Кардинал Любомир Гузар: новий Папа добре поінформований про багато справ УГКЦ

Про це сказав в інтерв'ю Українській службі Бі-Бі-Сі глава Української Греко-католицької Церкви кардинал Любомир Гузар.

Бі-Бі-Сі: Які враження залишилися у Вас після конклаву, де було обрано нового Папу? В якій мірі папство Венедикта XXVI буде продовженням напрямку, обраного Іваном Павлом ІІ, чи буде щось нове?

Кардинал Гузар: Думаю, що мусить бути щось нового, бо прийшла нова особа.

У церкві так є, що є певні правди, відвічні правди, Божі правди, які церква від двох тисяч років зберігає, які залишаються незмінними. Так, під цим оглядом віри, під оглядом змісту не можна передбачувати якоїсь зміни - це було б дуже дивним і неприродним.

Навпаки - щодо наголосів, які ставляться, - це дуже багато залежить від поодиноких осіб. Отже, зміна особи, зміна людини, під цим оглядом - мусить принести якісь новини, і я думаю, що це є конечне в житті і природне, і всі ми сподіваємося, що будуть певні наголоси поставлені інакше.

Так як Іван Павло ІІ святої пам'яті різнився від свого попередника Павла VI чи від Івана ХХІІІ, а тим більше - Пія ХІІ, так само, я думаю, що і цей новий Папа буде ставити наголоси інакше. Це цілком природна річ і цього треба сподіватися.

Я думаю, що навіть для життя церкви це є конечним, бо Господь Бог, безумовно, завжди дає нам особу, яка відповідає обставинам і потребам даного часу.

До певної, можна сказати, міри навіть і ті, хто вибирали, кардинали на конклаві також старалися застановитися: яку людину нам потрібно сьогодні? І ця думка, напевно, також відіграла свою роль у їхньому виборі. Так що такі зміни є, я скажу, і конечні, і побажані.

Бі-Бі-Сі: Які Ваші очікування від понтифікату Венедикта XVI у справі розвитку Української Греко-католицької Церкви, зокрема - в питанні створення нею свого патріархату?

Кардинал Гузар: Новий Святіший Отець Венедикт XVI, оскільки мені відомо, і я це говорю авторитетно, дуже добре поінформований про багато справ нашої церкви. Хоча, безумовно, це у нього з другої руки: він не відвідував нас в Україні, не бачив з першої руки нашу церкву, наші обставини, наше життя; оскільки ми знаємо, не присвячував особливої уваги вивченню нашої історії, культури. Ну, і, розуміється, не має тої близькості, яку мав покійний Папа Іван Павло ІІ, який був сусідом і який дуже близький нам був. Але це є особлива обставина.

Але в сумі сьогоднішній новий Папа Венедикт XVI не може прямо не звернути увагу на одну цілу частину світу, бо остаточно те, що діється в Східній Європі, - це не є тільки Україна, це є ціла низка держав, країн, культур і помісних церков. Також дуже особлива екуменічна ситуація, яка питома для європейського Сходу. Таку частину світу він не може, так скажу, недобачити, переочити.

Більш докладно на сьогодні сказати б наперед було важко.

У кожному разі, дивимося уперед, оскільки знаємо особу і загальні зацікавлення нового Святішого Отця, що він буде звертати увагу на ту частину світу. Вона ж йому близька як європейцеві, вона йому близька як душпастиреві. Він також, оскільки нам відомо з його писань, має, як на західного європейця з походження, досить обширне і глибоке розуміння богословської, так званої "святовітцівської" літератури. Отже, це тим більше підкреслює наше сподівання його зацікавленням. І то таким зацікавленням дуже суттєвим.

Бі-Бі-Сі:Патріарх Російської Православної Церкви Алексій ІІ сказав нещодавно, що на перешкоді візиту і нового Папи до Росії є три причини: прозелітизм, ситуація на Західній Україні та, як було сказано, просування греко-католиків на схід України. Як би Ви прокоментували ці висловлювання?

Кардинал Гузар: Те, що сказав Московський Патріарх Алексій ІІ, - це ніщо нового. Він багато разів повторював за часів Папи Івана Павла ІІ... Це є далі ті самі причини чи, може, краще сказати, виправдання, які він дає, щоби пояснити чи якось виправдати ставлення і поведінку Московського Патріархату супроти Римських Папів. Коли розходиться про конкретні факти, якщо їх про це запитати, то представники Московського Патріархату аж ніяк не в стані і дотепер ніколи не дали нам дуже точних виразних відповідей, чому, власне, греко-католики в Західній Україні є такою величезною перешкодою для тісніших взаємин, більш дружніх взаємин між Московським Патріархатом і, скажімо, Римським Апостольським Престолом.

Пересування греко-католиків на схід - це ж не є якась агресія, немовби раптом з Галичини вирвалися якісь елементи, які хочуть залити цілу Східну Україну. Остаточно наше бажання перенести осідок Митрополита назад до Києва - це є, дослівно, поворот туди, де ми колись були - тому двісті років, і звідки нас насильно викинуто. Отже, це не є якась агресія чи навіть бажання наше, щоби наша церква була завершена якимось патріаршим устроєм. Це не є якась видумка чи якась дуже престижна амбіція неоправдана нашого народу і нашої церкви. Це є тільки нормальне завершення згідно із церковним правом і з церковними традиціями Сходу католицького і православного Сходу.

Отже, ці закиди - ми вже всіх їх чули. Нічого нового тут немає. Шкода, що так воно якось з, можна сказати, перегорнутою сторінкою історії, в історії папства, з новою особою на престолі Римському, що нема якихось нових, більш, може, сприятливих жестів зі сторони Московського Патріархату.