BBC Ukrainian

На початку минулого року Україна опинилася в унікальній ситуації: через поганий менеджмент український уряд втратив контроль над коштами, які виділив йому Глобальний Фонд по боротьбі з ВІЛ/СНІДом, туберкульозом та малярією. Грант „підхопила” неурядова організація – „Міжнародний Альянс по боротьбі з ВІЛ/СНІДом в Україні.” Таким чином, боротьба з епідемією та усіма її аспектами – лікуванням, діагностикою, профілактикою та тренінгами – зосередилась в руках неурядових активістів.

Наскільки ефективною виявилася робота „Альянсу”? На перший погляд, кількість людей, залучених до лікування в Україні, і далі лишається „каплею в морі”. Наприклад, з 17,500 ВІЛ-інфікованих, які потребують антиретровірусної терапії, отримують її лише близько 2 тисяч. Але це – лише на перший погляд, вважає виконавчий директор „Альянсу” Андрій Клєпіков. „Ще рік тому, - каже він, - лікувалося лише 137 пацієнтів, за кошт держави. За цей рік ця цифра зросла в більш, ніж 15 разів за рахунок коштів, що надав Глобальний Фонд, в рамках програми, що реалізується „Міжнародним Альянсом по боротьбі з ВІЛ/СНІДом .”

Працівники медичних установ, що пов”язані з лікуванням ВІЛ/СНІДу, вказують і на деякі недоліки в роботі „Альянсу”. Зокрема, вони вказують на низьку якість медичних препаратів, що входять до антиретровірусної терапії. Марина Слободяник, головний лікар Київського обласного центру профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом, каже, що її пацієнти нарікають, що ліки в пігулках, а не в капсулах, гірше засвоюються чи мають більше побічних ефектів. „Альянс” проте твердить, що вибір ліків провадився спільно з Міністерством охорони здоров”я і на конкурентній основі.

Що стосується профілактики, що завдяки таким організаціям, як „Альянс” реально почала провадитися кампанія на захист прав ВІЛ-інфікованих, які часто зазнають дискримінації. Це правильно, кажуть медики, але наголос має робитися на первинній профілактиці, адже темпи поширення епідемії в Україні не в останню чергу високі через те, що багато українців і далі дуже мало знають про те, як передається смертельний вірус.

Замісна терапія - табу для українських політиків

„Альянс” каже, що головний наголос в профілактиці вони роблять на групах ризику: наркоманах та повіях. Саме вони становлять найбільше небезпеку в плані поширення вірусу, адже, як висловився Андрій Клєпіков, „доза ширки в Україні може бути дешевша за пляшку горілки”. Можна припустити, що доля українських наркоманів була б набагато тяжчою, якби розпорядником коштів не став „Альянс”.

Державні медичні установи і досі вкрай підозріло ставляться до ідеї замісної терапії: введення наркозалежним альтернативних наркоречовин, які б уможливили їхнє паралельне лікування від ВІЛ/СНІДу. Критики кажуть, що лікування наркоманів – а вони складають 70% усіх ВІЛ-інфікованих в Україні – це кидання грошей на вітер. Питання замісної терапії, каже Андрій Клєпіков, в Україні „чомусь набуло дуже значних політичних нашарувань” і „вирішують його не медики, а представники силових міністерств.”

З 24 мільйонів доларів, виділених минулого року, витрачено вже 22. В уряду з”явився реальний шанс знову стати розпорядником коштів – Національний координаційний комітет вже подав заявку до Глобального Фонду на отримання фінансування разом з „Альянсом.” Андрій Клєпіков каже, що вже підписана рамочна угода на виділення 67 мільйонів доларів на період 2 років. З нею передбачається залучити до антиретровірусної терапії 5 тисяч хворих – це вдвічі більше, аніж зараз. У відповідності з угодою, 3 тисячі наркоманів мають отримати замісну терапію.

Антиснідову кампанію тепер дуже розведено між державою та неурядовою структурою. Андрій Клєпіков каже, що державі відійдуть лікування, закупівлі, моніторинг епідситуації, тоді як „Альянс” і далі займатиметься роботою з неурядовими організаціями, які залучають до лікування ВІЛ-інфікованих. Український уряд отримав шанс поборотися з епідемією. „Міжнародний Альянс по боротьбі з ВІЛ/СНІДом” називає його „кредитом довіри” і сподівається, що його не буде втрачено.