|
'Такої технології, як Майдан, у Януковича не було' | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
У п'ятницю, 14 жовтня, в гостях у програми Бі-Б-іСі- "Добрий вечір з Лондона" побував Євген Кушнарьов, і в прямому ефірі з ним розмовляла Ольга Бетко. Нижче вміщено більшість цього прямого ефіру. Бі-Бі-Сі: У гостях у нас людина, яка є інженером-будівельником, який не по чутках знає що таке залізобетонні конструкції; розбудовчу діяльність у політиці він починав ще з демократичної платформи КПРС і КПУ, пізніше брав участь у створенні Конституції України; це людина, яка знає, що таке відповідати на запитання прокурора, і перебувати під вартою. Деякі засоби масової інформації називають його одним з найбільш яскравих і послідовних опонентів нинішньої влади, близькі люди називають його заповзятим рибалкою і шанувальником історичних постатей. Але більшість людей в Україні знає його, можливо, як колишнього губернатора Харківської області або ж, знову ж таки колишнього, главу президентської адміністрації. Це Євген Кушнарьов. Пане Євгене, про Вас кажуть, що Ви захоплюєтесь історичними постатями; яка з історичних постатей вас найбільше захоплює? Євген Кушнарьов: Дійсно, якщо є час, я люблю читати політичні мемуари, і в цілому знайомитися зі сторінками історії, принаймні – з тими подіями, які залишились в історії, незважаючи на ті оцінки, які вони сьогодні викликають. Тому що вони були, це є частка життя нашої цивілізації, і завжди є щось таке, що можна використати і в сьогоднішній політичній діяльності. Я не можу назвати якусь одну особу; є дуже багато видатних людей, які відчутно впливали на хід історії. І мені завжди було цікаво: чому саме, хоча це різні люди, із різними якостями, - чому саме вони могли так впливати на настрій величезної кількості людей, на перебіг подій, і залишитись в історії людства? От наприклад, у четвер наше телебачення, по всіх каналах, повідомляло про відзначення 80-річчя Маргарет Тетчер. Це – сучасна постать, це - видатна людина, яка просто змінила наше ставлення до політичних діячів Заходу, коли в середині 80-тих років на запрошення Горбачова вона відвідала, тоді ще, Радянський Союз, і вразила тим, як вона відповідала на питання радянських політичних журналістів. Вони готувалися поставити її на коліна, - і вона легко поставила їх у настільки незручне становище, що це залишилось у пам'яті назавжди. Свого часу це було дуже помітна постать, і я читав її мемуари з великим задоволенням. Бі-Бі-Сі: Як Ви, напевно, знаєте, на колишніх радянських теренах ставлення до неї в цілому набагато прихильніше, ніж ставлення тут, на Заході, де воно досить-таки суперечливе. Але – повертаючись до українських історичних фігур: я якось думала, що Ярослав Мудрий ближче до Вашого серця; Ви ж і орден Ярослава Мудрого отримали 1998 року? Є.К.: Я їх отримував тричі, бо орден Ярослава Мудрого у нас – найвища нагорода, яка має п'ять ступенів. І я пишаюся тим, що разом з першим президентом України Леонідом Макаровичем Кравчуком, і двома ієрархами Української Церкви – Володимиром і Філаретом – також маю три ордени Ярослава Мудрого. Перший був і справді 1998 року, коли я був главою Адміністрації Президента; вірніше сказати – коли я закінчував цей етап своєї політичної кар'єри. А два я отримав, працюючи у Харківській області. Бі-Бі-Сі: Але Ви в той самий час очолювали комісію по державних нагородах України? Є.К.: Так, я її очолював за посадою; це було рішення не комісії, це було рішення особисто президента. Він як президент мав право прийняти таке рішення – і він його прийняв. Ця нагорода була не за роботу в Адміністрації Президента, а певним підсумком 10-річчя мого життя і діяльності в Україні. Я в той час брав активну участь практично в усіх подіях, які відбувалися в Україні, починаючи від здобуття незалежності, розвитку місцевого самоврядування, розвитку демократії, - ну і багато чого іншого, що було в той час. Чи нова 'Нова демократія'? Запитання слухача Юрія з Харкова: Добродію Кушнарьов, поясність, будь ласка, в чому саме полягає новітність Вашої демократії? І чи має ця демократія якесь відношення до західноєвропейських демократій? Є.К.: З часу створення нашої партії, а вона дуже молода, - партія „Нова демократія" зареєстрована лише 14 березня цього року, установчий з'їзд пройшов у січні цього року; - так от з часу створення нашої партії я найчастіше отримую питання – чому саме „Нова демократія", чим відрізняється нова демократія від старої, як це може бути? По-перше – це назва, це мета, ми її так визначили. Ви виходимо з того, що демократія – це не є щось застигле; це все ж таки є конкретний стан суспільства; і рівень демократії залежить від законодавчої бази, від політичної культури, - від багатьох чинників. Бі-Бі-Сі: Але все ж таки, що нового саме У Вашій демократії? Є.К.: Нове у нашій демократії – у першу чергу, здатність народу здійснювати своє право не тільки обирати владу, але й її контролювати. Якщо з першим у нас більш-менш виходить – ми навчилися вже проводити альтернативні вибори, - то щодо контролю влади з боку суспільства, як ми переконалися вже і за часів сьогоднішньої, нової влади – то в нас тут поки що пишатися немає чим. Бі-Бі-Сі: І як Ви плануєте втілити цю свою ідею у життя? Тим більше, що це – проблема не лише України, а й багатьох країн світу? Є.К.: Я думаю, що так, - але у багатьох країнах вже вийшли на той рівень демократії, коли та частина політичних сил, яка при владі, жорстко контролюється тією частиною політичних сил, яка є в опозиції, це – перше. І опозиція там захищена законодавством, опозиція має певні важелі контролю і впливу на діяльність влади, і почуває себе більш-менш впевнено. Цього сьогодні абсолютно ще немає в Україні. По-друге. Все ж таки, цивілізована Європа і світ можуть говорити сьогодні про дійсно незалежну пресу. Ми – лише на початку цього шляху. І наступне – це громадянське суспільство, яке саме за допомогою і політичних партій, і незалежної преси, і громадських організацій здійснює це право контролю. У нас все це нерозвинуто; а там, де такі спроби контролю навіть здійснюються, - влада нехтує цим, і майже не звертає уваги на думку суспільства. Лише тоді, коли вже все суспільство піднімається, - як, до речі, це було і в минулому році, або в цьому, коли вся преса піднімалася проти тих чи інших, невірних чи помилкових дій влади, - тоді влада вже змушена реагувати. Але справжнього контролю суспільства за владою в нас поки що немає. Це – один з напрямів, який ми повинні здолати. 'Я - єдиний, хто пішов за власним бажанням' Бі-Бі-Сі: Пане Євгене, чи ділилися Ви оцими своїми думками: про права опозиції, про необхідність незалежної преси, - з Леонідом Кучмою, коли він був президентом, а Ви – главою його адміністрації? Є.К.: Ви знаєте, я – єдиний з тих, хто обіймав цю посаду за 10 років президентства Леоніда Кучми, хто пішов з цієї посади за власним бажанням. Так в указі президента і записано: „Звільнити за власним бажанням". Не в останню чергу – через те, що я не погоджувався з часткою політики, яка тоді проводилася. Я намагався на це впливати: дещо мені вдавалося; дещо президент не сприймав; і врешті-решт, напередодні президентської кампанії 1999 року ми спокійно – я це підкреслюю, без скандалів, - але вирішили, що буде краще, якщо я перейду в сферу публічної політики, і буду займатися – в тому числі – і наступними виборами президента саме за межами адміністративного апарату. Бі-Бі-Сі: Але ж 1999 року Ви були координатором блоку політичних партій „Наш вибір – Леонід Кучма"? Є.К.: Саме так, саме це було погоджено. Бі-Бі-Сі: Так все-таки, тоді Ви намагалися донести до Леоніда Кучми свої думки про необхідність незалежної преси, про права опозиції? Є.К.: Я хочу нагадати, що за часів моєї роботи на посаді голови Адміністрації президента не було жодного гучного скандалу щодо придушення преси. Скажімо так: рецидиви цього з'явилися трохи пізніше. Які саме чинники на це впливали – це, мабуть, окреме питання. Я не хочу сказати, що все було ідеально за тих часів, коли я працював з Кучмою, - але крім комуністичної, іншої опозиції тоді в державі не існувало, і, скажімо так, якоїсь жорсткої боротьби серед самої політичної еліти тоді також не існувало. Тоді ще політичний спектр поділявся на тих, хто за демократію, - і на тих, хто прагне повернути Україну до радянських комуністичних часів. Тому була трошки інша ситуація, - і мені здається, було трошки легше і самому Кучмі, і мені поруч з ним. Але потім з'явилися нові обставини; почали вже з'являтися нові угрупування, які назвати політичними партіями дуже важко, - скоріше це політхолдінги, які почали все відчутніше впливати на політику держави і здійснювати тиск на президента. Я з цим не погоджувався, я намагався з цим боротися, - але я змушений визнати, що у цій боротьбі я програв; тому я і прийняв для себе рішення, що краще, щоб я займався іншою справою – там, де я буду відповідати за себе особисто. 'Політичний шлюб' Бі-Бі-Сі: Одне з повідомлень, яке надійшло для Вас, - його надіслала Любов Олександрівна з Києва: „Ми підтримуємо Кушнарьова. Передайте привіт Януковичу". Повертаючись до Вашого, як Ви сказали, „політичного шлюбу" із Віктором Януковичем, лідером Партії регіонів: він сказав, що Ваша партія „Нова демократія" піде на вибори в його блоці. Чи це так? І якщо так – то, все ж таки, що буде у Вашому, як Ви сказали, „шлюбному контракті"? Є.К.: Це – дійсно так. Після тривалих переговорів ми на рівні керівників двох партій – Партії регіонів і партії „Нова демократія", - дійшли згоди про можливість спільної участі у виборчому блоці, який, швидше за все, матиме назву „Виборчий блок Віктора Януковича" і ще відповідну назву – але це питання ще кінцево не вирішене. Тому ми про це повідомили під час його візиту на Харківщину, і сьогодні це вже не є ні для кого таємницею. До речі, завтра (інтерв'ю відбулося у п'ятницю, 14 жовтня - Бі-Бі-Сі) я проводжу зустріч з регіональним активом нашої партії, де поінформую своїх колег про результати наших переговорів. Я очікую на підтримку і переконаний, що з'їзд нашої партії, як і з'їзд Партії регіонів, у відповідний час прийме офіційне рішення про створення цього блоку, і ми разом підемо на наступні парламентські і місцеві вибори. Бі-Бі-Сі: Все-таки – що би Ви хотіли бачити у цьому „шлюбному контракті" з Януковичем?
Є.К.: Коли домовляються два партнери – завжди хотілося б, щоби це був договір рівних. Але ми розуміємо, що наша дуже молода партія поки що не в змозі – за авторитетом, за підтримкою виборців, - конкурувати з Партією регіонів. Тому я думаю, що головне для нас буде – це програма цього блоку, бо для нас є принциповим, аби в цій програмі не було пунктів, які входять в суперечність з основними засадами нашої програми. Бі-Бі-Сі: Яких саме, наприклад? Є.К.: Скажімо, для нас дуже важливо – і це, можливо, було на останньому етапі вирішальним, - те, що Віктор Янукович вже декілька разів наголосив на тому, що в програмі цього виборчого блоку буде обов'язково пункт про федеративний устрій держави. Це – одне з головних положень нашої програми, нашої партії. Тому для нас це є дуже і дуже важливим. Розбіжностей великих, а тим більше – протиріч, в наших програмах немає. Це якраз, я думає, є головним чинником того, що ми достатньо успішно пройшли цей етап переговорів. Що стосується представництва у списку і деяких інших питань – то ці питання продовжують обговорюватись і узгоджуватись, але ми наближаємося до тієї формули, яка задовольнить і нас, і Партію регіонів. 'Федералізм і сепаратизм – це зовсім різні поняття' Питання слухача Івана з Днепродзержинська: Чи і далі будуть, чи вже перестануть після договору між Ющенком та Януковичем переслідувати людей на Донбасі за українську мову, за українські справи? Бо мені довелося там певний час пожити, і коли донька казала „тату" – то відразу називали „бандерівцем". І друге питання: як я знову захочу поїхати на Донбас на вибори спостерігачем – чи будуть нас знову переслідувати, бо ми не за „Регіони"; чи дозволять поселитися і таке подібне? Чи буде на Донбасі, врешті-решт, демократія? Є.К.: Мені здається, що запитувач переплутав: я працював губернатором Харківщини, і ніколи не жив і не працював на Донбасі. Тому мені важко відповідати за настрій людей на Донбасі, - хоча, наскільки я обізнаний, як це не прикро, але подекуди на Заході у нас тих, хто розмовляє російською мовою, відразу обзивають „москалями", а на Сході, дійсно, серед частки населення вживається такий термін як „бандерівці" по відношенню до тих, хто щиро любить і користується українською мовою. Це якраз те, що заважає нам сьогодні бути об'єднаною нацією, - і це те, чого ніколи не сприймав ні я, як політик, ні наша партія. Проти цього ми виступали – і будемо виступати. А те, що ці питання так загострилися під час колишньої виборчої кампанії, - на мою думку, відповідальність несуть обидві сторони, які експлуатували відповідні гасла, які вели не до з'єднання, згуртування української нації, - а, на жаль, на превеликий жаль, до її роз'єднання. І наслідки цього ми й сьогодні ще відчуваємо. Тому я абсолютно переконаний, що головним завданням наступного парламенту – разом з президентом, бо він є президент сьогодні, - є питання возз'єднання української нації. Але не на тому, щоби Схід підкорився Заходу, чи Захід підкорився Сходу, - а на тому, щоб Захід і Схід зберегли свої відмінності, але завжди відчували себе невід'ємною часткою нашої єдиної України. Оце – моя позиція. Питання слухача Костянтина Моринова (Харків, Україна/Сідней, Австралія): Хто займається ідеологією „Нової демократії", як вона буде змінюватися залежно від політичної ситуації до і після виборів, і які конкретні кроки, на думку Євгена Петровича, Україна повинна пройти на шляху демократизації та федералізації? Є.К.: Я в політичному житті України з кінця 80-тих – початку 90-тих років, коли від комуністичної системи разом з „Демократичною платформою" переходив до демократичного устрою держави і виборював її незалежність. Коли ми стояли на майданах Києва і Харкова і боролися за незалежність держави, - багато хто з тих, хто сьогодні б'є себе в груди і називає патріотом, сиділи у банкірських кріслах, думали зовсім про інше і заробляли перші мільйони. Це – для історії. У мене є друзі, спільники; я вважаю, що це – авторитетні, розумні, талановиті люди, разом з якими ми якраз і розробляли ідеологічні засади нашої партії, із залученням фахівців – тих, хто займається цими питаннями фахово. Тому нам не соромно за нашу програму. До речі, в нашій програмі записана федералізація України, і мало хто вірив, що Міністерство юстиції пропустить таку програму. Але пропустили; і це був перший крок до розуміння того, що федералізм і сепаратизм – це зовсім різні поняття; і від того, що їх об'єднав в одне наш президент, вони однаковими не стали. Питання слухача Олександра Возняка: Пане Кушнарьов, кому Ви бажаєте добра: українському народові чи російському народові? Бі-Бі-Сі: Ігор з Херсона надіслав нам таке питання: „Як ви дивитесь на те, аби Харківську область и південь України приєднати до Росії?" Є.К.: Я ставлюся до цього абсолютно негативно. І якщо хтось намагався приписувати мені такі дурниці – то це виключно політична провокація. Я виступаю за те, щоби Схід України і російськомовне населення України не почували себе національною меншістю в Україні. Тому, що це – і наш дім. І щоб культурне, мовне середовище, яке є сьогодні на сході, півдні України – щоб воно було законодавчо захищене, і щоб не відчувало ніякої загрози. Якщо ми знайдемо таку формулу, коли на заході і на сході люди зможуть жити у звичному для них середовищі, не посягаючи на іншу сторону, - то завжди будемо щасливі від того, що всі ми живемо в Україні. Виступ у Северодонецьку про Росію - "метафора" Бі-Бі-Сі: Дуже багато наших слухачів запитують щодо Вашого ставлення до стосунків між Україною і Росією. Але перш ніж продовжити обговорення цієї теми, хочеться нагадати оцю Вашу цитату: „На будь-який випад у нас є гідна відповідь, аж до крайніх заходів. І я хочу нагадати гарячим головам під помаранчевими прапорами: від Харкова до Києва – 480 кілометрів, а до кордону з Росією - 40". Що Ви, власне, мали на увазі, коли Ви казали цим, як Ви висловилися, „гарячим головам", скільки кілометрів до Росії? Є.К.: Так, дійсно, це – частка мого виступу на з'їзді Рад в Сєвєродонецьку, яка широко транслювалася всіма засобами масової інформації; і, до речі, саме за ці слова мене звинувачує сьогодні Генпрокуратура, намагаючись побачити у цьому моє намагання відокремити східні області України і приєднати їх до Росії. Ну, знаєте, на мій погляд це – абсолютно хворобливе уявлення. Треба зважити на те, в яких умовах все це відбувалося. Саме в той час в інтерв'ю англійській, до речі, газеті Віктор Ющенко сказав: „Якщо нам не віддадуть владу – ми її захопимо силою". Я думаю, що сьогодні він залюбки відмовився б від цих слів, тому що вони йдуть всупереч цивілізованим нормам, Конституції й закону. Але тоді він це сказав, - і його ніхто за це сьогодні не засуджує, бо він є президент.
А Кушнарьова можна вже майже рік засуджувати за цю метафору, зміст якої полягає в тому, що настрої на сході України – вони суттєво відрізняються від настроїв, які в той час були на заході України і в Києві. І що для нас будь-яке погіршення стосунків з Росією неприйнятне абсолютно, тому що ми жили завжди з повагою до Росії, і будемо жити на своїй землі з повагою до Росії, до російського народу. І ніхто це право забрати у нас не може. Бі-Бі-Сі: Тобто Ви і зараз не шкодуєте про цю, як ви кажете, „метафору", яку Ви тоді вжили? Є.К.: Я не шкодую, тому що гарячі голови, до яких я звертався, на щастя, почули цей заклик, і саме з того часу в Києві розпочалися цивілізовані переговори між протидіючими сторонами, які закінчилися врешті-решт все ж таки тим, що країна обрала президента, люди розійшлися з Майдану, і ми, хоч і важко, але долаємо новий етап нашого життя. Бі-Бі-Сі: Пане Євгене, чимало наших слухачів не можуть забути той з'їзд. Ось повідомлення з Києва, в якому Вас цитують і запитують: „Як розуміти вислів „оранжеві криси", вжитий Євгеном Кушнарьовим під час заколоту в Северодонецьку?" Є.К.: Це, знову-таки, плутанина. Це я сказав на з'їзді в Харкові. Я не хочу виглядати людиною, яка на рік вперед бачила, але я тоді сказав, що пройде певний час – я мав на увазі пацюків, які побігли з корабля, що тоне. Це – та частка людей, які ще вчора були в команді кандидата в президенти Януковича, навіть – його довіреними особами, а як тільки ситуація почала змінюватися – повдягали помаранчеві шарфи і почали бігати по Харкову, це ж було в Харкові, - із закликами підтримувати кандидата в президенти Ющенка. Я вважав і вважаю, що така зміна позиції, - фактично, за одну ніч, є нічим іншим, як кон'юнктурою, - а може, частково, і зрадою. Саме звертаючись до цих людей, я і сказав, що пацюки були завжди, вони бігли з корабля, що тоне. Але я сказав далі, що пройде час, - і ми побачимо, як ті люди, які йдуть сьогодні до влади, почнуть вкриватися помаранчевими плямами і жерти одне одного. Саме це і відбувається сьогодні серед тих, хто менш ніж рік тому стояв плече до плеча на Майдані. "Об'єднати націю може тільки еліта" Питання слухача Юрія Миколайовича Твердохліба із Запоріжжя: Скажіть будь ласка, це була революція – чи банальне захоплення влади, заколот за гроші чи за надуману ідею? Є.К.: Ви знаєте, коли ми – представники опозиції – постійно говорили про те, що Майдан, попри те, що там було дуже багато людей, які щиро вірили в ті гасла, все ж таки був звичайною технологією для завоювання і захоплення влади – то нам не вірили. Але коли я прочитав інтерв'ю Олександра Турчинова, який сказав, дослівно, „Майдан – це звичайна технологія", - то мені тепер легко: я можу просто цитувати одного з тих, хто стояв на Майдані, знаючи все, що там відбувалося; і не тільки те, що ми бачили, - але і те, про що ми тільки здогадувалися. Бі-Бі-Сі: На Вашу думку, для тих, хто готував гарячу їжу, приносив теплий одяг, чергував на Майдані – для них це теж була технологія? Є.К.: Ці люди були використані тими технологами, які готували заздалегідь Майдан, і вклали в це багато ресурсу, який необхідно було вкласти. Бі-Бі-Сі: Але ж технології були не лише у Майдану? У Віктора Януковича хіба не було технологій?
Є.К.: Виборчі технології були у всіх. Але такої технології, як Майдан, який відіграв свою роль надзвичайного тиску на владу, на Верховний Суд, на свідомість людей, - такої технології у Януковича не було. Якщо б він використав таку саму технологію, - то я можу сказати майже напевно, що він ту перемогу, яку оголосили після другого туру, - він би її зберіг. Але цю технологію використали інші, - тому переможцями сьогодні є вони. Бі-Бі-Сі: Ви можете сказати, в чому суть цієї технології? Є.К.: Технологія була в тому, що треба було підготувати протягом всієї кампанії людей до того, що, який би не був результат, у них вкрадуть перемогу. Це вкладалося у свідомість людей дуже талановито весь час. Це привело людей в необхідний часу необхідне місце, де все решта було вже підготовлено для того, аби тримати там людей і абсолютно щирі бажання цих людей – справедливості, демократії і свободи – використати для того, аби примусити владу і Верховний Суд ухвалити відповідні рішення. Це вже розуміє переважна більшість людей в Україні. Тому, що багато людей, які щиро стояли на Майдані, побачили, що ті гасла, обіцянки були нічим іншим, як засобом захоплення цієї влади. Влада заради влади. Про це говорять самі учасники Майдану. Бі-Бі-Сі: Скажімо, Віктор Ющенко це постійно заперечує... Є.К.: А що ще може сказати Віктор Ющенко? Ви можете уявити, що Віктор Ющенко скаже: „Люди добрі! Вибачте мене, але ми вас свідомо обманювали; команду я не зміг зробити, владу від бізнесу відокремити я не зміг; об'єднати схід і захід я не зміг..." – я можу довго продовжувати, і ви скажете: „Не сипте сіль на рани". Бі-Бі-Сі: Віктор Ющенко, наприклад, зараз каже, що він не виключає коаліції в наступному парламенті з Партією регіонів Віктора Януковича. Наскільки Вас це дивує? І наскільки це можливо? Є.К.: Мене це не дивує, навпаки: я вбачаю в цьому єдиний вихід із тієї кризової ситуації, в якій сьогодні опинилася Україна. Не може керувати Україною одна частка України – в політичному сенсі: ані під помаранчевими прапорами, ані під синьо-білими. Тому вихід із ситуації, я думаю, все ж таки в тому, аби найрозумніша частина еліти з одного боку й з іншого дійшла, все ж таки, порозуміння; знайшла таку модель влади і внутрішнього державного устрою, яка б дозволила нам, дійсно, об'єднати Схід і Захід, покласти край ворожнечі, не шукати ворогів поміж тими, хто думає інакше і говорить іншою мовою, - тим більше, що ми дуже добре один одного розуміємо, коли один говорить українською, а інший російською мовою, - а почати-таки будувати цивілізовану, європейську, демократичну Україну. Але це можна зробити тільки, якщо дійсно еліта об'єднається – бо об'єднати націю може тільки об'єднана еліта. І мені приємно, якщо це почав розуміти президент. Бо я в тому числі, і багато хто з інших представників опозиції, говорили про це, ще починаючи з часів „помаранчевої революції". Треба було ще тоді оголосити великий нульовий варіант, простягнути обидві руки обом частинам, сказати, що у мене немає в цій країні ворогів, і ті, хто голосував за мене, і ті, хто „проти" – українці, і всі вони для мене рідні. І ми разом з усіма нормальними, розумними людьми починаємо відбудовувати Україну. Але, на жаль, цього не сталося. Реалізувався зовсім інший сценарій, який і призвів до цієї кризи. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||