Джозеф Пресел був призначений американським послом до Узбекистану в листопаді 1997-го року і через місяць після призначення він зустрічався з президентом Карімовим, вручаючи йому свої вірчі грамоти. Пан Пресел був послом у Ташкенті майже 3 роки.

Тероризму не було

Ось якою є думка Джозефа Пресела щодо причин подій в Андіжані.

"Я думаю, що події в Андіжані - які були абсолютно трагічними - не були діями будь-якого ісламістського тероризму, чи ісламського фундаменталізму, а радше нездатністю чи небажанням узбецького уряду проводити економічні та політичні реформи, які б заспокоїли пересічних узбеків. У будь-якому випадку я не думаю, що узбецька влада злякається цього разу, і я не бачу жодної причини, чого б їм не вдалося відновити порядок, принаймні на короткий час. А довготермінові наслідки цих подій, безумовно, абсолютно невідомі".

У разі як напруженість пошириться на інші райони східної частини Узбекистану, чи вдасться узбецький уряд знову до застосування сили? Колишній посол США в Узбекистані Джосеф Пресел так не думає.

"Я не знаю. Я не думаю, що будуть нові безпорядки. Фергана - найбільш консервативна частина Узбекистану, в здебільшого ізольована від решти країни - досить унікальна, і на мою думку, найбільш імовірно, що у випадкку з Узбекистаном всі намагатимуться тихо сидіти й аналізувати. Я не думаю, що ситуація розвиватиметься так як це було в Киргизстані, коли пан Акаєв залишив сцену".

"Карімов не є демократом"

Що думає колишній американський посол про президента Іслама Карімова, якого він добре знає?

"Я його досить поважаю. Він вмілий політик. Він дуже розумний і жорсткий. Він - продукт надзвичайно патріархального суспільства - в якому з великою повагою ставляться до влади. Це традиційна узбецька риса, яка також є продуктом репресивної радянської системи. Він не є демократом".

Але, як каже пан Пресел, президент Карімов дедалі більше віддаляється від сьгоднішніх реалій.

"Він керував Узбекистаном, коли розпався Радянський Союз, і став президентом. Він старіє і з часом стає дедалі більш ізольованим від реалій сучасного Узбекистану. Я думаю, що він зараз гірше поінформований, ніж колись. Він не є людиною, яка б могла одягти старий плащ й темні окуляри і сидіти десь на вокзалі в Ташкенті, уважно дослухаючись до того, що робиться довкола".

Після терористичних нападів у США у вересні 2001-го року Узбекистан здобув прихильність Вашингтона, дозволивши розмістити на своїй території американську військову базу. Критики кажуть, що США підтримує стосунки з керівництвом сумнівних демократичних стандартів просто тому, що це керівництво допомагає йому у війні з тероризмом.

Пан Пресел з цим не погоджується. Водночас, він застерігає, що у разі як населення Узбекистану й надалі намагатимуться вгамувати за допомогою насильства, то в тій країні вкоріняться войовничі ісламісти.