Ростислав Хотин Редактор Української Служби Бі-Бі-Сі

	Квентін Піл

Бі-Бі-Сі: Чи не є реакція Росії на зближення України з НАТО перебільшеною?

Квентін Піл: Звичайно, це, як виглядає, радше перебільшена реакція -- наприклад, заява Думи. Все вказує на те, що непоквапливість України в плані зближення з НАТО і навіть дорога України до членства в НАТО є ще значною, довгою. Немає справжньої одностайності всередині України, але також існує певна обережність і серед деяких членів НАТО, чи правильним було б прийняти Україну. Тому, я не можу зрозуміти, чому російська Дума так боляче прореагувала на можливе членство України в НАТО. Можливо, це було зроблено насамперед для внутрішнього політичного вжитку в самій Росії.

Бі-Бі-Сі: Чи існує, отже консенсус всередині НАТО в питання членства України?

Квентін Піл: Ні, я не думаю, що є консенсус. Без сумніву, існує ентузіазм у Вашингтоні, щоби погодити План дій задля членства для України -- він, до речі, стовідсотково ще не ґарантує членство -- хоча й робить членство дуже ймовірним і дає часові рамки. В цьому є інтерес з боку американського уряду. Але європейські члени більш обережні. Зокрема французи, а нині й німці. Вони кажуть: ми не хочемо давати Україні хибні сигнали, ми не хочемо, аби Україна сприймала членство в НАТО як ключовий крок для дострокового членства в Європейському Союзі. Європейці кажуть, що спершу Україна має продемонструвати, що вона може мати дієздатний уряд, провести реформи в себе вдома перед тим, як вийти на пряму, що веде до членства в НАТО. Я гадаю, що шанси узгодити План дій задля членства для України на саміті НАТО в Ризі в листопаді нині виглядають досить незначними.

Бі-Бі-Сі: Чи кроки з боку Росії -- на кшталт резолюції Думи чи заяв чільних урядовців -- можуть спровокувати зворотній ефект, переконати скептичних членів НАТО таки погодитись якнайшвидше на членство України в альянсі? Чи може це мати вплив на позицію тих же Франції та Німеччини?

Квентін Піл: Така ймовірність існує. Я гадаю, що якщо Росія буде зчиняти великий галас довкола цього питання, то в Європі буде наростати почуття: це нісенітниця, росіяни стають все більше погрозливими на адресу України і ми відтак маємо заохочувати Україну до членства в НАТО і я прийняти її до лав альянсу. Але навіть враховуючи це, можна говорити, що ніхто не хоче розглядати перспективу членства України в НАТО як крок анти-російський. Ціле завдання полягає в тому, аби переконати Росію, що членство України в НАТО не є чимось поганим для Росії, так само як і інших країн, які колись були радянськими республіками.

Бі-Бі-Сі: Як Вам бачаться стосунки НАТО та Росії -- вони вже давно не вороги. Чи не так?

Квентін Піл: Ні, не вороги. Вони мають досить регулярні консультації, Росія бере участь в зустрічах у форматі Росія-НАТО. Але сказавши це, варто відмітити, що всі розчаровані відсутністю значного прогресу у військовій співпраці НАТО й Росії. Я гадаю, що в російських військових колах, серед генералітету є чимало спротиву тому, аби Росія будувала занадто, сказати б, інтимні, стосунки з НАТО. Отже співпраця між Росією та НАТО є досить нерівною та повільною.

Бі-Бі-Сі: Чи будуть все ж таки проведені навчення "Сі Бріз", а також військово-повітряні україно-британські маневри "Тугий Вузол" на українській території? Яке у Вас відчуття?

Квентін Піл: Ну, ясна річ, що британські маневри "Тугий Вузол" мали бути відкладеними, але це переважно через те, що український парламент ще не дав добро на їх проведення через внутрішні політичні проблеми в Україні. Що стосується навчань "Сі Бріз", то тут, по-перше, справа також залежить від українського парламенту. Але також, можливо, існує й певна обережність з боку США та інших країн, які мали бути представлені на навчаннях -- вони, можливо, не хочуть спонукати до виступів в тих місцях, де мали ці навчання проводитись. Але й відступати й відмовлятися від навчань вони теж не хочуть. Американці не хотіли би аби протести були тлом навчань.