1972-го року його було заарештовано до 7 років ув'язнення і 5 років заслання.

Саме після арешту він відкрив для себе, як він сам говорив, Вічне Небо.

Євген Сверстюк - головний редактор православної газети "Наша Віра".

З Євгеном Сверстюком розмовляв Фідель Павленко.

Бі-Бі-Сі: Богдан Горинь, з якиим ми розмовляли незадовго до програми, назвав вас живим класиком. Як ви ставитеся до такого змалювання вас?

Є.Сверстюк: Терпимо! Богдан Горинь - коректна людина, я з повагою ставлюсь до всього, що він говорить.

Бі-Бі-Сі: Він також порівняв вас з Григорієм Сковородою Якби ви вирушили у мандри, справжні чи віртуальні, що ви взяли би з собою у торбину - також справжню чи уявну?

Є.Сверстюк: Усі порівння шкутильгають. Про самого Сковороду ми не досить знаємо. Про його спосіб життя ми знаємо лише зі слів інших людей. Очевидно, я взяв би з собою Біблію. Це книга, яка має бути і з Сковородою, і з Шевченком, і з людьми нашої традиції. Куліш теж брав Біблію, хоча він і був зовсім іншою людиною.

Бі-Бі-Сі: Отже, вас не варто запитувати про улюблену книжку після такої відповіді?

Є.Сверстюк: Я належу до покоління розбещенного лібералізму, яке читає багато книжок і пройшло через багато спокус. Це те, чого не знав вік Сковороди, точніше, прошарок, з якого він вийшов. Ми захоплювалися протилежними течіями і проходили всі, не тільки спокуси, але і вітри, і часом піддавалися тим вітрам.

Бі-Бі-Сі: Несподівано, що ви себе називаєте поколінням розбещеним лібералізмом, а не покаранамим тоталітаризмом...

Є.Сверстюк: Це не виключає одне одного. Покаране - то було не покоління, то були нон-конформісти покарані. А що стосується розбещеності думки - то стихія 20-го віку. Через те, що залишилося після Ніцше, пройшли всі.

Бі-Бі-Сі: А хіба ви не вважаєте, що конформісти були теж покарані? Це, у випадку деяких з них, можливо, було проти їхнього єства?

Є.Сверстюк: Знаєте, є така приказка - "что нємцу смєрть, то русскому - здорово". Є люди, які не відчувають, що вони покарані. І до кінця життя не відчувають. На мій погляд, деякі з них поплатилися набагато важче, ніж я. Але вони цього, можливо, не усвідомлюють. В нас різні цінності, в нас різні втрати.

Запитання Богдана Нагайла: Колись я працював в Міжнародній Амністії. Я переписувався з ним, коли він був в засланні. Ми головним чином листувалися на літературні теми. Моє запитання до пана Євгена: до кого з тих знаменитих європейських авторів ви відкриваєте сьогодні, яких нових ви відкриваєте і кого б ви рекомендували молодим читачам в Україні? І ще одне: коли ви писали для самвидаву, ви написали "Іван Котляревський сміється", як би ви назвали ситуацію в Україні сьогодні? "Гоголь передумує"?

Є.Сверстюк: Дякую, я дуже добре вас пам'ятаю і зберігаю ваші листівки. Ваше запитання дуже складне. З вашого запитання я зупинився б на Гоголі. Я пишу про Гоголя, думаю видати книжку. Мене найбільше у ньому цікавить - Гоголь, якого ми знаємо всі, і справжній Гоголь - то різні речі. Я хочу погодити ці речі - чому він здається нам зрозумілим, коли насправді він глибокий містик, зокрема, чому він ліг в основу російської літератури - Достоєвського, Толстого... Він належить до трійці тих, хто перевернув спосіб мислення в Росії, спробувавши навернути її жо Бога. Він здається найпростішим, але насправді є найскладнішим. Щодо інших авторів, я повертаюся до тих, кого читав раніше, тільки епізодично. Для мене зараз головна проблематика - та сама, що і для Гоголя. Повернення людини до втрачених втрачених вартостей.

Бі-Бі-Сі: Росіяни вважають Гоголя своїм письменником, деякі українці - своїм. Навіть італійці могли б називати його своїм, бо він прожив там 15-16 років. Для вас, яким письменником він є? Чи він наднаціональний?

Є.Сверстюк: Це питання надумане і нав'язане в літературі. Росія дала йому прописка. В Росії завжди вважалося, що місце прописки - це місце громадянства. Між іншим, в одному з готелів паризьких Гоголь написав, що він українець. То було дивно, тим більше, що він на утриманні у російської імперії. Гоголь є тим, ким він народився. Нас збиває мова. Але для японця, який читає Гоголя японською мовою, Гоголь є українцем. Я думаю, що для іноземця, який уважно читає Гоголя, Гоголь є людиною української традиції. Це заключна постать доби українського Барокко. І найближча постать до Гоголя - то Шевченко. Можна обійти дрібниці, той факт, що вони не зустрічались, наприклад, але вони є, фактично, рідними братами.

Гоголь і Шевченко - духовні брати Євген Сверстюк

Запитання від слухачки: Василь Симоненко - герой, геній, безперечний, як ви вважаєте, суспільство було варте такої жертви?

Є.Сверстюк: Василь Симоненко - то мій близький приятель. Я думаю, ви перебільшуєте його геніальність. Василь Симоненко - то початкуючий поет, який створив собі ім'я і дух навколо свого імені на протязі останніх півтора року. Він дуже інтенсивно згоряв. Те суспільство, для якого він горів, варте було того. Що значить лаяти суспільство? Краще запалити свічку, ніж лаяти темряву. Він запалив свічку і сам згорів, як свічка. Я думаю, що завжди варто світити і згоряти, він належав до тих людей, для яких це було саме собою зрозуміло.

Запитання у листі електронною поштою: Якою б ви хотіли бачити Україну?

Є.Сверстюк: Я хотів би бачити Україну здоровою, бо вона все ще прокидається від важкої недуги. Вона ще дуже роз'єднана. Вона як розбурхане море. В ідеалі я хотів би бачити Україну справді вільною, і тільки воля і незалежність допоможуть їй пізнати своє покликання, свій провіденційний сенс. Я хотів би, щоб у нас виросла та інтелігенція, яка висловить цю місію свого народу від імені народу і зрозумілою народу мовою.

Бі-Бі-Сі: Ви сказали, що Україна залишається поділеною... У нас якраз навздогін цьому запитання від слухача...

Слухач: От часто вважається, що, коли людина не вважає себе помаранчевою, то вона ворог України, чи так це?

Є.Сверстюк: Це плутанина понять. Я не хотів би зводити до кольору. Я не хотів би ділити народ за кольорами. Я швидше поділив би людей на тих, у кого є лад зі своїм сумлінням і зі своєю душею і які повертаються до чесного способу мислення і до чесного осмислення своєї історії. Я не можу назвати чесним мислення людини, яка мислить категоріями своєї фірми. Люди, які мислять так, як їм треба на їхній праці, тобто мислять корисливо. Я ціную думку незалежну. Думаю, що Україна поділена не на Схід і Захід - це глибока помилка і нав'язана нам помилка.

Запитання від слухача: Що ви думаєте про об'єднання всіх християнських церков в Україні і встановлення однієї помісної церкви?

Є.Сверстюк: На це запитання непросто відповісти. Я думаю, що всі християнські церкви повинні співпрацювати. Вони повинні допомагати людини. Я за те, щоб об'єднання почалося із співпраці, щоб об'єднання було позбавлено політичних речей. Церква повинна бути морально чистою для того, щоб бути авторитетною. Там уже буде видно, хто з ким може співпрацювати, але об'єднання має починатися з припинення суперечок. Думаю, що підростає молоде покоління, яке не буде ділити слабкостей тих ієрархів, які мали слабкість політично заангажуватися і то було назавжди.

Запитання від слухачки: Чому ви не співпрацювали з Київським патріархатом, навіть коли ним керував Володимир Романюк? Чи підтримуєте зв'язки з побратимами-дисидентами?

Є.Сверстюк: Я народився в автокефальній родині. Церква на Волині була автокефальною, я потім щось робив для її відроження з Патріархом Мстиславом. Я залишався там з Патріархом Димитрієм. Це були люди-світильники віри. Я лишаюся прихильником отого принципу.

Бі-Бі-Сі: А стосовно контактів з колишніми дисидентами?

Є.Сверстюк: Звичайно, я маю зв'язок з Музеєм Шістдесятників, зі своїми побратимами... Зараз щораз то важче у зв'язку зі станом здоров'я, але вони залишаються для мене близькими. Якщо хтось не є близьким, то значить він і не був ніколи близьким.

Запитання від слухача: Чому в Україні так мало публічних інтелектуалів?

Є.Сверстюк: Мені не зовсім зрозумілий цей вислів "публічний інтелектуал", він запозичений для наших широт. Інтелектуалів ми маємо багато і в галузі науковій, і маємо чимало цікавих постатей. Можливо, відповіддю на це запитання буде те, що моє покоління, я маю на увазі малесеньку жменю, те, що Стус називав "бо мало нас, малесенька щопта" - воно було скошене, завбачливо скошене. Політика Кремля полягала в тому, щоб забезпечувати рівність на середньому рівні, тому у нас не було умов створення такої інтелігенції, яка могла гуртуватися у Польщі чи навіть у Москві.

Запитання від слухача: Ким би ви були, якби ви народилися 30 років тому?

Є.Сверстюк: Якби я народився 30 років тому у тій сім'ї і тому середовищі, в якому я народився, я був би таким самим. Я народився в релігійній, нормальній православній сім'ї, де крім релігії православної була ще релігій любові до України. Тридцять років тому таке важко було б собі уявити. Без такої любові не можна уявити собі стрижня людини. Я певен, що і зараз є такі люди, які поділяють мої вартості і люблять те, що я люблю і прагнуть до того ж.

Бі-Бі-Сі: Вас не бентежить, що релігія зараз - і традиційна, і релігія любові до України, що вона стає модною, модно ходити до церкви, модно захищати національні інтереси?

Є.Сверстюк: Це не лише зараз. Патріотизм завжди був у моді. Релігійність також була модна. Тільки патріотизм, про який ви говорите,треба назвати фарисейством. Так само як релігійність зручна - це теж фарисейство. Є англійська приказка - диявол ховається у тіні Христа. В тіні святощів дуже багато фарисейства, було і буде.