Олександр Гриб Ранкова кава з Бі-Бі-Сі

	Вояк УПА у Львові. Фото з веб-сайту Львівської Газети

У четвер у Львові пройшло Народне Віче, де ветерани УПА вимагали визнання свого офіційного статусу.

Останній командувач УПА генерал Василь Кук закликав до визнання учасниками Другої Світової війни всіх ветеранів ворогуючих армій і сказав, що ветерани УПА заслуговують на окремий статус.

Тим часом Прогресивна соціалістична партія та низка проросійських громадських організацій протестують проти реабілітації ОУН-УПА.

Лідер ПСПУ Наталя Вітренко заявила, що її партія ніколи не погодиться з реабілітацією структур, що, за її словами, співпрацювали з фашистською Німеччиною.

Конгрес Українських Націоналістів провів напередодні круглий стіл на тему: „Державне визнання ОУН-УПА в Україні: шляхи вирішення проблеми", присвячений 63-ій річниці утворення Української Повстанської Армії – 14 жовтня 1942 року.

Гостем Ранкової Кави з Бі-Бі-Сі був народний депутат України Євген Гірник, автор одного із законопроектів з визнання УПА:

Бі-Бі-Сі: Наскільки актуальною є тема визнання ветеранів УПА українською державою?

Євген Гірник: Це дуже важлива проблема для українського суспільства вже на протязі 14-ти років. Це одна із тих проблем, подолавши яку можна говорити про євроінтеграцію України. Навпаки, поки ця проблема не буде подолана, не можна говорити ні про консолідацію української нації, не можна говорити про реалізацію гасла: Схід і Захід разом, і навіть про унітарність або соборність української держави.

Бі-Бі-Сі: Пане Євгене, про яке визнання йде мова і що передбачає статус учасників національно-визвольних змагань, якого вимагало Народне Віче у Львові?

Євген Гірник: Цілком слушне запитання. Більше десяти років йшла мова про надання учасникам УПА статусу воюючої сторони. Увесь час це натикалося на якусь стіну нерозуміння. Навіть останнє голосування у Верховній Раді, коли тільки 130 голосів набралося лише за включання до порядку денного законопроектів, які передбачали надання цього статусу, свідчить, що проблема існує і що треба шукати неординарних шляхів її вирішення. Одна з ідей, які запропоновані на нашому круглому столі, полягає у наданні статусу січовим стрільцям, УПА, дисидентам-шісдесятникам, який не пов'язуватиме їх жодним чином з Другою Світовою війною. Ідея полягає у тому, щоби впровадити законопроект чи указ президента, або урядове рішення, про надання тим людям, які боролися за незалежність України, статусу учасника національно-визвольних змагань, як статусу учасника боротьби за незалежність України.

УПА боролася за державну незалежність України. УПА боролася проти німецьких окупантів, проти совєцьких окупантів, і проти усіх других окупантів українських земель. Це дуже добре доведене відповідними документами. Безперечно, дуже дивно, коли святкується 14-річчя Незалежної української держави, відновлення української держави, і там не згадується УПА, і оці учасники національно-визвольного руху, які якраз за це боролися і були причиною того, що розвалився Совєцький Союз і постала Українська держава. Василь Кук, останній командувач УПА, 94 роки

Бі-Бі-Сі: Що передбачав би такий статус?

Євген Гірник: Він передбачав би відповідне суспільно-політичне визнання. Він мав би передбачати відповідні пільги. Пенсійне забезпечення для осіб, які одержать такий статус. Це один із можливих виходів із цієї тупикової ситуації, яка склалася на даний час. Варто нарешті перейти до парламентських і громадських слухань цього питання.

Бі-Бі-Сі: Блок «Наша Україна», хоч і розпався на парламентські фракції, все ж таки може змайструвати, напевне, необхідну більшість в парламенті як по суті правляча політична сила в країні. Що зупиняє від ухвалення необхідних законів Верховною Радою?

Євген Гірник: Так, я належу до проурядової і пропрезидентської фракції. Хоча я мушу сказати, що наші фракції більшості як такої не мають. Для проведення урядових рішень доводиться залучати так-званих центристів, в принципі, які до ідеї визнання УПА ставляться кон»юктурно, тобто залежно від політичної кон'юктури. З такими фракціями можна працювати, якщо є політична воля. Велике розчарування у колах колишніх вояків УПА (Братства УПА), суспільства на Західній України, де 7 обласних рад визнали ветеранів УПА, викликають позиція колишнього уряду і президентського оточення. Попри усі обіцянки, що будуть зроблені реальні кроки з визнання УПА, поки що не діє урядова комісія, немає її висновків, немає урядової і президентської ініціативи у формі законодавчого подання чи президентського указу про таке визнання. Тобто якоїсь єдності у поглядах і позиції, ні з боку президента, ні з боку уряду на даний час немає.

Як громадянка, як політик, я обурена тим, що в Тернополі назвали вулицю "СС Галичина", що в Рівному знесли пам"ятник розвіднику Кузнєцову. Все це політика, яка насаджується в Західній Україні, для того, щоб нівелювати історичне значення визволення, не тільки України, а й людства в цілому від коричневої чуми фашизму. Я думаю, що ця політика здійснюється саме тими людьми, які захищають бандерівщину, які хочуть вояк УПА зробити визволителями, і вони перекручують історичну пам'ять Наталя Вітренко, голова ПСПУ

Бі-Бі-Сі: Опозиція і зрештою міжнародна громадськість може бути стурбованою, аби українська держава не надала якогось визнання і статусу тим особам з середовища УПА, які брали участь у акціях проти цивільного населення України (євреїв, поляків, українців), то чи передбачається таке застереження у пропонованих законопроектах щодо реабілітації УПА?

Євген Гірник: Щодо терміну «реабілітації», то він є абсолютно неточним і не використовується у моєму законопроекті. На мою думку, УПА абсолютно ніякої реабілітації не потребує. Ні УПА, ні ОУН як організації. Це організації, які відстоювали і боролися за незалежність України. Вони визнані міжнародним Союзом комбатантів, тобто людей, які брали участь у підпільній партизанській боротьбі проти фашизму. Вони визнані вже у 7 областях України. І в перспективі ще 2-3 області, де були активні дії УПА можуть це зробити. Думаю, що це буде зробленим, тобто мова про реабілітацію не йде. Щодо проблеми участі (когось з вояків УПА у діях – Бі-Бі-Сі) проти мирного населення... Ми виходимо з презумпції невинності. Це – перше. Ми говоримо у законопроектах не про конкретних людей, а про організації. Як ОУН, так і УПА не віднесені жодними міжнародними інституціями, включно з Нюрнберзьким процесом, до злочинних організацій. Тому щодо ОУН-УПА ця проблема не існує. Якщо брати конкретних людей, то потрібна рівність. Потрібно тоді переглянути статус учасників війни членів радянських винищувальних загонів, НКВС і так далі. Я абсолютно проти ідеї колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко щодо вибіркового присвоєння цього статусу воякам ОУН-УПА. Якщо вибіркового, то для всіх, тобто для протилежної сторони. Тобто я за визнання організацій в цілому, а індивідуальний підхід необхідний, якщо проти когось відкрито кримінальні справи.