Фідель Павленко Бі-Бі-Сі, Лондон

	Владімір Сокор

Сторони також створили комісію з моніторингу за дотриманням прав національних меншин в Україні і Румунії, а також підтвердили, що остаточне рішення стосовно відновлення каналу Дунай - Чорне море буде оприлюднене вже наступного тижня спеціальною комісією ООН.

Фідель Павленко запитав провідного аналітика американської фундації Джеймс Таун Владіміра Сокора, чи проблеми в україно-румунських відносинах серйозні настільки, щоб негативно впливати на ситуації з безпекою в регіоні північно-західного Чорномор'я та наскільки інтереси України й Румунії збігаються в плані вирішення придністровської проблеми?

Амбіції Румунії можуть проявитися у галузях, відмінних від тих, де на лідерство претендує Україна. Румунія прагне відігравати провідну роль у формуванні Євроатлантичної стратегії для Чорноморського регіону. Йдеться про гарантування безпеки - військової, енергетичної тощо - у регіоні Чорного моря. Владімір Сокор

Владімір Сокор: Я завжди говорив, що звісно Румунія виграє також від придністровського врегулювання, але це, так би мовити, другорядне питання. Головний зиск отримають Євросоюз і НАТО - те, що називають євроатлантичною спільнотою. Адже головне питання врегулювання полягає у тому, ХТО визначатиме політичні і безпекові параметри на цій дуже довгій - майже у 800 кілометрів - ділянці фактично євроатлантичного кордону. Звісно, Росія прагнула би мати можливість відігравати ключову роль, через підконтрольний їй анклав на кшталт Калінінградського. Якщо ж буде досягнуто врегулювання за європейським планом, від цього виграють і ЄС, і Україна, і Румунія, а відтак тут інтереси Києва і Кишинева збігаються.

Бі-Бі-Сі: Румунія вже кілька років є членом НАТО, з 1 січня наступного року має шанс стати повноправним членом ЄС, тобто фактично перебуває на останньому відтинку шляху, який мріє пройти і Україна. Чи на вашу думку Бухарест може у майбутньому стати адвокатом євроатлантичних амбіцій України, як багато інших нових членів НАТО і ЄС у центральній і Східній Європі, чи, навпаки, може гальмувати просування Києва через невирішені двосторонні суперечки?

Владімір Сокор: Румунія не може ставити будь-яких перешкод на шляху України. Насправді я ніколи не зморююсь повторювати, що Україна, інтегрована в НАТО і з близькими стосунками з Європою є найкращою запорукою і гарантією безпеки Румунії. Мене навіть інколи дивує, що у Бухаресті не завжди усвідомлюють, наскільки для них самих важливо, щоби зовнішня і безпекова політика одного з їхніх найбільших сусідів лунала в унісон зі спільною європейською політикою у цій галузі. Тому в інтересах Румунії бути адвокатом євроатлантичних амбіцій України, так само як ними є, скажімо, Польща чи Литва.

Бі-Бі-Сі: Польщу багато аналітиків називають прикладом у цьому сенсі - між Києвом і Варшавою теж були суперечки, причому чимало впродовж історії, але зараз Київ і Варшава вирішують усі проблеми шляхом переговорів і кроків на зустріч одне одному. Румунія, ж, як виглядає, іде іншим шляхом - і територіальні претензії, і суперечка довкола каналу в дельті Дунаю передані на розгляд міжнародних судових інституцій.

Владімір Сокор: Мене не надто турбують, ані судова справа у Гаазькому суді, ані суперечка довкола острова Зміїний, чи навіть делімітація кордону на шельфі Чорного моря. Мене більше непокоять заяви чільних високопосадовців, у тому числі президента Бесеску, який днями виступив із заявою про те, як Румунія постраждала від Другої світової війни, втративши значні частини територій. Подібна риторика неминуче викличе питання у країнах, до який відійшли частини колишніх румунських земель, зокрема і в Україні. Зрозуміти сенс подібних заяв дуже важко, адже все одного жодного перегляду кордонів у Європі ніколи не буде.

Бі-Бі-Сі: Може, це такий собі прояв певної конкуренції Бухареста і Києва за роль регіонального лідера, адже обидві країни займають важливе геополітичне положення у південно-східній Європі?

Владімір Сокор: Амбіції Румунії можуть проявитися у галузях, відмінних від тих, де на лідерство претендує Україна. Румунія прагне відігравати провідну роль у формуванні Євроатлантичної стратегії для Чорноморського регіону. Йдеться про гарантування безпеки - військової, енергетичної тощо - у регіоні Чорного моря. Тут також йдеться і про такі нові загрози як перемитництво наркотиків, людей, зброї тощо. Амбіції ж України на лідерство у регіоні проявляються, наприклад, через ГУАМ, де Румунія навіть не є членом. Також Україна претендує на ключову роль у питанні транзиту каспійських нафти і газу до Європи, і Румунія їй тут не суперник. Отже, моментів відвертого суперництва практично немає, а відтак є підстави для розподілу повноважень в одних галузях і співпраці в інших.