BBC Ukrainian

Другий тиждень поспіль британський "Economist" веде тему політичної кризи в Україні. У редакційній статті "А потім вони прокинулися" часопис пише, що "мрія про демократичну та некорумповану Україну може померти".

"Як більшість коханців, що розлучаються, вони спочатку намагалися бути ввічливими, проте втримати такий тон не вдалося," - пише тижневик про звинувачення, якими впродовж тижня обмінювалися президент Віктор Ющенко та звільнена ним прем'єр-міністр Юлія Тимошенко.

Далі "Economist" подає детальний переказ взаємних звинувачень та контрзвинувачень, і, врешті-решт, запитує, хто ж виграє від цього фарсу?
Відповідаючи на запитання, "Economist" знову вдається до аналогій із подружнього життя: "Пані Тимошенко...покинула уряд до того, як її демагогічна інфляційна політика принесе свої гіркі плоди. Вона популярна, а тепер ще й має статус жертви, - як і в деяких розлученнях, для неї набагато вигідніше бути "вигнаною" Ющенком, аніж піти самій...Покинутий президент також не продемонстрував об'єктивності. Він звинувачує виключно Тимошенко та її прибічників. Він створив комісію, яка б розслідувала звинувачення, висунуті проти пана Порошенка, але одразу ж заявив, що він не має фактів, які б підтверджували ці звинувачення (хоча так само не навів фактів, які б підтверджували його закиди на адресу Тимошенко). Наївна відданість своїм прибічникам - чи не найм'якіше пояснення такої поведінки."

Британський економічний часопис робить висновок, що найбільше втрачає у цій ситуації Україна: "Можливо, поки що занадто рано робити висновок про те, що революція насправді була перемогою одного корупційного клану над іншим. Але, як влучно висловився сам пан Ющенко, в уряді з'явилося багато нових облич, але парадокс полягає у тому, що обличчя влади не змінилося."

Приватизація по-турецькому: скепсис недоречний

"Economist" подає огляд подій приватизації у Туреччині, у якому можна знайти кілька цікавих паралелей із приватизаційними процесами в Україні. "Коли турецький уряд оголосив 2005-ий рік "роком приватизації", багато іноземних інвесторів скептично посміхнулися. Лібералізація турецької економіки почалася ще двадцять років тому, але досі жодному урядові, навіть цілком успішному в інших галузях, не вдавалося продати обтяжені старими технологіями та корупцією державні підприємства. Але все змінилося, і до Туреччини потяглися "табуни" іноземних інвесторів, яких приваблює масовий розпродаж потенційно прибуткових підприємств."

Часопис подає невеликий список основних продажів "року приватизації" у Туреччині, - це і контрольний пакет нафтопереробного заводу Tupras за 4 мільярди 100 мільйонів доларів, який купив консорціум місцевої Koc Holding та Royal Dutch/Shell, і 55 % акцій Turk Telekom, який придбали разом італійський телеком та Oger, компанія, що має прописку у Саудівській Аравії, за 6 мільярдів 550 мільйонів доларів. А зараз британський Mittal Steel та французький Arcelor змагаються за 46% акцій гіганта турецької сталеливарної індустрії Erdemir. Загалом тільки за цей рік Туреччина отримала від приватизації 14 мільярдів доларів, а на кінець року цей показник може скласти 20 мільярдів.

Проте є і проблеми. Турецькі профспілки оскаржують у судах законність кількох приватизацій, а турецька судова система є дуже політизованою. Проти приватизації виступає і президент країни Ахмет Сезер, налаштований вкрай націоналістично. Крім того, приватизація навіть викликала занепокоєння секуляристично налаштованих сил Туреччини, які називають небезпечною тенденцію до того, що на турецькі підприємства приходить переважно капітал із ісламських країн.

Український "Експерт" у своїх розділах, присвячених політиці, аналізує, яку із існуючих партій можуть підтримати на виборах представники українського середнього класу, малий та середній бізнес. У статті "Неоране поле" Олег Ворошилов доходить висновку, що, фактично, жодна із українських політичних сил наразі навіть і не намагається стати на захист інтересів "середнього" українця, незважаючи на те, що попит на таку політичну силу зростає разом із середнім класом.

Автор статті позиціонує блок "Наша Україна", так само, як і блок Литвина, як центристські провладні політичні сили, за які зазвичай голосують чиновники та їх родини, як за роботодавців. Блок Юлії Тимошенко автор відносить до лівацьких і популістських. Нерейтинговість правих партій автор пояснює тим, що вони, ще за часів Руху проголосивши своєю метою досягнення незалежності України і отримавши цю незалежність, так і не змогли вказати, для чого вона потрібна. Крім того, УНП, Рух та ПРП зараз демонструють своє бажання до блокування із лівоцентристкою Тимошенко.

А між тим, "згідно з останніми соціологічними дослідженнями, від 20 до
30% українців за рівнем добробуту і соціальним потребами можна віднести до середнього класу. Це громадяни, які хочуть, аби в їх житті було якомога менше держави. Політична сила, якій вони готові віддати свої голоси, має відповідати чітко сформованим критеріям: недоторканність приватної власності, стимулювання особистої ініціативи, зниження податків. Це величезне електоральне поле для потужної буржуазної партії ліберального напрямку. Але до цього часу ніхто не наважився його зорати," - робить висновки "Експерт".

Бідні регіони України стають дедалі біднішими, а багаті - заможнішими - такими є результати дослідження, проведеного науковою редакцією "Експерта", викладені у статті "Багаті та бідні". Крім того, різко погіршили своє становище Київська, Чернігівська, Сумська та Черкаська області, що можна пояснити викачуванням ресурсів у столицю.

Говорить автор статті Андрій Блінов: "Що стосується більшості областей, які у нас традиційно вважаються депресивними, або доволі бідними, то можна сказати, що абсолютна більшість із них погіршує своє відносне положення щодо середнього показника по Україні. Це свідчить про те, що йде розрив між багатими та бідними регіонами і він дедалі збільшується. На сьогодні різниця за показником валової доданої вартості на особу між найбагатшим Києвом та найбіднішою Тернопільською областю тільки за офіційними даними складає вже 7 разів. Зважаючи на тонізацію економіки, яка є суттєво більшою у столиці держави, цей розрив в реальності є ще більшим. Це викликає занепокоєння, зокрема, з точки зору нашої потенційної інтеграції до Європейського Союзу, оскільки в ЄС діє політика вирівнювання розвитку регіонів, яка спрямована на стимулювання інвестиційних процесів у найбільш депресивних регіонах. Тобто з точки зору регіональної політики Україна поки що залишається абсолютно неконкурентноздатною в потенційному розширеному Європейському Союзі."

Незважаючи на те, що дослідження базувалося на офіційній статистиці валової доданої вартості за 1999-2003 роки, Андрій Блінов вважає, що загальна тенденція до майнового розшарування регіонів збереглася, а, можливо, навіть і посилилася.

У статті "Реформи, вибори та обіцянки" часопис також аналізує виконання виборчих обіцянок президента щодо малого та середнього бізнесу на основі даних рейтингу економічної свободи Інституту Като та спільного дослідження Світового банку та Міжнародної Фінансової Корпорації.

Автор "Експерта" Тетяна Яблоновська пише: "Згідно із розрахунками МФК, за багатьма показниками український бізнес-клімат - гірше середнього рівня у регіоні. Зокрема, йдеться про процедури відкриття бізнесу, захист інвесторів, податкове навантаження. Наприклад, за обсягами часу, який треба витратити на підготовку та безпосередню сплату податків, Україна - майже світовий рекордсмен. Гірше за нас тільки у Бразилії. При цьому "віддача" від сплачених податків (у вигляді хорошої інфраструктури чи соціального захисту) для українських бізнесменів є мінімальною, що є однією із причин відходу у "тінь". Індекс захисту прав інвестора сягнув 2.7 (при максимальному значенні у 10 балів). Це один із найгірших показників у регіоні."

Свіжий "Кореспондент" у статті "Працьовита конячка" пише, що кандидата на посаду нового прем'єра України Юрія Єханурова відрізняє професіоналізм та рівновіддаленість від усіх політичних кланів. Автор "Кореспондента" Тетяна Кремінь пише: "В міфології народів Середньої Азії є такий персонаж, як девона, чи дивана - магічний помічник головного героя. Він завжди на других ролях: девона забезпечує своєму господарю умови для здійснення подвигу. Власної волі цей персонаж не має і завжди відданий тому, кому він допомагає."

Грошовиті українці в пошуках вишуканості

У рубриці "Бізнес" тижневик подає статтю "Запах грошей" про те, як світові виробники предметів розкоші відкривають для себе новий перспективний напрямок - Україну. Один із показників, який змушує дизайнерів зі світовим ім'ям пильніше придивитися до українського ринку, - це суми, які нові українці декларують для повернення ПДВ на товари, придбані в європейських бутіках: "Виробники ексклюзивного одягу вважають, що стиль та смаки українців за останні два роки дуже сильно змінилися. Часи кричущої, демонстративної розкоші минули. Ще зовсім недавно на якійсь великосвітській вечірці в столиці можна було побачити кілька панянок у джинсах фірми Richmond за 400 доларів і блискучим написом Rich на п'ятій точці. Зараз престижними стають демократичний мінімалізм та стиль...а заможні українці шукають більш "інтелектуальні" марки."