"Власть денег": Олександр Мороз - "від канівської четвірки до донецької шістки"

- "Власть денег" у редакційній статті пропонує поглянути на хабарі, як швидко зростаючий ринок в Україні.

-У рубриці “Великі гроші” часопис подає статтю “Мистецтво “кидалова”, що присвячена не тільки останнім подіям у Верховній Раді, але й загалом історії політичних зрад на теренах України починаючи від князя Володимира.

-“Корреспондент” пише про те, якими можуть бути економічні наслідки приходу до влади представників Партії Регіонів разом із соціалістами.

-“Експерт” аналізує можливі варіанти подальшого розвитку подій у Верховній Раді, звертаючи особливу увагу на хуліганську поведінку депутатів.

- До теми останніх подій в українській політиці звертається і британський Economist. У статті “Чи плакати, чи сміятися” часопис розповідає своїм читачам дивну історію про те, як український парламент перетворився на цирк, у якому українські політики ходять у замкненому колі.

Ринок хабарів на підйомі

“Власть денег” у редакційній статті пропонує поглянути на хабарі, як швидко зростаючий ринок в Україні. “Країна так і не дочекалася від лідера Партії регіонів однозначної відповіді, чи були застосовані грошові аргументи при формуванні антикризової коаліції...А між тим розміри можливого хабара, озвучені депутатами, коливаються від 83 до 220 мільйонів доларів. Мова йде, так би мовити, про гуртову покупку фракції. Практика доводить, що цей сегмент ринку є досить ризикованим, адже за партійним лідером можуть піти не всі депутати. Роздрібний сегмент цього ринку, як показали останні голосування у Верховній Раді, є більш надійним.

Лідер БЮТ Юлія Тимошенко повідомила журналістам, що членам її фракції пропонували від 1.5 до 10 мільйонів доларів. При цьому пропозиції надійшли двом десяткам депутатів...Міністрам пропонують менше. Євген Червоненко визнав, що коли він очолював Мінтранс, йому пропонували 3 мільйони доларів за призначення на посаду керівника морського порту, прізвище якого йому б написали на папірці. Цікаво, що ця цифра взялася не зі стелі, - це рівно 10% від чистого прибутку порту. До речі, 10% - традиційний “відкат” для українських чиновників.

	Червоненко: розмір хабарів береться не зі стелі

Виглядає, саме цим можна пояснити і загальне зростання суми хабарів, на яке часто неофіційно скаржаться бізнесмени. Економіка зростає, зростають і суми угод, і, відповідно, “десятина” стає більшою. Але найбільша таємниця цього ринку – кому йдуть 10% від фінансових потоків від нової газової схеми, у якій і досі дивним чином беруть участь приватні посередники. За які заслуги вони отримали від України монопольне право на постачання газу, і яким особам за це тоненьким струмочком тече на банківські рахунки вдячність за це – ми напевне скоро вже дізнаємося.”

"Кидок" як норма життя

Крім того, у рубриці “Великі гроші” часопис подає статтю “Мистецтво “кидалова”, що присвячена не тільки останнім подіям у Верховній Раді, але й загалом історії політичних зрад на теренах України починаючи від князя Володимира. У цій статті “Власть денег” також подає приклади із новітньої історії політичних зрад у Німеччині, Чехії та Польщі. Проте левову частку статті присвячено лідеру соціалістів, Олександру Морозу. “Найнеприємніше у цій історії те, що її головним фігурантом стала людина, яку співвітчизники називали майже як Валерія Меладзе – “останнім романтиком української політики”.

Незмінний лідер соціалістичної партії, Олександр Мороз, продемонстрував, що його штатні підлабузники, які розбудовувати імпозантному сивому “розуму, честі та совісті нашого часу” імідж голуба-миротворця, який завжди прагне до шляхетного розв’язання найбільш складних та брудних проблем, таки були праві. Специфіка цієї “пташки божої” полягає у тому, що у найбільш критичні моменти голуб може дзьобнути свого візаві у потилицю... Голуб-Мороз дзьобнув у потилицю не своїх опонентів, а найближчих соратників, поховавши у такий спосіб і демократичну коаліцію, і власне реноме чесної людини, і керовану їм партію, і надію українців на те, що у цій країні можна комусь вірити...

Про Мороза вже зараз жартують, що його мемуари вийдуть із назвою “Від канівської четвірки до донецької шістки”. Але загалом ситуація не є веселою – “кидок” став нормою життя... Головне, аби наші політики пам’ятали прислів’я мудрих японців: якщо тебе обманули один раз, нехай буде соромно тому, хто це зробив, якщо це трапилося двічі, хай буде соромно тобі” – пише “Власть денег”.

Чого чекати під помаранчево-блакитної коаліції?

Корреспондент” у статті “Реванш на двох” пише про те, якими можуть бути економічні наслідки приходу до влади представників Партії регіонів разом із соціалістами, союз яких експерти, опитані часописом називають союзом “труда і капіталу.” “А капітал зароблявся, переважно, за рахунок дешевих внутрішніх ресурсів та експорту сировини – металу, енергії. Виходячи з цього, вони працюватимуть в інтересах великих експортно-орієнтованих ресурсних корпорацій.

Тобто уряд Януковича буде активно вирішувати проблему із цінами на енергоносії, аби зберегти рентабельність гірничо-металургійного комплексу. Крім того, в інтересах експортерів буде поступово девальвована гривня. Ліберальних реформ від ліво-центриської коаліції чекати не доводиться. Податковий прес на малий та середній бізнес також не дуже турбує великий капітал,” – пише “Корреспондент”, проте зауважує, що не втратили актуальності й інші сценарії – починаючи від широкої помаранчево-блакитної коаліції і завершуючи розпуском парламенту.

“Експерт” пише про “Пологові травми парламенту”, аналізуючи можливі варіанти подальшого розвитку подій. Зокрема, часопис звертає увагу на тривалість та антураж парламентських бійок та загального гармидеру, і робить із цього цікавий висновок: “Обрання спікера та руйнування коаліції відбувалися на тлі безпрецедентного в історії українського парламентаризму хуліганства з боку депутатів. Вони свистіли, галасували, чубилися, намагаючись за будь-яку ціну зірвати засідання. При цьому більшість депутатів робили вигляд, що ніяк не можуть вгамувати бешкетників. А між тим у регламенті є дієвий механізм забезпечення порядку у сесійній залі.

Стаття 51 регламенту забороняє депутатам кричати, бешкетувати та проносити до зали плакати і гучномовці. Стаття 53 дає право більшості у Верховній Раді ухвалити рішення про заборону порушниками порядку брати участь у засіданнях (від одного до 5), а також про їх виведення із зали. При цьому охорона Верховної Ради, яка підпорядковується спікеру, має право не допустити хуліганів до зали. Чому ж парламентська більшість не використовує норми регламенту? Очевидно, блокада – не більш, ніж гра. Гра із метою відволікти увагу від головного – переговорів щодо створення справжньої, тобто широкої коаліції, а також щодо кандидатури майбутнього прем’єра,” – вважає “Експерт”.

"Помаранчевий цирк"

	'Економіст': 'помаранчевий цирк'

До теми останніх подій в українській політиці звертається і британський Economist. У статті “Чи плакати, чи сміятися” часопис розповідає своїм читачам дивну історію про те, як український парламент перетворився на цирк, у якому українські політики ходять у замкненому колі. “Після парламентських виборів у березні, пропрезидентській партії Наша Україна знадобилося три місяці, аби створити коаліцію із ще двома політичними силами, які привели пана Ющенка у президентське крісло після “помаранчевої революції” у 2004 році – це соціалісти та Блок Юлії Тимошенко. Перша помаранчева коаліція, за якої пані Тимошенко була прем’єром, розпалася у вересні минулого року, друга – всього за два тижні. Після цього Рада, український парламент, перетворився на цирк із бійками навкулачки та улюлюкання...

Офіційною причиною розбрату між помаранчевими стало те, що соціалісти відкинули кандидатуру Петра Порошенка, бізнесмена та соратника президента, якого Наша Україна висунула на посаду спікера. Застереження, про які казали соціалісти, не виглядали безглуздими: саме взаємна антипатія між пані Тимошенко та паном Порошенко допомогли зробити перший помаранчевий уряд непрацездатним. Проте у неофіційних поясненнях того, що сталося, фігурують великі суми грошей та амбіції пана Мороза, лідера соціалістів, щодо спікерського крісла. Його обрання відбулося належним чином минулого тижня.

“Мороз-Юда” – із презирством кажуть його колишні соратники. “Проблема у тому, що дехто хоче отримати владу за будь-яку ціну” – відповідає Мороз. Тимошенко відповідає йому саркастичним повітряним поцілунком...Утім, все ще залишається слабка надія на те, що з цього фарсу вийде щось путнє. Нові вибори можуть дати більш стабільний парламент. Або ж велика коаліція може олегшити образи Східної України, яка цілком підтримує пана Януковича, хоча уявити, що така коаліція протримається довго, дуже важко,” – пише Economist.