Відень

Чи може Австрія стати новою рушійною силою, що підштовхнула б Україну на шляху до Європи?

Український політолог і культуролог, головний редактор журналу Ї Тарас Возняк відповів на питання Бі-Бі-Сі про історичні зв'язки України з Австрією і про перспективи розвитку двостороніх взаємин.

З паном Возняком розмовляв Фідель Павленко.

Т. Возняк: Після останнього розбору Польщі 1772 року частина Речі Посполитої відійшла до Австрійської імперії, і з того моменту розпочалася українсько-австрійська історія, скажімо так. По-різному можна оцінювати ті процеси і поділи Польщі, але для політичної долі українців, і - на моє переконання, парадоксально також і поляків - те, що частина України відійшла до Австрійської імперії мало і певне позитивне значення. По-перше, з огляду на достатню ліберальність цієї імперії у Галичині - як українській, так і польській - відбулися національні відродження. Можливо, набагато швидше і ефективніше, ніж на територіях інших імперій, котрі роздерли ці країни. Це може інколи набирати навіть смішного виміру; якщо собі легко уявити у якомусь кафе у Львові чи у Кракові портрет передостаннього імператора Франца-Йосипа, то важко уявити собі Ніколая Второго у якійсь із варшавських чи львівських кав'ярень. Все це покрилося історичним флером, і насправді імператори чи кайзери тепер нагадують дідів Морозів чи таких собі добрих дідусів.

Бі-Бі-Сі: Якщо перейти від минулого до сучасного - мені здається, будь-які візити українського президента та інших керівників України до країн Європи розглядаються крізь призму європейських амбіцій України. На вашу думку, яку роль може відіграти Австрія, яка перебуває в центрі Європи, в тому, щоб стати адвокатом українських інтересів у ЄС?

Т. Возняк: Я не певний, що Австрія чи Польща повинні ставати адвокатом - часто використовується саме ця термінологія. Мені здається, що добре потлумачені інтереси Австрії, Польщі чи Угорщини у їхньому східному економічному секторі зробили б ці країни прихильнішими до інтеграції України у європейський економічний, а можливо, і політичний простір. Не треба забувати, що свого часу величезна частка торгівлі Австрійської республіки була зорієнтована на центрально-східну Європу. Після розвалу всієї цієї системи та зв'язків втратили не тільки ми, а втратила й Австрія. Я вже не кажу про ті всі культурні сентименти, які є на територіях колишньої Австрійської імперії.

Бі-Бі-Сі: Пане Тарасе, ви згадали слово "сентимент"... той факт, що Віктор Ющенко лікувався - дехто каже, що йому було врятовано життя - саме в Австрії, у віденській клініці Рудольфінерхаус - чи це також сприяє зараз поглибленню людських взаємин Києва і Відня?

Т. Возняк: Я думаю, що в людському сенсі - абсолютно. У нього є ця добра пам'ять... потім не треба забувати, що лікуючим лікарем у нього був українець із Франківщини, котрий, по старій галицькій традиції не пориваючи стосунків із Галичиною, працює фахово в Відні. Я думаю, що це дуже добра традиція, яку не треба розривати.

Бі-Бі-Сі: Ще один аспект: Австрія - одна з країн Європейського Союзу, яка, м'яко кажучи, скептично поставилася до перспектив приєднання Туреччини до Євросоюзу, зауважуючи, що якось дивно запрошувати до переговорів країну переважно мусульманську і географічно все таки більш віддалену від Європи, аніж, скажімо, Хорватія і та ж Україна. Чи грає на користь України той факт, що австрійці радше бачили б у складі об'єднаної Європи країни, більш європейські географічно і культурно?

Т. Возняк: Тут треба розрізняти два поняття. Перше - інтеграція України з європейським економічним і політичним простором, а друге - це інтеграція України в структури ЄС і формальне членство. Україна, хоче вона чи не хоче, об'єктивно входить в європейський економічний простір. Уже зараз 34% нашої зовнішньої торгівлі є з Євросоюзом. Інше питання - формальне членство. Що стосується австрійського досвіду, то це теж є певного роду реакцією, бо Австрія є країною, де кількість іммігрантів на тисячу населення є однією з найбільших у ЄС. Тому вона трохи перестрашена, особливо після балканських війн, коли масово тікали втікачі з Боснії - зрештою, теж мусульмани, Герцеговини, Албанії. Так що у них є досвід контакту з посткомуністичним та мусульманським світами - і це не найкращий досвід.