Юрій Громницький, Бі-Бі-Сі, Київ

Поговорити на цю тему Бі-Бі-Сі запросила політолога Олександра Дергачова.

- Пане Дергачов, якщо говорити про євроінтеграцію, то тут все зрозуміло. В Україні добре поінформовані про європейські гасла нової влади. Однак, що на вашу думку можна сказати, я хочу підкреслити, про прозорість дій влади в питанні про Єдиний економічний простір?

- Прозорості звичайно бракує, хоча є зміни на краще у порівнянні з тим, що мали півроку тому. Мабуть ідеться про те, що не вироблено позицію нової влади щодо можливостей співпраці з партнерами на пострадянському просторі. Незрозуміло чи є російський проект, а ЄЕП - то російський проект, проектом спільним. Дуже важко мати справу з такими партнерами як пан Назарбаєв і пан Лукашенко. Вони в багатьох випадках, коли йдеться про присутність Росії, не діють на боці інтересів власних країн. Ми бачимо, що багато років і Назарбаєв, і Лукашенко в різний спосіб використовують деякі слабкості Росії і ведуть дуже складну гру, підтримуючи інтеграційні проекти, але наполягаючи на власних інтересах. Колись це було більш-менш притаманно і українській позиції. Сьогоднішня влада собі не може цього дозволити.

- Пане Дергачов в найближчому оточенні президента Ющенка є люди, які розглядають ЄЕП як альтернативу євроінтеграції України. Йдеться, зокрема, про заяву Петра Порошенка, яку оприлюднила німецька газета “Франкфуртер Рундшау”. Кого, на ваш погляд, слухає президент? Євроінтеграторів чи прихильників ЄЕП?

- Ми можемо знайти багато суперечливих заяв різних представників і навіть одного представника влади. В різних умовах висловлюються різні позиції. Очевидно йдеться про те, що не є чітким часовий вимір, оскільки Україні зараз важко поєднати довготермінові інтереси з поточними.
Нам треба собі уявляти що і коли може відбутись в європейській інтеграції, та й світовій інтеграції.
Якщо до кінця року Україна стане членом Світової організації торгівлі, то це радикальним чином змінить її позиції і можливості в будь-яких інтеграційних проектах.

- Низка соціологічних опитувань показала, що в Україні існує більше людей, які хотіли б жити в ЄС, ніж в ЄЕП. А в самій Росії існує ностальгія радше за відновленням СРСР. Чому влада, яка перемогла завдяки гаслам орієнтації на Європу тепер робить чіткі рухи в протилежному напрямку, попри те, що ідея ЄЕП не є надто популярною серед населення і України, і Росії?

- На мій погляд треба попереджати нове видання нової двовекторності і боротися непослідовністю. Але я вважаю, що йдеться про недостатньо глибоке розуміння нашими громадянами тих складних процесів, які реально існують. Водночас коли ми говоримо про інтеграцію, ми маємо уявляти на яких цінностях вона здійснюється. Ці цінності – європейські. Наскільки можливо поєднати співпрацю з Росією, Білоруссю і Казахстаном в цьому власне і є проблема.

- Аналітики називають ЄЕП альтернативним об”єднанням ЄС, але без демократії, а також пасткою для дискредитації європейського вибору України. Чому в такому випадку нова влада так легко потрапляє в пастку чи може йдеться про якісь маскувальні дії влади аби не дратувати Росію?

- Тут щось є. І давайте не забувати про парламентські вибори. Дискутувати з цього приводу доводиться оглядаючись на чинник українських виборів. Наша влада поки що не отримала повної свободи дій, оскільки не завершено період перебудови державної машини. Взагалі було б треба деідеологізувати ці питання. Насправді у питанні про ЄЕП Україна чітко позначила на що вона згодна, і що її цікавить. Щоб не бути звинуваченою в тому, що ми розвалюємо проект, ми ще раз наполягаємо на зоні вільної торгівлі без виключень.