Анастасія Зануда Бі-Бі-Сі, Київ

Турчинов: "стаття Порошенка написана на лобі"

Новий номер “Кореспондента” подає інтерв’ю із Олександром Турчиновим – екс-головою СБУ. У ньому пан Турчинов твердить, що оцінка, яка дав Генеральний прокурор стосовно звинувачень у корупції на адресу оточення президента, була надто м’якою: “ У мене є проект постанови про порушення кримінальної справи, який було передано Піскуну від слідчої групи СБУ. І фактично ще у суботу (17 вересня) Порошенку та деяким іншим людям із його команди мали бути висунуті обвинувачення. Але Генпрокурор взяв паузу, аби дочекатися повернення Президента із США. Піскун мав досить тривалу консультацію із ним стосовно долі його команди. В результаті було порушено кримінальну справу , але не проти Порошенка, а за фактом корупційних дій... Але всі матеріали, які є в СБУ та Генпрокуратурі, нікуди не поділися. Вони є занадто конкретними, аби той, хто переступив закон, міг би уникнути відповідальності.”

Крім того, в інтерв’ю “Кореспонденту” Олександр Турчинов спростовує і звинувачення на свою адресу у тому, що він, мовляв, збирав компромат на представників влади: “Я же не розповідав про чиїхось коханок чи нескромні особняки. Те, про що я говорив – не компромат, а кримінальні справи. Це матеріали, які а) доповідалися мною безпосередньо президентові, і б)розслідування яких згідно із КПК передавалося від СБУ до ГПУ... Ми не збирали компрометуючу інформацію, не ховали її у сейфах, аби у потрібний момент дістати. Не було у СБУ часу і бажання стежити за Порошенком чи прослуховувати його розмови – можливо, це занадто різко прозвучить, але його стаття у нього на лобі написана,” – заявив екс-керівник СБУ, Олександр Турчинов в інтерв’ю “Кореспонденту”.

Березовський та вибори Ющенка

Часопис подає і ще одне інтерв’ю, - з Борисом Березовським, - стосовно того, чи фінансував опальний російський олігарх перемогу Віктор Ющенка на президентських виборах.
На запитання “Кореспондента”, чому Борис Березовський заявив, що коментуватиме цю тему докладніше лише після того, як почує реакцію президента, пан Березовський відповів так: “Я говорив не тільки про Ющенка, я говорив і про Жванію, і про всіх тих людей, з якими я спілкувався. Насправді для мене цей коментар важливий лише з точки зору розуміння. Вони хочуть і надалі розширювати цей конфлікт, хочуть політично знищити свого соратника, без якого революція була б неможлива, - Юлію Тимошенко? Чи вони шукають можливості зберегти ті досягнення, які вдалося завоювати разом? Це для мене принципово важливо.”

Борис Березовський також вчергове прокоментував ситуацію із наданням йому української візи, яку, як він твердить, йому і досі не видали, хоча й не відмовили у її наданні. На запитання “Корреспонента”, чому так відбувається, пан Березовський сказав, що він це пов’язує із загальною слабкістю української влади: “У даному випадку, перш за все, із слабкістю самого президента Ющенка, який останнім часом, на жаль, не виглядає як самостійна політична фігура, а така, якою маніпулює оточення.”

Хто на трубі?

“Експерт” у статті “Кто остался на трубе?” аналізує, чим можуть обернутися для України обхідні маршрути постачання енергоносіїв з Росії до Європи.

“Експерт” пише: “Зараз збудовано першу гілку проекту Ямал-Європа до Берліна. В пріоритетах Європейського Союзу – допомогти росіянам побудувати другу гілку, але поки що не вирішено, через які країни пройде нова магістраль.
Перший варіант передбачає будівництво через Білорусь та Польщу, тобто паралельно до першої гілки, і з такою ж пропускною потужністю. Згідно із другим варіантом магістраль пройде через країни Балтії та Польщу – цей варіант ще називають “бурштиновим”...
Крім магістралі Ямал-Європа, Газпром у грудні 2002 року ввів в експлуатацію ще один альтернативний газопровід через дно Чорного моря, - “Голубий потік”. Третім альтернативним проектом стане Північноєвропейський газопровід.”

При цьому, як пише “Експерт”, на розбудову останнього маршруту жорстко відреагували лише керівники Польщі та Балтійських республік. Президент Польщі Олександр Кваснєвський назвав Північноєвропейський газопровід “вибухівкою, закладеною під солідарність у Європейському Союзі.”

Прем’єр-міністр Латвії Айгарс Калвітіс назвав рішення Росії та Німеччини “непродуманим” і таким, що “створює загрозу стабільності у регіоні.”

Прем’єр Литви Альгирдас Бразаускас вважає, що в результаті реалізації цього проекту країни Балтії та Польща “будуть залишені на милість Росії.”

Водночас “Експерт” звертає увагу на те, що реакція української сторони є абсолютно іншою, хоча саме через Україну наразі йде 40 % російського та середньоазійського газу до Європи.

Зокрема, міністр енергетики Іван Плачков заявив, що “будівництво ПЄГ не впливатиме негативно на завантаження української газотранспортної системи.” А голова Нафтогазу Олексій Івченко взагалі пов’язав підписану у Берліні угоду про будівництво Північноєвропейського газопроводу допомогою президента Путіна канцлеру Шредеру перед виборами.

Тим часом, як вважає автор статті Наталка Прудка, саме українське керівництво має бити на сполох через те, що Європейський Союз віддає перевагу бізнесу з Росією, ніж з Україною: “Я тримаю в руках програму INOGATE. Це програма міжнародного розвитку країн СНД та Балтії з метою забезпечення транспортування енергоресурсів з Азії та Росії в країни Європи. Власне, це програма Європейської Комісії. Так от, в переліку проектів програми INOGATE газотранспортна система України серед проектів стоїть на останньому місці. Це говорить про те, що Європа віддає перевагу іншим проектам. На першому місті – проект Північний транс-європейський газопровід.
Я вважаю, що це свідчить про небезпеку того, що Україна з часом може взагалі залишитися із порожньою трубою, а транзит газу з Росії піде через інші газогони. При цьому наша газотранспортна система заробляє майже 2.5 мільярди доларів. Але цей заробіток ми отримуємо у вигляді газу, який є у 4-5 разів дешевше, ніж у Європі. Цей газ Україна повністю використовує для теплокомунального сектора, який отримує газ за ціною, що навіть менша за внутрішні ринкові ціни в Україні. Якщо ми втратимо це, то у першу чергу, це буде удар по соціально незахищеним верствам населення.”

Цукрова тростина та паливо

І британський “Economist” у статті “Повний бак цукру” пише: “ У 2003 році в Бразилії на ринку з’явилися авто, які однаково добре працюють як на традиційному бензині, так і на етанолі, який виробляється із цукрової тростини. З того часу подібні машини завоювали дві третини ринку.

В США лише 4.5 мільйони авто можуть працювати на суміші, 85 % якої складає етанол, який можна купити лише у Міннесоті. У Бразилії етанолом можна заправитися скрізь.

Це є результатом 30-річної кампанії з пропаганди альтернативних джерел енергії, яку можна отримувати із звичайного цукрового буряка.”

Утім, для Бразилії це вже друга спроба. Перша відбулася на початку 70-х років, і теж була спровокована високими цінами на нафту. Тоді уряд Бразилії щедро субсидіював виробництво автомобілів, які працюють на етанолі.

В результаті на початку 80-х 90% бразильських авто працювали на цукровій тростині. Але потім виробники цукру стали підвищувати ціни, адже їм стало вигідніше продавати свою сировину для виробництва цукру, ціни на який тоді йшли вгору.

В результаті ще за 10 років – на початку 90-х спиртові авто майже перестали продаватися. Але із зростанням цін на нафту до “солодкої” ідеї повернулися.

Пільги для виробників авто були відновлені, і ними вже скористалися італійський Fiat та німецький Volkswagen. Виглядає, що займатися виробництвом вітчизняних авто, які б працювали на двох видах пального, бразилійці не думають.

А от до планів експортувати новий вид пального ставляться цілком серйозно.

Справа в тому, що собівартість вирощування у Бразилії цукрової тростини є такою, що пальне, зроблене на основі тростинового спирту, може конкурувати із бензином у разі, як сераль нафти коштує понад 35 доларів, тобто майже удвічі дешевше, ніж зараз.