Суперечливі оцінки виборів у Казахстані спостерігачами СНД і ОБСЄ були дуже подібними до реакції на парламентські вибори в сусідньому Киргизстані, що відбулися у березні. У Киргизстані масові демонстрації опозиції привели до повалення їхнього президента ще з радянських часів Аскара Акаєва. Але в Казахстані подібного не очікували. Для початку, Казахстан - країна набагато заможніша і президенту Назарбаєву за допомогою прибутків від нафти й газу вдалося створити почуття добробуту серед більшості населення.

Величезні нафтові та газові ресурси Казахстану є такими важливими, що панові Назарбаєву вдалося заручитися підтримкою не лише Росії й Китаю, але й помітних західних діячів... М.Газлет

Він також задовольнив значну частку російськомовного населення, дозволивши широку економічну незалежність і дотримуючись загалом проросійської зовнішньої політики. І попри постійні нарікання на залякування та переслідування з боку опозиції, як і поширену цензуру в засобах інформації, Назарбаєву вдалося притупити критику сумішшю поступок та покарання - включно з ув'язненням та вислання з країни головних критиків.

Величезні нафтові та газові ресурси Казахстану є такими важливими, що панові Назарбаєву вдалося заручитися підтримкою не лише Росії й Китаю, але й помітних західних діячів, які готові твердити, що стабільність, яку забезпечує пан Назарбаєв - для Казахстану та міжнародного бізнесу - переважає будь-які недоліки казахської демократії.

Лідер казахської опозиції Зармахан Туякбей звинувачував Захід в тому, що він більше зацікавлений в казахській нафті, ніж у демократії. Пан Назарбаєв, з іншого боку, вслід за іншими пострадянськими лідерами, звинувачує Захід в тому, що той занадто підтримує політичну опозицію. Звинувачення полягає в тому, що США витрачають надто багато грошей на зусилля, спрямовані на те, щоб підірвати пострадянські уряди. США наполягає, що лише забезпечує навчання та підтримку людей в тих країнах у справі розвитку справді незалежних громадських організацій, які могли б чинити спротив і подолати жорсткий урядовий контроль.

Під час виборів в Україні, Грузії та Киргизстані, твердять на Заході, мали місце масштабні фальсифікації. Інші пострадянські уряди повинні намагатися уникнути долі повалених лідерів в тих країнах, намагаючись бути більш демократичними. Тим часом Росія й надалі провадить кампанію проти того, що вона називає, західним втручанням в пострадянські вибори, і російський парламент має розглянути законодавство, що обмежує діяльність західних неурядових організацій. Такі методи, на думку Заходу, лише пришвидшують повернення до традиційного радянського урядового контролю над суспільством.