Ірина Моісеєнко Бі-Бі-Сі, Київ

	Кольчуга - один з найбільш відомих елементів українсього експорту

За цей період часу Україна, згідно з даними шведського інституту, продала на світовому ринку зброї майже на 2 мільярди євро.

Київ випередили лише Росія, яка посіла перше місце, Сполучені Штати, Франція, Німеччина та Великобританія.

Директор Центру дослідження армії, конверсії та роззброєння Валентин Бадрак, нещодавно оприлюднював результати, згідно з якими Україна лише за минулий рік продала зброї за кордон на понад 650 мільйонів доларів.

Чи співпадають ті цифри з тими, які оприлюднив Стокгольмський інститут за п’ять років?

Валентин Бадрак: Не зважаючи на те, що різні дослідницькі структури мають різні методики, результати цих досліджень досить близькі. Єдине - ми ще й враховуємо послуги та поставки обладнання, яке може мати подвійне призначення: наприклад, вантажівки КРАЗ можуть постачатися і для господарського сектору, і для військового. Міністерство оборони Єгипту закупило партію таких машин. Але в цілому результати досить близькі, бо структури оперують відкритими джерелами, які перевіряються, і лише тоді їм надають статус інформації, такої, що відбулася. Що стосується українських озброєнь, то досить непогано Україна продає сьогодні літаки спеціального призначення, такі як АН-74, та військово-транспортний АН-32. Це також газові турбіни, які виробляються в Миколаєві для військових кораблів. Це авіаційні двигуни, які виробляються в Запоріжжі. Це також новітня техніка, високоточні засоби ураження, що виготовляються в Києві і розробляються конструкторським бюро Луч. Це також міліметрова радіолокація, де Україна зберігає лідерство. Цікаво, що неурядові структури, недержавні холдинги працюють над виробництвом такої техніки. Тобто, Україна ще тримається на ринку озброєнь у першій десятці і поки що є підстави казати, що певний час, вона зберігатиме такі можливості, не зважаючи на негативні тенденції, які вже прогресують.

Якщо, скажімо, Росія постачає гелікоптери у Венесуелу, чи деінде, то двигуни тут переважно українського виробництва. Якщо Росія постачає бойові літаки в Індію, чи Китай, то авіаційні ракети постачаються з Києва. Якщо Росія модернізує зенітні системи С-300, то Україна також є учасником, який постачає певну частину комплектуючих. Валентин Бадрак

Бі-Бі-Сі: А чому все таки попри розпад Радянського Союзу, зміну режимів, кольчужний скандал та коливання рівня життя Україна залишається на досить високому рівні на ринку озброєнь ?

Валентин Бадрак: По-перше, це - спадщина. Тут Україні дісталося не тільки власне озброєння, а й надзвичайно велика розгорнута ремонтна інфраструктура, яка належить сьогодні Міністерству оборони. Це такі можливості, які фактично дозволяють модернізувати та ремонтувати таку техніку, яка не виробляється на території України. Другий момент пов’язаний з тим, що Україна є традиційним постачальником комплектуючих і фактично активність Російської Федерації сьогодні супроводжується якраз українськими поставками. Якщо, скажімо, Росія постачає гелікоптери у Венесуелу, чи деінде, то двигуни тут переважно українського виробництва. Якщо Росія постачає бойові літаки в Індію, чи Китай, то авіаційні ракети постачаються з Києва. Якщо Росія модернізує зенітні системи С-300, то Україна також є учасником, який постачає певну частину комплектуючих.

Бі-Бі-Сі: А якщо згадати коротко інцидент із затриманням турецькими митниками у Босфорі британського корабля з українською зброєю на борту, яка прямувала до Арабських Еміратів. Турецька сторона каже, що зброя переправлялася без належних документів. Укрспецекспорт стверджує, що ті документи в України були, і Ви також говорили про те, що та подія має на меті зменшити експортний потік зброї з України. Кому це може бути вигідно ?

Валентин Бадрак: Дуже багато конкурентів. Це ті країни, які сьогодні постачають пострадянську техніку, які виходять і намагаються закріпитися на пострадянських ринках, або традиційних радянських ринках. Це близько 30-40 країн світу. Це країни Центральної і Східної Європи, а також Північної Азії, тобто ті країни, які сьогодні опановують ринок. Таких конкурентів надзвичайно багато. До речі, ринок озброєнь використовується не лише для того, щоб витиснути країну з ринку озброєнь, а й для інших політичних цілей. Наприклад, у 1998-му році завдяки скандалам у цій сфері Україну примусили відмовитися від вигідного для неї Бушерського контракту. У 1999-му потік звинувачень проти України спрямовувався на те, щоб не допустити її до непостійного членства в Раді безпеки ООН. Але це не вдалося, оскільки дипломатична робота на африканському континенті і доведення того, що Україна не порушувала міжнародні домовленості, призвело до того, що все ж таки визнали, що звинувачення не мали підстав.