Ян Репа оглядач Бі-Бі-Сі

	Оточення одразу побачило, що Івана Павла ІІ поранено

Замах, в результаті якого Іван Павло Другий отримав поранення, але вижив, стався на площі перед собором Святого Петра в Римі. Нападник отримав 19-річний термін ув'язнення. Але обставини замаху на покійного понтифіка й досі залишаються до кінця нез'ясованими.

З місця події

13 травня 1981 року турок на ім'я Мехмет Алі Агджа зробив кілька пострілів у папу Івана Павла Другого, який благословляв прочан з відкритого папамобіля на площі перед Собором Святого Петра. Ось як радіо Ватикану передало тоді інформацію про напад.

"Папа робив проїзди на початку кожної аудієнції, аби привітати людей з якомога ближчої відстані з площі Святого Петра, по дорозі до місця, з якого він мав виголосити звернення до людей, які зібралися. Одразу ж ми побачили, що святого отця було поранено. Він лежав на днищі автомобіля, а невелика машина дуже стрімко помчала назад до Ватикану".

Одна куля потрапила в нижню частину живота папи, вразивши деякі внутрішні органи. Друга потрапила у передпліччя й третя в руку.

Болгарський слід?

Невдовзі після замаху підозра впала на спецслужбу комуністичної Болгарії. Було відомо, що Алі Агджа та кілька турецьких гангстерів були кілька разів в Софії. Проте в 1986-му році італійський суд виправдав трьох болгар через недостатність доказів.

Алі Агджа, який в тому процесі був свідком, притворявся божевільним, говорячи, що діяв за вказівкою Бога і що мав спільників у Ватикані, які, мовляв, вважали його новим месією. В 2002-му році - якраз перед своєю поїздкою до Болгарії - папа Іван Павло Другий заявив, що не вірить у причетність Болгарії.

В своїй останній книзі, написаній незадовго до смерті, він написав, що замах не був зроблений за ініціативою самого Алі Агджі, і що "хтось інший продумав його і хтось інший його замовив."

Нові висновки про СРСР

Два місяці тому, комісія італійського парламенту розкрила висновки власного розслідування замаху на папу. На підставі останнього комп'ютерного аналізу фотографій моменту замаху і методології французьких експертів комісія оголосила, що радянське керівництво стояло за наміром вбити папу. Комісія заявила, що лідери СРСР дали вказівку радянській військовій розвідці, а та вийшла на болгарів.

Ось що каже сенатор Паоло Газзанті, який чотири роки очолював роботу комісії: "Ми отримали вражаючі результати. Ми вирішили проблему людини, яка стояла якраз за плечима Алі Агджі в той момент, коли вбивця якраз стріляв у папу".

Що нового?

Доповідь миттєво була засуджені як безпідставна російськими та болгарськими представниками. Проте твердження про "радянський слід" не є чимось новим. Й раніше багато хто так вважав.

Мільйони людей вишли привітати папу під час його першої поїздки до комуністичної Польщі в якості понтифіка в 1979-му році - а Польща була найбільшим сателітом СРСР в Європі. В 1980-му році була заснована профспілка Солідарність - масовий рух за політичні зміни.

Папа Іван Павло Другий швидко встановив добрі стосунки зі президентом США Рональдом Рейганом, який прийшов до влади в січні 1981-го року - і сам став об'єктом замаху шістьма тижнями перед замахом на папу.

В той час як Рейган вловив внутрішню слабкість СРСР, розпочавши гонку озброєнь, Іван Павло Другий кинув виклик колективістській ідеології Радянського Союзу, доводячи, що держава має створити належні умови для виявлення індивідуальної свободи.

Ось що вважає кореспондент Бі-Бі-Сі в Римі Девід Віллі: "Звичайно, колишній Радянський Союз мав всю зацікавленість в тому, аби прибрати першого в історії папу-поляка. Члени комісії італійського сенату переконані, що хоча нові свідчення лише доповнюють обставини замаху, залученість Кремля в міжнародну змову з метою вбити папу нині є встановленою без сумнівів. Невдовзі перед своєю смертю папа Іван Павло написав, що впевнений, що існувала ціла змова, аби його вбити, хоча особисто він не вказав пальцем на Москву".

Може так статися, що більше нової інформації у справі замаху на Івана Павла Другого може й не бути. Сам він помер, так само як і радянські лідери тієї доби. Мехмет Алі Агджа за ґратами в Туреччині за вбивство, скоєне до замаху на папу. Його репутація як свідка зіпсована.

Висновки італійської парламентської комісії радше базуються на підході "хтось комусь сказав" та інтерпретації старих зйомок.

Російські та болгарські власті не співпрацюють зі слідством. Недавня заява польських представників, що вони ще раз поглянуть на свої секретні архіви комуністичних часів, виглядає радше безнадійною.