Володимир Безкоровайний: не зволікати

Досягнення наприкінці травня угоди між Грузією та Росією про виведення до 2008 року російських військових баз з грузинської території знову привернуло увагу до проблеми перебування іноземних військ на українській території.

Чорноморський Флот Росії, за умовами угоди про його тимчасове перебування в Україні, має бути виведений з баз у Криму 2017 року. Але в Україні дедалі частіше лунають заклики вже зараз почати переговори з Москвою щодо умов і термінів виведення флоту.

Одним з адвокатів такого рішення є колишній командувач військово-морських сил України віце-адмірал Володимир Безкоровайний, який твердить, що підписані у середині 1990-х угоди не містять чітких положень про виведення флоту, а затримка з переговорами може призвести до того, що російська військова присутність зберігатиметься у Криму і після 2017 року. З адміралом розмовляв Фідель Павленко.

В. Безкоровайний: Теперішню проблему створили ми самі. Почалося усе тоді, коли президент Кравчук після розвалу Радянського Союзу, коли постало питання про розподіл збройних сил колишнього СРСР і, зокрема, про Чорноморський Флот, заявив, що Україні взагалі флот не потрібен, а вистачить такого собі “флотішки”. Це відштовхнуло навіть тих військовослужбовців, які готові були присягнути незалежній Україні, а Росії дало зайві козирі для того, аби зберегти флот за собою. Я можу однозначно стверджувати, що у тодішнього українського керівництва не було ані глибокого розуміння, з чим вони мають справу, ані політичної волі відстоювати інтереси України.

33 раунди поступок

Бі-Бі-Сі: Тобто, ведучи тоді переговори з Росією і готуючи угоди щодо розподілу Чорноморського Флоту, Україна сама заклала підвалини теперішніх проблем і суперечок?

В. Б.: Саме так. Загалом це дуже складне питання. Треба обов’язково згадати, в яких умовах відбувались переговори. Відбулось 33 раунди цих переговорів, 33 зустрічі, де ми намагалися вирішити суперечливі питання, але навіть під час інструктажу членів комісії з українського боку питання ставилося так: де ми ще можемо поступитись? Не як нам відстояти державні інтереси України, чи відбитись від претензій Росії, а де ми можемо поступитись! Я цей період визначив так: принципом нашої поведінки була безпринциповість. А в російській делегації, навпаки, були фахівці, які бачили нашу розгубленість і використали ситуацію на свою користь. Доречно буде такoж сказати, що кран з газом і нафтою був в їхніх руках, і це був потужний аргумент з їхнього боку.

Нафта і газ у військово-морському аспекті

Бі-Бі-Сі:Це вже схоже на елемент шантажу...

В. Б.: Це був елемент політичного та економічного тиску. Наведу лише один приклад: на Масандрівській зустрічі у вересні 1993 року ми, як господарі зустрічі, пропонували розглянути три питання у такій послідовності: проблема Чорноморського флоту, проблема розрахунків за газ і проблема ядерного пального. А росіяни наполягали починати з розгляду питань розрахунків за нафту і газ, тож Ви розумієте, що коли справа дійшла до флоту, жодних важелів у руках України вже не було – лише поступки. Та й сам процес переговорів був досить нетрадиційним – експерти сидять за столом, обговорюють нюанси, а президенти Кравчук і Єльцин гуляють собі парком. А потім приходять, дають свої вказівки, і остаточний варіант протоколів практично не відповідає тому, про що ми, власне, говорили за столом. А тих, хто не погоджувався з такими подіями, просто тихенько виводили зі складу делегації, міняючи на більш “слухняних”. Мова йшла навіть про можливість взагалі продажу цілого флоту Росії. Та й Севастополь ми ледь не втратили повністю. Ось такі були переговори.

Простір для маневру: російський флот у Севастополі

Бі-Бі-Сі: Тобто, фактично Ви вважаєте, що за подібних умов ведення переговорів важко було розраховувати на те, що “кінцевий продукт”, себто угода буде досконалою з правової точки зору?

В. Б.: Безумовно. Перш за все, будь-яка угода про розміщення іноземних військових формувань на території країни повинна містити детальний план і умови виведення цих формувань. Яскравий приклад – Грузія, де є дві російські бази. Вони також не мали у попередніх угодах положень про виведення цих баз і лише нещодавно домовились таки, що крайній термін - до 2008 року. Але що таке ті бази? Кількасот вагонів майна, і то їх вивозитимуть кілька років. От і постає запитання: а скільки ж виводитиметься Чорноморський Флот Росії з території України? От я зараз чую заяви високопосадовців, мовляв, у нас немає підстав розглядати питання виведення ЧФ. Я згоден – у нас немає підстав розглядати питання виведення флоту зараз. Але ми маємо усі підстави розглянути питання того, щоби у травні 2017 року останній російський матрос залишив Севастополь.

Бі-Бі-Сі:Себто, йдеться про процедуру виведення техніки, особового складу і усього, що є на озброєнні російського ЧФ?

В. Б.: Так, йдеться про оренду нашої території для тимчасового перебування Чорноморського Флоту Росії на нашій території, і не включивши питання про виведення флоту, ми залишили Росії можливість для маневру. Я впевнений, що коли ми сьогодні не відновимо переговорів щодо перебування і виведення ЧФ Росії, то 2017 року постане питання про потребу ще 25-30 років для виведення флоту з української території.

Бі-Бі-Сі:Але хіба угода не передбачає чітко лише тимчасове перебування російського флоту і саме до 2017 року?

В. Б.: Перебування зветься тимчасовим, але питання треба ставити інакше: а чи може флот вийти з України швидко і “одним махом”? Ну позасідає, скажімо, Верховна Рада, ухвалить рішення, що російський флот має вийти, але це неможливо. Тому що усі запаси стратегічні залишаються на території України, системи підтримки боєготовності флоту – на території України, системи керування флотом – на території України, і нарешті – його просто немає куди виводити.

Свідомий довгобуд

Бі-Бі-Сі:Ви вважаєте, що Росія свідомо не форсує чи не прискорює будівництво нової бази Чорноморського Флоту в Новоросійську чи іншому місці на своїй території?

В. Б.: Я у цьому переконаний, абсолютно переконаний. Саме для того, щоби затриматися тут якомога довше, Росія не почне будівництва бази доти, доки Україна не поставить питання про виведення флоту з нашої території. Якщо ми відновимо переговори, і Росія підпише угоди про початок будівництва своєї бази, про поетапне виведення на свою територію стратегічних запасів, оперативних запасів, сил відновлення боєготовності, тоді можна буде говорити справді про тимчасове перебування ЧФ. Ми взагалі здали в оренду лише землю, та й то нам за неї ніхто не платить.

За межами угод

Бі-Бі-Сі:Тобто інфраструктура, технічні та допоміжні засоби не стали частиною угод?

В. Б.: Інфраструктура взагалі не була належним чином оцінена, і справи доходили до абсурду: наприклад, здаючи в оренду військовий аеродром, ми домовились брати з Росії якусь плату за квадратний метр, а уся інфраструктура – від злетної смуги до ангарів, навігаційних об’єктів, диспетчерських пунктів, складів паливно-мастильних матеріалів – залишилась за межами угод. А якщо навіть взяти Севастополь, - сьогодні там оренда одного квадратного метра становить 20 доларів на місяць. От я і ставлю запитання: якби ми сьогодні усе це відповідно оцінили і здали в оренду так, як це мало бути від самого початку, - чи захотіла б Росія і надалі утримувати на території України свій Чорноморський Флот? Але чомусь ніхто цих питань не порушує.

Переглянути усе

Бі-Бі-Сі: А чи є можливість повернутися зараз до цієї проблематики? Що для цього потрібно – політична воля?

В. Б.: Я питання ставлю дещо інакше: треба не просто повернутися до розгляду проблеми, а переглянути усе, що відбувалось з моменту підписання головних угод. І наприклад ті землі, які незаконно були передані різноманітним комерційним структурам, які в свою чергу понабудували там різних будинків і продали їх, так от з Росії та Чорноморського Флоту треба утримати кошти за тими цінами, скільки справді коштує земля в Криму. Взагалі Україна повинна отримувати мінімум у 100 разів більше за оренду землі та інфраструктури, ніж вона отримує зараз. Йдеться щонайменше про 1 мільярд доларів на рік. Якби ми наполягли на цьому і оцінили усе за справжніми цінами – у нас би ніколи проблем з пальним не було, а вони у нас є.

Двостороннє виконання

Бі-Бі-Сі:Що ж, на Вашу думку, заважає переглянути чинні угоди?

В. Б.: У нас кажуть про відсутність підстав порушувати питання про дострокове виведення флоту, але я теж не ставлю подібних питань. Угоди треба виконувати – але з обох сторін. Росія багатьох умов не виконує і питання про це треба ставити вже зараз. Ставити його треба у Верховній Раді, яка насамперед повинна визнати існування проблеми перебування Чорноморського Флоту Росії на українській території, а після цього створити спеціальну парламентську комісію для всебічного вивчення стану речей – і приймати рішення.

Бі-Бі-Сі:Хто міг би ініціювати розгляд цих питань у Верховній Раді, адже у парламенті не так багато фахових військових?

В. Б.: Це питання для політичних партій, і в нас є сьогодні партія – чи радше партії, - які взяли на себе відповідальність за майбутнє України. Це, насамперед, Рух, "Наша Україна", "Батьківщина" – саме вони мають ініціювати це питання у Верховній Раді. І потім, як я вже казав, створювати відповідну комісію і рухатися до вирішення проблем.

На перший план

Бі-Бі-Сі: Але у час наближення парламентських виборів, коли йде ще й процес партійного будівництва і створення різноманітних конфігурацій, за усіма цими процесами до стратегічних питань, яким є перебування ЧФ в Україні, можуть просто руки не дійти?

В.Б.: Навпаки, я вважаю, що Ви трохи невірно оцінили ситуацію. Насправді це найкращий “бренд” для партії на виборах наступного року. Зробити це питання одним з передвиборчих пунктів, показати народу, виборцю що і як відбувалось тоді, коли підписувались угоди, і що ми маємо робити, щоби подібне не повторилося.

Бі-Бі-Сі:Тобто Ви, фактично, прогнозуєте, що з наближенням виборів питання перебування Чорноморського Флоту Росії на території України не замовчуватиметься, а виходитиме на перший план?

В. Б.: Я в цьому переконаний. Знаєте, наш народ ніби пробуджується. Для людей ще дуже багато незрозумілих речей. І імідж будь-якої партії значною мірою залежатиме від того, наскільки вона зможе допомогти людям почути правду, зрозуміти, чи є ми незалежною країною, чи ця незалежність лише умовна, куди ми рухаємося і чому. Серйозні політичні сили просто зобов’язані це зробити, і так буде – я в цьому абсолютно впевнений.