Стівен Ік Бі-Бі-Сі, Дніпропетровськ

Зокрема, житлові райони радянської доби виглядають так само похмуро, як і раніше. Назви вулиць і площ міста нагадують про радянських героїв.

А величезна статуя Леніна з піднятою правою рукою, яка вказує на те, що більшовики називали "правильним шляхом", і досі стоїть на центральній площі.

Дніпропетровськ є третім найбільшим містом України, де розміщено чимало підприємств важкої промисловості. Поміж них найважливішими є металургійні та хімічні, а також найсучасніші підприємства з виробництва зброї, через які місто було закритим для іноземців упродовж десятиліть.

Розташований на південному сході України, Дніпропетровськ під час бурхливих президентських виборів 2004 року голосував здебільшого за сили, опозиційні до Помаранчевої революції.

Тим не менш, після кількох днів у цьому місті я дійшов висновку, що насправді тут сталося чимало змін. Не лише тому, що місцева рада вирішила перейменувати одну з магістралей, що веде до головної площі, на Європейський бульвар. Але також тому, що нині в Дніпропетровську вирує активне і різнобарвне політичне життя.

	Дніпропетровськ

Хоча Володимир Ленін і надалі кидає похмурий погляд, він упродовж останніх міг спостерігати на площі, названій на його честь, кілька масових мітингів, влаштованих політичними партіями і рухами, які не мають нічого спільного з комуністами.

Особливу активність виявляє прокладна партія "Наша Україна", яка підтримує президента Ющенка. Її прихильники розмахують помаранчевими прапорами, встановлюють намети та агітаційні стенди, і крім того розважають людей виступами поп-зірок так голосно, що в моєму, збудованому за радянських часів, готелі дрижать вікна.

Помаранчева ідеологія не аж так гарно сприймається в тій частині Україні, яка не є, так би мовити, її "природною територією". Це російськомовний схід, де чимало людей і надалі шкодують, що розпався Радянський Союз, і де Європейський Союз сприймається як щось віддалене і не надто актуальне.

Один з найпопулярніших українських поп-зірок Олег Скрипка перебував тут минулими вихідними. Я мав зустріч з ним в його розкішному готелі-люкс після концерту на площі Леніна. "Так, - сказав він, - Помаранчева революція зазнала чимало проблем. Є багато чого, на що можна нарікати".

Однак, він пояснив все це, так званим, "пост революційним похміллям". Втім, ні, він не хоче повертатися до минулого. Він хотів би за допомогою своєї музики переконувати людей у тім, що потенціал Помаранчевої революції можна і надалі використовувати задля позитивних змін в Україні.

Дещо пізніше з’явився колишній чемпіон світу з боксу у над ваговій категорії Віталій Кличко. Нині він перетворився на політика і очолив виборчий список блоку, що обстоює ліберальну, реформаторську програму. З трудом проштовхуючись крізь натовп журналістів, я нарешті наблизився до нього і запитав про те, що він хотів би сказати українським виборцям. "Я розчищу завали, - сказав він. - Я зроблю життя кращим."

	Кличко: "Я зроблю життя кращим".

З огляду на його величезні розміри: понад два метри заввишки, я не став запитувати Віталія Кличка наскільки реалістичними є його наміри.

Перебування в гостях у пересічної української родини, яка живе на околицях міста, відкрило для мене їхні надії і проблеми. Інфраструктура району, де ця родина живе, є просто жахливою, втім у невеличкій, збудованій за радянських часів, їхній квартирці було тепло і затишно як завжди.

На минулих виборах усі члени цієї родини голосували за Віктора Ющенка і вірили в ідеали Помаранчевої революції. Втім, чимало з тих надій випарувались. Якщо й була якась одна, поважна зміна, то - на думку цієї родини - це те, що нині українці можуть говорити і писати все що їм заманеться.

Запанувала справжня свобода висловлювань, не залишивши й сліда від страхів, якими раніше були сповнені люди.