Напевне для багатьох не буде несподіванкою критика Міжнародної Амністії стану з правами людини в Україні за минулий рік.

Міжнародні й українські правозахисники неодноразово вказували на проблеми.

В Україні дуже багато проблем, але не існує політичних розправ. Я думаю, що це не правда. С. Глузман

Але можливо несподіванкою буде твердження, що після Помаранчевої революції радикальних змін зокрема з діяльністю міліції радикального покращення не відбулося.

Для обговорення Бі-Бі-Сі запросила українського правозахисника з багаторічним стажем Семена Глузмана.

Першим запитанням було таке - наскільки реалістично було сподіватися на раптові і докорінні зміни за ті кілька місяців?

Семен Глузман: Ну, я думаю, що серйозні люди не сподівалися. Ну, тому що є романтики, які думають, що завтра зранку буде інша погода, інша країна, інші люди будуть з тобою на вулиці, але такого не буває.

Проблема в іншому... Пан Ющенко, коли він вже був президентом близько місяця, телефонував мені, і ми мали коротку розмову про в'язниці українські, про жахливі умови. Я зрозумів, що йому це не дуже приємно, але він не дуже розуміється на проблемі. Проблема в тому, що в'язниці українські є результатом. Починати треба з судово-правової реформи... Поки судді не будуть бачити, вони не хочуть бачити те, що виробляє наша міліція і, коли вони бачать якісь наслідки тортур, то кажуть - я в це не вірю, цього не могло бути. Якщо вони будуть це бачити, то поступово міліція буде більш цивілізовано затримувати людей і буде працювати більш цивілізовано. Не можна сподіватися, що гуманізм в країні починається з в'язниці. Там він закінчується.

Бі-Бі-Сі?: А ви вважаєте, що є надія? Зміна влади вас якимось чином надихає?

Семен Глузман: Ну, відверто кажучи, не дуже. Я дуже добре розумію, що найкраща влада - це влада, яку я, як громадянин, повинен критикувати кожен день. Не може бути тієї влади, про яку мріють діти.

Бі-Бі-Сі?:Вам легко критикувати теперішню владу?

Семен Глузман: Ну, я думаю, що мені завжди легко критикувати. Чи слухає сьогодні влада? Я не певен чи вони прислухаються. Думаю, що це прийде згодом. Можна споідватися, що за короткий час, навіть за 5 років ми будемо жити в іншій Україні. Це буде пострадянська Україна і зміниться ситуація тільки тоді, коли помре моє покоління.

Бі-Бі-Сі?: Ви лунаєте досить песимістично, ви вважаєте, що зараз немає в Україні достатньо сил, можливо, скажімо, ваших однодумців, або можливо не обов'язково однодумців, але людей, які переймаються цією проблемою, і вони би впливали на владу?

Не можна сподіватися, що гуманізм в країні починається з в'язниці. Там він закінчується. С. Глузман

Семен Глузман: Я не знаю, сьогодні я не відчуваю, що біля головного керма в державі дуже багато радників, які дійсно розуміють чим відрізняється радянське право від європейського права...

Бі-Бі-Сі?:Але ж це не лише радники, а також неурядові організації?

Семен Глузман: Ну, не можна сподіватися, що завтра міністр (юстиції) Зварич збере неурядові організації і запитає - що мені робити? Так не буває.

Бі-Бі-Сі?: Наскільки ви, як правозахисник, серйозно сприймаєте скарги колись провладних, а тепер опозиційних партій щодо того, що вони називають утисками політичних соратників? Маються на вазі справи Колеснікова, Різака...?

Семен Глузман: Ви знаєте, я кілька тижнів тому опублікував в якійсь українській газеті свого відкритового листа. Я там писав про те, що я, колишній тюремний мешканець, зовсім не співчуваю Борису Колеснікову. Я співчуваю іншому Колеснікову - простому хлопцеві і киянину, який сидить у в'язниці за те, чого він не робив. Я не співчуваю тим панам. Ну, в Україні дуже багато проблем, але не існує політичних розправ. Я думаю, що це не правда.

З Семеном Глузманом розмовляв Богдан Цюпин.