Ольга Макарчук Бі-Бі-Сі, Любляна

	Засідання міністрів країн ОБСЄ, Любляна, 5-6 грудня 2005 року

Той саміт, який збирає міністрів закордонних справ 55 країн-членів ОБСЄ, є найвищим органом ухвалення рішень в організації. Таким рішенням у вівторок мав стати документ щодо реформування ОБСЄ задля надання їй більшої політичної ролі, зокрема й під час спостереження за виборами.

Натомість у кулуарах зібрання дедалі більше лунають сумніви щодо ухвалення того паперу і дедалі гучніше дипломатичні суперечки, в яких офіційний Київ став на бік провадження реформ.

Чи будуть реформи?

У вівторок засідання Ради міністрів ОБСЄ мало ухвалити дорожню карту реформування ОБСЄ, яка, на думку деяких країн-членів, мала би зокрема посилювати політичну роль тієї організації та вдосконалювати роботу Бюро дипломатичних інституцій та прав людини, яке опікується моніторингом виборів.

Проте напередодні під вечір дедалі більше в кулуарах зібрання лунали припущення, що той документ не буде ухвалено, оскільки в понеділок країни, які підтримують реформування (це зокрема Україна, Сполучені Штати) і які не підтримують його в такому вигляді (це зокрема Росія) досить жорстко висловили свої бачення.

Російський міністр закордонних справ Сергій Лавров, який промовляючи на тому саміті, закинув спосережним місіям ОБСЄ за виборами непрозору діяльність.
"Нам хочеться ясності в питанні про те, як конкретно формуються місії спостерігачів. Як і ким приймаються рішення про те, на які вибори спрямовувати спостерігачів, а на які не спрямовувати. Цікавить нас і те, якими повноваженнями володіють голови місій, де ці повноваження сформульовані. З'ясовується, що ніде", - сказав глава російської дипломатії.

Вплив Росії

Деякі західні оглядачі розцінили таку заяву як намагання Росії зберегти свій вплив у пострадянських країнах, де міжніродні спостерігачі часто визнають перегони нелегітимними. Відповідь на критику пролунала за кілька годин в промові заступника Держсекретаря Сполучених Штатів Ніколаса Бьорнса.

Протягом своєї промови пан Бьорнс жодним словом не згадував Росію, проте, присутні в залі засідань розуміли, про яку країну йдеться. Адже спершу пан Бьорнс заявив про підтримку Сполученими Штатами діяльності громадських організацій – на тлі скритикованого правозахисниками законопроекту російської Держдуми щодо більш жорсткого контролю над ними – а потім сказав, що моніторинг виборів ОБСЄ лише сприяв проведенню президентських перегонів в Україні.

“В нашій роботі ми маємо партнерів з неурядових організацій, які втілюють в життя принципи та цінності ОБСЄ, - сказав пан Бьорнс. - Найбільш важливі, на нашу думку, принципи міжнародної політики нового покоління пов'язані з розвитком громадських організацій. Переважна їх частина здійснює гарну роботу, розбудовуючи верховенство права та демократію. Щодо спостережної місії ОБСЄ, вона відіграла ключову роль на виборах в Україні та Грузії.”

Посилення ОБСЄ

Позицію щодо посилення ролі ОБСЄ поділяє й Україна. ОБСЄ є єдиною трансатлантичною безпековою організацією, повноправним членом якої є Київ, тож багато хто вбачає в цьому можливість набуття Україною більшої ваги у вирішенні питань глобальної безпеки.

Під час свого виступу міністр закордонних справ України Борис Тарасюк зробив акцент на впливовості тієї організації в вирішенні заморожених конфліктів на кшталт Придністровського.

“Україна знаходиться на порозі парламентських виборів, - сказав він. - Ми вже запросили представників ОБСЄ, Ради Європи, ООН та поважних парламентських асамблей спостергіати за виборами. Україна завжди надавала великого значення ОБСЄ, як дієвому механізмові забезпечення миру та безпеки. План Віктора Ющенка щодо Придністровського врегулювання вже приніс позитивні результати та сприяє вирішенню конфлікту. Включення до переговорів ЄС і США та тісне співробітництво з Росією є необхідними передумовами для нашого успіху.”

Придністров'я та газова криза

Зі слів міністрів закордонних справ Росії та України, в Любляні їм удалося виробити спільний підхід щодо врегулювання ситуації в Придністров”ї в форматі 5+2, де також бере участь ОБСЄ. Разом із тим, сторони, як виглядає, не мали спільного бачення шляхів виходу з так званої газової кризи, яка склалася через відсутність поступу в домовленостях щодо ціни на російський газ на наступний рік.

Обидва міністри твердили, що про газовий конфлікт не йшлося.

Проте те, в якійся голови зовнішньополітичних відомств України та Росії уникали відповідей на запитання щодо шляхів розв'язання того конфлікту, що породжувало в кулуарах зібрання спекуляції щодо складності тих переговорів. Раніше оглядачі припускали, що такими шляхами може бути винесення переговорів з рівня російського Газпрому та українського Нафтогазу на рівень президентської комісії Ющенко-Путін.

Натомість інші фахівці дотримувалися думки щодо необхідності втручання Євросоюзу – адже територією України на Захід транспортується близько 120 мільярдів кубометрів російського газу на рік, що становить близько 80% усього експорту російського газу, відтак, мовляв, є питанням енергетичної безпеки ЄС.

Проте, коментуючи Бі-Бі-Сі такі пропозиції, Єврокомісар із питань зовнішніх зносин Беніта Ферреро-Вальднер заявила, що ЄС не варто втручатися в україно-російський газовий конфлікт.