Вячеслав Ігрунов: у Москві хотіли б більш проросійського міністра МЗС

Пан Ігрунов вважає, що в результаті фінальної домовленості виграли всі - і Ющенко, і Мороз, і до певної міри Янукович, і народ. Але він каже про те, що електорат пана Януковича має причини до розчарування.

Із В'ячеславом Ігруновим розмовляв Фідель Павленко.

В. Ігрунов: Треба сказати, що у практично безнадійній ситуації Ющенко досяг максимуму в політичній торгівлі. Не маючи практично жодних законних важелів, він спонукав усю політичну еліту України сісти за стіл переговорів, підписати Універсал і сформувати уряд, у якому є суттєва президентська квота. Той факт, що Віктор Ющенко фактично вивів Україну з кризи, вигравши чимало принципових речей і не розпустивши при цьому парламент, робить його сильною політичною фігурою. Хоча за новою Конституцією прем'єр ніби отримує більші повноваження, в реальності зберігається певна рівновага між президентом і прем'єром.

Бі-Бі-Сі: Тобто для Віктора Януковича це була до певної міри поразка, чи, скажімо так, він пішов на більші поступки, аніж хотів?

В. Ігрунов: Маючи усі козирі на руках, маючи можливість довести справу до розпуску парламенту з подальшим отриманням там абсолютної більшості, коли будь-який політичний торг був би вже недоречним, Янукович, натомість, обрав тактику, яка привела його до здачі цілого ряду позицій, відмови від деяких ключових програмних засад Партії регіонів в обмін на отримання прем'єрської посади.
По суті, це, звичайно, також приз, і приз дуже непоганий, беручи до уваги, що спочатку після парламентських виборів йому було важко розраховувати на отримання прем'єрського крісла, оскільки тоді Наша Україна не була готова до широкої коаліції. Власне, навіть останнє голосування за прем'єра у Раді засвідчило, що значна частина Нашої України не відійшла від тих ідеологічних засад.
Для Януковича великою перемогою став його союз з Морозом. Цей союз і Морозу забезпечив те, на що у помаранчевій коаліції він не міг розраховувати. А найбільшим переможцем став народ України, який нарешті позбувся кризи.

Бі-Бі-Сі: Але якщо Віктору Януковичу, як Ви кажете, довелося піти на значні поступки, його електорат - електорат Партії регіонів загалом - може і не відчувати себе великим переможцем і мати підстави для розчарувань?

В. Ігрунов: Електорат Партії регіонів має чимало підстав для розчарування Віктором Януковичем. Перш за все, Віктор Янукович, нехай і не виправдано, але вийшов на вибори з гаслом надання російській мові статусу другої державної. Але під час переговорів він змінив цю позицію, заявивши, що Конституція чітко визначає статус державної мови. Хоча саме мовне питання забезпечило Партії регіонів чимало голосів на виборах.

Бі-Бі-Сі: З цієї точки зору, можливо, і Москва може бути розчарована Януковичем?

В. Ігрунов: Ну, я гадаю, що справа мови - це не справа Москви. Звісно, у Москві чимало людей симпатизують такій позиції. Я, наприклад, теж вважаю, що російська мова повинна мати вищий статус в Україні, аніж зараз, але це питання виключно для самої України.
Натомість, Москва має інші підстави для розчарування, а саме згоду на інтеграцію України до НАТО, дарма що навіть обумовлену референдумом. Відомо, що референдуми часто відбуваються за сценарієм засобів масової інформації.
Якщо Ющенко і Янукович діятимуть у цьому питанні в унісон, і це тиражуватимуть засоби інформації, цілком можливо, що ті 10-15%, які зараз виступають за вступ до НАТО, перетворяться на 30-40%, і далі процес стане незворотнім.
Тим більше, що зовнішню політику реалізовуватиме Борис Тарасюк. Я не думаю, що його присутність в уряді - це поразка самого Януковича, але це поразка виборців Януковича.

Бі-Бі-Сі: Власне, більшість оглядачів погоджуються з тим, що збереження міністрів оборони і закордонних справ за квотою президента було платою за отримання Віктором Януковичем фактично усіх економічних посад в уряді, але для Росії це, як виглядає, чи не найбільше розчарування?

В. Ігрунов: Звичайно, у Москві воліли би бачити набагато більш позитивно налаштованого щодо Москви політика на посаді міністра закордонних справ. Я не думаю, що Борис Тарасюк зможе сьогодні провадити політику пришвидшеної інтеграції України в НАТО, оскільки і в самому альянсі зараз до України обережніше ставлення. Але сам вектор зовнішньої політики не змінюється, а відтак, навряд чи Росія дуже симпатизуватиме такому курсові. І, відповідно, навряд чи піде на пом'якшення власної позиції щодо енергоносіїв для України.

Бі-Бі-Сі: Віктор Янукович матиме нагоду обговорити ці питання під час свого візиту до Росії. У його першій публічній заяві на посаді він сказав, що першими маршрутами його закордонних подорожей будуть Вашингтон, Москва і Брюссель, необов'язково саме у такій послідовності. Як виглядає, найперший візит прем'єра все ж буде саме до Москви. Чи є тут певний елемент символізму, на вашу думку?

В. Ігрунов: Безумовно, у таких візитах символізм завжди присутній, але я мушу сказати, що в України сьогодні немає нагальних проблем з Європою, а от з Росією такі проблеми є. Насамперед це досі незаповнені газосховища, відсутність міждержавної угоди про транзит газу, невизначеність цін на газ на зимовий період. Чим швидше Янукович вирішить ці конкретні проблеми, тим краще житиметься людям у самій Україні. Заміняти ці питання європейською символікою не можна, навіть попри неодноразові заяви самого прем'єра про відданість євроінтеграції.