Очолює програму ВООЗ доктор Джим Кім. В інтерв"ю ВВС він визнав, що програма не виконала своїх зобов"язань, однак її безперечним досягненням є те, що практично вперше вона надає допомогу і рятує життя нинішнього покоління інфікованих, хоча досі в багатьох країнах світу йшлося про порятунок лише наступних поколінь.

Бі-Бі-Сі запитала доктора Джима Кіма, наскільки успішною він вважає програму "Три на п"ять" і чи не стала вона ще одним зобов"язанням, яке ніколи не буде виконано.

Д.Кім: Ніхто насправді не говорив, що кожна бідна країна, де є проблеми ВІЛу, має пришвидшитися. Під "пришвидшенням" я маю на увазі негайне лікування пацієнтів з метою врятувати якомога більше життів. Ми не розробляли цю програму у великих масштабах. Негайне лікування пропонувалося лише в кількох країнах.

Бі-Бі-Сі: Чи вдасться вам до кінця року виконати своє зобов"язання і пролікувати три мільйони людей ?

Д.Кім: Ні. Цього року ми не досягнемо цього показника. Влітку 2005-го року ми надали допомогу лише мільйону людей. Скільки їх буде до кінця року, ми не знаємо.

Бі-Бі-Сі: Отже, йдеться про провал ?

Д.Кім: Ні. Я не вважаю, що ініціатива провалилася. Справді, ми не забезпечили лікування трьом мільйонам людей. Але запитаймо себе, чи врятували ми комусь життя, чи пришвидшили лікування від СНІДу ? До кінця 2005-го ми не виконаємо свого зобов"язання, але впевнений, що це справа недалекого майбутнього.

Бі-Бі-Сі: А як же ті два мільйони, яким обіцяли, але які не отримали обіцяної допомоги ?

Д.Кім: Вони вмирають і це жахливо. Ми страшенно шкодуємо, що не можемо врятувати більше людей. Але пам"ятаймо, що ДО програми "Три на п"ять" про порятунок життів навіть не йшлося. Керівники багатьох країн говорили: "Про нинішнє покоління інфікованих доведеться забути. Ми більше думаємо про наступне покоління." Міністр охорони здоров"я в Лесото говорив мені, що До нашої програми, вони думали, що ВІЛ викосить всю країну. Там 40 відсотків людей інфіковані вірусом імунодефіциту. Зараз, - каже він, - хоча б надія з"явилася.

Бі-Бі-Сі: Отже, мільйон-півтора мільйона до кінця року лікуватися будуть, а півтора-два мільйони залишаться чекати ? Що ви скажете їм, або їхнім сім"ям, коли вони вмруть ?

Д.Кім: Ми ВСІ повинні сказати, особливо ті, хто працює в глобальній системі охорони здоров"я і зустрічається з лідерами і керівниками, ВСІ ми повинні вибачитися. Ми повинні визнати, що зробили недостатньо і взялися до справи надто пізно. Потрійна терапія була можлива вже у 96-му році.

Бі-Бі-Сі: Три різні медикаменти, що приймаються разом ?...

Д.Кім: Так. Так звана високоактивна ретровірусна терапія, коли три медикаменти приймаються одночасно, виявилася надзвичайно ефективною. Ми знали про це ще у 96-му. Першими в тому році її взяли на озброєння бразильці. Решта світу відреагувала аж у 2002-му - 2003-му роках. Отже, ми дуже запізнилися і працювали увесь цей час повільно. Але ми можемо сказати, що лікування буде скоро доступним.

Бі-Бі-Сі: Вибачення не досить, чи не так, ....коли йдеться про СНІД і ВІЛ, які можна контролювати, але від яких усе ще помирають люди ?

Д.Кім: Вибачення ніколи не достатньо. Я - лікар. Я лікував людей від СНІДу, від туберкульозу... Я добре знаю, що в бідних країнах ми не робили такі самі зусилля, як скажімо, у Британії і Сполучених Штатах. Ми тільки-но взялися до цієї справи.

Бі-Бі-Сі: У яких країнах у межах вашої програми буде досягнуто визначеної вами мети, а в яких - НІ ?

Д.Кім: У дванадцяти країнах Латинської Америки програму буде виконано. Над подоланням СНІДу важко працюють в Уганді, Замбії і Кенії. У Тайланді ми практично виконали свої зобов"язання. Тобто до кінця 2005-го потрійна терапія буде доступна у 15-20-ти країнах. Найгірші показники ми зараз маємо в Південній Африці, Нігерії та Індії, де кількість людей, які потребують лікування, є надзвичайно високою.

Бі-Бі-Сі: Про що ви думаєте, коли працюєте ? Чи є якийсь випадок, про який ви пам"ятаєте завжди ?

Д.Кім: Один із моїх перших досвідів був на Гаїті. Фотографія Джозефа Джеуна зараз добре відома в усьому світі. Це був живий труп. Він хворів на туберкульоз і СНІД одночасно. Пригадую, як батьки прийшли до лікарні позичити грошей на труну. Я ніколи не забуду, як швидко Джозеф почав поправлятися після нетривалого лікування. Таблетка - вранці, таблетка - ввечері... І це врятувало людині життя. Зараз він сам працює в освітній програмі щодо СНІДу. Ось такі випадки впливу нашого простого медичного втручання залишаються в пам"яті назавжди.