Фідель Павленко Бі-Бі-Сі, Київ

Микола Тронько - директор Інституту ендокринології Академії Медичних Наук, професор, член-кореспондент НАН України, один з провідних науковців світу в галузі досліджень раку щитовидної залози.

Бі-Бі-Сі: Пане Миколо, Ви очолили Інститут ендокринології навесні 1986 року, фактично за місяць до Чорнобильської катастрофи, і саме цьому закладу судилося вирішувати чи не найболючіші питання, пов'язані з медичними аспектами трагедії. Чим Вам здебільшого довелося займатися від кінця квітня 1986 року?

М. Тронько: Один з головних напрямків нашої діяльності - вивчення і лікування патологій щитовидної залози, і ці проблеми значно загострилися внаслідок аварії на ЧАЕС. Окрім того ми займаємося усім спектром патологій, пов'язаних з порушенням ендокринної системи.

Бі-Бі-Сі: Навіть далекі від медицини люди знають, що крива статистики захворювань щитовидної залози різко пішла вгору після Чорнобильської катастрофи внаслідок радіаційного опромінення. Чи не могли б Ви навести статистику цих захворювань?

М. Тронько: Наш інститут, починаючи з 1986 року, був головним координатором у цілому колишньому СРСР досліджень проблеми "щитовидна залоза - радіація". Ми тоді координували усю профільну діяльність в Росії, Білорусі та Україні, і залишаємось провідним інститутом. А повертаючись до тих трагічних подій, вже на початку травня до нашого інституту було шпиталізовано декілька сот дітей, які проживали у Прип'яті і Славутичі. Відтоді ми почали ретельно досліджувати вплив радіації на щитовидну залозу, оскільки це - критичний орган, де йде накопичення радіоактивного йоду. Ще тоді, 19 років тому, і наші, і західні вчені припускали, що патологія цього органу буде найпоширенішою після аварії. І за ці 19 років зібрано величезний масив знань і фактів, які підтверджують, що патологія щитовидної залози - це найбільш актуальна медична проблема, спричинена аварією, а найсерйозніша серед усіх патологій - це рак щитовидної залози. Якщо у "дочорнобильській" Україні середня захворюваність на рак щитовидки становила 0,4% на 100 тисяч дитячого населення, до за останні 19 років ці показники збільшилися у десятки й десятки разів. А найбільш постраждалими регіонами України стали Київська, Житомирська, Чернігівська, Черкаська і Рівненська області, і питома вага захворюваності на рак щитовидної залози лише у цих регіонах становить 60-65% захворюваності в цілому по Україні. Хочу наголосити, що серед науково обґрунтованих проблем, пов'язаних з аварією на ЧАЕС, рак щитовидної залози - це проблема номер один. З такою точкою зору погоджується уся наукова спільнота світу.

Бі-Бі-Сі: Пане Миколо, аварія на ЧАЕС стала безпрецедентною техногенною катастрофою, і мабуть наукових досліджень, обґрунтованих таким фактажем, теж ніде у світі не було. Тобто, можна припустити, що за оці 19 років Ваш інститут накопичив такий масив наукової і дослідницької інформації, аналогів якому ніде у світі немає, чи не так?

М. Тронько: До певної міри так. Вчені, які займаються цією проблематикою, вивчали наслідки атомних бомбардувань Хіросіми й Нагасакі, аварії на АЕС "Три Майл Айленд" у США, але масштаби Чорнобильської катастрофи набагато більші, тож дані попередніх досліджень не завжди були дотичними до наших. Я пригадую, як наприкінці 1980-х - початку 1990-х років, коли ми почали фіксувати різке зростання випадків раку щитовидної залози, провідні вчені в Японії, США і Європі казали нам, що такого просто бути не може. Не може бути, щоби за 3-4 роки збільшувалася частота цієї патології, бо за законами радіаційної медицини латентний, тобто прихований, період розвитку раку щитовидки становив 8-12 років. Але результати наших досліджень усієї інфраструктури захворюваності свідчать, що різке зростання частоти раку відбулося за рахунок тих, хто на момент аварії на ЧАЕС були дітьми і підлітками.

Бі-Бі-Сі: ...Але так звані "діти Чорнобиля" - це сьогодні вже дорослі люди...

М. Тронько: Це правда, але реалізація радіаційних наслідків триває і сьогодні. Ми відстежуємо динаміку. На базі нашого інституту створено спеціальний реєстр раку щитовидної залози. Усі діти, яких було прооперовано, віком від 0 до 18 років, занесені у цей реєстр. І хочу повторити, що реалізація радіаційних наслідків залишається, вона триває і у молодому віці - це стосується людей, які мали контакт з іонізуючим опроміненням у дитячому віці. І статистика найсумніша саме у згаданих вже областях України, а безпосередній зв'язок між збільшенням захворюваності і аварією на ЧАЕС вже сьогодні ніхто з науковців не заперечує.

Бі-Бі-Сі: Чи могли би Ви навести порівняльну статистику з іншими країнами світу в цілому, і з тими регіонами Білорусі та Росії, які постраждали так само, як і Україна?

М. Тронько: Якщо взяти показники захворюваності на рак щитовидної залози у США чи Західній Європі, це 0,5-1 випадок на 1 мільйон дитячого населення. А у нас в Україні - кілька десятків випадків. Особливо у Чернігівській області, де випало найбільше радіоактивного йоду. І так само у Білорусі, особливо у Гомельській області - там показники найгірші. Це не лише наші дані, це дані наших спільних досліджень з Національним інститутом раку США. Ми співпрацюємо вже 10 років, і наша спільна програма розрахована ще на 5-7 років. У межах цієї програми ми визначаємо спектр патологій щитовидної залози в людей, які в дитячому і підлітковому віці мали безпосередній контакт з іонізуючим опроміненням. Йдеться про десь 13 з половиною тисяч осіб з різними дозами радіаційного навантаження. Саме в Україні були зроблені прямі фізичні виміри впливу радіації на щитовидну залозу і тому ми можемо тепер аналізувати і порівнювати так званий дозо-ефект: від якої дози виникає та чи інша патологія. Зараз у науковому світі існує дві теорії - одні кажуть про існування певної межі доз для різних патологій, інші стверджують про безпороговий ефект. Власне, наші спільні з американцями дослідження допоможуть знайти істину, а взагалі наші наукові досягнення у цій галузі поважають в усьому світі. Ми виступали і в ООН, і у ВООЗ, і в МАГАТЕ - авторитет наших вчених у світі надзвичайно високий. \

З паном Троньком розмовляв Фідель Павленко