Наталя Писанська для Бі-Бі-Сі, Німеччина

	Штаб-квартира НАТО в Брюсселі

Бі-Бі-Сі: У якому стані нині рівень відносин України та Європейського союзу?

В. Хандогій: Це надзвичайно широке питання - відносини України з Європейським союзом... Вони - в центрі уваги нашої зовнішньої політики й розвиваються за висхідною. Якщо взяти певний відтинок часу - два – три роки, - то можна впевнено констатувати, що порівняно з минулими роками наші відносини з Євросоюзом значно поглибилися і розширилися.
Їх розвиток – поступальний. Нині формат наших відносин – план дій "Україна-ЄС".
Це документ, нещодавно ухвалений Європейським союзом і Україною. Він визначає напрямки та конкретні параметри співробітництва.
Угода обмежена в часі, тому його дія колись закінчиться. Тому ми вже нині думаємо над тим, який же надалі буде формат наших відносин? Скажімо так: мета України - перейти до нових форматів відносин. На сьогодні, крім плану дій, ми ще працюємо в рамках угоди про партнерське співробітництво, час якої спливає наприкінці наступного року. Це має бути посилена угода. Але найголовніше, на нашу думку, вона повинна мати перспективу членства України в Європейському союзі.
Щодо вступу України до Європейського союзу: в різний час називалися різні дати – торік, цього року, 2007, а також 2015. Чому не справдилися обіцянки політиків щодо швидкого вступу, котрі вони оголошували під час помаранчевої революції?
Я не політик, а професійний дипломат. Обіцянки політиків, самі розумієте, не завжди здійснюється. Як на мене, то сьогодні говорити про часові рамки вступу України до Європейського союзу ще зарано. Я дотримуюся думки, що ми маємо рухатися певними конкретними кроками.

Бі-Бі-Сі: Ви вважаєте, що подавати заявку, навіть формальну, на вступ до ЄС ще зарано?

В. Хандогій: Я не можу сказати, що рано. Адже заявка – це така справа... Заявку Туреччина подала, як відомо, ще десятки років тому. І з тих пір вона співпрацює з Європейським союзом. Ні, подавати заявку не рано. Можливо, ми й зможемо її подати й до кінця цього року, але далі йдеться про реальні строки входження до Євросоюзу. Я б утримався від якихось конкретних дат щодо цього, а радше концентрувався б на тих конкретних реальних кроках, котрі потрібно здійснити. Це означає – серед іншого приміром укласти угоду про вільну торгівлю інші конкретні кроки, які нас зрештою приведуть до Європейського союзу.
Сприйняття України в Євросоюзі так само змінюється. Дедалі більше й більше держав усвідомлюють, що без України важко уявити Європу єдиною як в економічному, так і в політичному плані. Тому міцніє переконання в тому, що Україна рано чи пізно буде в Євросоюзі.
Зовсім недавно, 3 березня, у Києві відбулося важливе засідання трійки „ЄС – Україна” за участю міністра закордонних справ Австрії - головуючої держави в Євросоюзі, комісара з питань розширення Беніти Ферреро-Вальднер, міністра закордонних справ Фінляндії, котра заступає на президентство наступного періоду. На засіданнях підкреслювався поступальний розвиток наших відносин.

Бі-Бі-Сі: У зарубіжних ЗМІ нині активно обговорюється питання створення так званих захисних центрів в Україні для біженців, які нелегально приїхали в країни ЄС, і яких звідти доправлятимуть за кордони ЄС – в Україну, Білорусь, Молдову. Опоненти ідеї твердять, що захисні центри – не що інше, як звичайні табори для мігрантів, своєрідні резервації, де вони мешкатимуть, доки транзитні країни доправлять їх на батьківщину. Що тут правда, а що ні?

В. Хандогій: Відверто кажучи, я не знаю, про що йдеться. Ми маємо відповідні центри, де перебувають біженці... тобто не біженці, а нелегальні мігранти, це дещо інше... Мені невідомі плани щодо висилання з території Німеччини та інших країн ЄС в Україну в спеціальні табори якихось біженців. Я знаю, що в Україні є центри, де утримуються нелегальні мігранти, які нелегально перебували в країні.

Бі-Бі-Сі: Нелегально перебували в Україні чи в країнах ЄС?

В. Хандогій: Ні, ті, кого затримали за нелегальне перебування в Україні... Вони могли бути затримані не лише на кордоні України, приміром, з Російською Федерацією. Зазвичай потік мігрантів прямує на Захід – через Україну до держав Європейського союзу. У зворотному напрямку ми поки що такого руху нелегальних мігрантів не спостерігаємо. Я не маю про це інформації, тому не хотів би коментувати такі ситуації щодо якихось офіційних переміщень чи угод про те, що начебто в Україні будуть створюватися спеціальні табори, куди будуть кого висилати...
Це питання під час переговорів про лібералізацію візового режиму ніяк не порушувалося. Я можу лише сказати, що Україна ніколи не буде відстійником для нелегальних мігрантів, як дехто, може, хотів би бачити Україну. Ми готові забрати своїх громадян, котрі так чи інакше опинилися на території західних держав, зокрема Німеччини, і які перебувають там нелегально. З цим немає жодних проблем. Я знаю, що були такі акції, відбуваються також депортації. Але ми своїх громадян не залишаємо в біді! І якщо вони перебувають нелегально на території держав Євросоюзу, а їх звідти депортують, то ми їх приймаємо...

Бі-Бі-Сі: Україна заявила ще про один з пріоритетів – вступ до НАТО. Тим часом навіть найоптимістичніші результати опитувань громадської думки свідчать, що туди прагне не більш, ніж третина громадян. Чому цілі політиків і пересічних громадян у цьому разі не збігаються?

В. Хандогій: Так часто буває, що думка політиків не збігається з думкою громадян у багатьох питаннях. Щодо НАТО, то нині ситуація така, що в Україні немає переважної більшості громадян, які виступали б за входження країни до НАТО. Водночас приблизно третина громадян вважає вступ до альянсу доцільним. Нам ще належить "виміряти” температуру суспільства щодо ставлення до НАТО. Я б сказав, що сьогодні ми маємо 30, 30 і 30 відсотків. Тобто 30 за, 30 проти і 30 – утримуються. Нас тішить те, що з 30 тих, хто утримується від висловлення думки, - це фактично те джерело, з якого ми будемо брати голоси. Тому що ці люди утримуються саме тому, що вони мало знають, що таке НАТО і тим паче, що таке НАТО сьогодні. Значна частина громадян – понад 60 відсотків, і це напевне, сказали, що вони не мають достатньо інформації для прийняття рішення.

Бі-Бі-Сі: Коли говорити про Україну в НАТО, то, на Ваш погляд, які надбання ми можемо мати від вступу в альянс?

В. Хандогій: Я п'ять з половиною років був Послом України при НАТО й нещодавно повернувся з відрядження до Брюсселя, і міг би багато розповідати на цю тему. Але якщо не заглиблюватися й узяти, скажімо, дві площини. Перша - проблема забезпечення національної безпеки. Є дві її форми: – індивідуальна, тобто держава сама розбудовує власні збройні сили, модернізує їх і покладається на них для забезпечення своєї національної безпеки. І є колективна форма національної безпеки. Серед колективних механізмів, які нині забезпечують міжнародну безпеку і безпеку окремих держав, найефективнішим механізмом є саме НАТО. І тому для України було б набагато дешевше долучитися до системи колективної безпеки, не розбудовуючи власні збройні сили в таких масштабах, які необхідні для індивідуального захисту своїми збройними силами. Це - перший аргумент на користь вступу до НАТО. І другий: вступ до НАТО – це стимулюючий чинник для поглиблення економічних реформ і розвитку громадянського суспільства та досягнення тих критеріїв, за якими живе переважна більшість європейських держав. Подивіться: в НАТО нині 26 держав-учасниць. Кілька років тому до них приєдналося 7 сусідів України. Практично всі наші сусіди – члени НАТО. Тобто є такий стимул набуття членства в НАТО - поглиблення економічних і політичних реформ. А також практичні переваги цього членства: сьогодні НАТО – це не тільки і не стільки військова організація, як швидше політико-безпекова структура. Ураган "Катріна” у Сполучених Штатах. Хто перший відгукнувся на біду? І хто забезпечив перевезення постраждалих, ліквідацію наслідків урагану? НАТО. Землетрус у Пакистані – знову допомагала НАТО, з наслідками повені в Україні 2000 – 2001 років теж допомагала справитися НАТО. Є дуже багато суто практичних проблем, які простіше розв'язувати, будучи членом цієї організації...