політику, орієнтовану на потреби середнього класу, який сам себе може забезпечити, а не покладатися у всьому на владу. Правда, аби люди повірили у це, найбагатшому за українську історію урядові треба припинити вражати громадян показною розкішшю своїх авто, годинників та одягу. Насправді це не так складно – адже вони вже і без цього все довели.”

“Профіль” подає інтерв’ю із радником президента, Віктором Ткачуком, у якому, зокрема пан Ткачук називає головні ризики найближчого часу у політичному та економічному житті України. “Україна не є впливовим гравцем на міжнародній арені, незважаючи на геополітичне положення, багатомільйонне населення та самобутність власної дипломатичної школи. Ми є передбачуваними, а тому комфортні та безпечні для наших сусідів.

Проте ми є банальними, а тому нецікавими для світу. Не створивши нових зовнішньополітичних ініціатив, ми не зможемо сформувати якісно нову інвестиційну привабливість країни. Головний інституціональний ризик – можливість політичної та ідеологічної експансії у роботу силових органів та Національного банку,” – заявив Віктор Ткачук в інтерв’ю “Профілю”.

Радник президента також звертає увагу на зростання вірогідності техногенних катастроф в Україні, а за 2-3 роки, якщо не буде нічого зроблено для реформи житлово-комунального господарства та енергетичних мереж, на думку пана Ткачука, Україна може постати перед загрозою системної техногенної кризи.

Про подібні загрози в іншому інтерв’ю, що вміщує часопис, заявив також і міністр будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, Володимир Рибак, який твердить, що для ліквідації ситуацій, подібних до минулорічних подій в Алчевську, навіть розроблено спеціальний план ліквідації наслідків разом із Міністерством із надзвичайних ситуацій.

“Експерт” у статті “Червона ціна диплому” звертається до теми української вищої освіти. “Попит на вищу освіту в Україні дуже високий. За останні 10 років кількість студентів в українських університетах зросла у 2.5 рази – тепер це майже 2 мільйони осіб.

Сьогодні у нашій країні намагаються вступити до Вузів у 2 рази більше випускників шкіл (до 80%), ніж 10 років тому, тоді як середньому у Європі, Південній Кореї, Японії, Канаді та США до Вузів хочуть потрапити всього 50% випускників... Проте незважаючи на велику кількість вищих навчальних закладів, українська вища освіта не виконує свою головну функцію: вона постійно відстає від запитів вітчизняного ринку праці, і штампує фахівців, які були потрібні кілька років тому. Власне, вища освіта стала потрібною скоріше для підтвердження чи підвищення свого соціального статусу, аніж для перспективи нормальної зарплати та можливості кар’єрного росту,” – пише “Експерт”.

Часопис далі розмірковує над перевагами та недоліками державної та приватної вищої освіти в Україні. Утім, як робить висновок “Експерт”, вже у недалекому майбутньому всі вищі навчальні заклади стикнуться із жорсткішою конкуренцією на ринку: “Роль “санітара лісу” відіграє демографічна ситуація. Раніше українські Вузи майже не відчували конкуренції. Проте вже цього року ліцензована кількість студентів, які будуть навчатися у всіх українських Вузах – 460 тисяч, а кількість випускників – всього 400 тисяч.

Винною у цьому є демографічна прірва, що утворилася внаслідок різкого падіння народжуваності наприкінці 80-х – на початку 90-х років. Ця ситуація збережеться мінімум до 2012 року. Тепер вже самі університети будуть боротися за абітурієнтів, що закономірно призведе до того, що в українській платній вищій освіті залишаться лише лідери. Сегмент псевдо університетів, які штампують дипломи, значно скоротиться,” – вважають автори “Експерта”.