Фідель Павленко Бі-Бі-Сі, Київ

Григорій Омельченко: висновки комісії можуть бути "неприємними"

В інтерв’ю Бі-Бі-Сі голова комісії Григорій Омельченко розповідає про останні події у розслідуванні, критикує позицію майора Мельниченка і розмірковує над причинами позиції ВР у справі звіту комісії.

Бі-Бі-Сі: Чому ВР вчергове відмовилася заслухати звіт тимчасової слідчої комісії у справі розслідування вбивства Георгія Гонгадзе та інших резонансних злочинів?

Г. Омельченко: Висновки слідчої комісії, яку я очолюю, можуть бути “неприємними” для багатьох нинішніх можновладців, включно з депутатами Верховної Ради, яких десь півтора десятки, і навіть Головою ВР Володимиром Литвином. Ми вважаємо, що зібрані нами матеріали, які ми також передали до Генеральної прокуратури, дають підстави для порушення кримінальних справ за ознаками підбурювання до скоєння злочину у викраденні журналіста Георгія Гонгадзе...

Бі-Бі-Сі: ...Але довести склад злочину може лише суд...

Г. Омельченко: Ви правильно робите зауваження, і я сам це постійно повторюю, що остаточне рішення за судом, але ми маємо висновки слідчої комісії, які Верховна Рада, що власне і створила цю комісію, повинна заслухати.

Бі-Бі-Сі: Чи ці висновки базуються здебільшого на плівках майора Мельниченка?

Г. Омельченко: Висновки зроблені на сукупності фактичних даних, зібраних комісією. Це свідчення свідків і потерпілих, аудіозаписи, проведені у США експертизи на прохання слідчої комісії.
Висновки комісії не є обов’язковими для прокуратури чи суду, але вони повинні бути заслухані. Серед цих висновків і вимога усунути з посади Голови ВР Володимира Литвина, причому цей висновок було зроблено вперше ще восени 2002 року і повторно у березні 2003 р., щоб не говорили, що це якесь політичне замовлення саме зараз.
Комісія також прийняла проект постанови про порушення процедури імпічменту за ознаками злочинів проти Леоніда Кучми і деяких інших осіб і скерувала ці документи до Генеральної прокуратури.
Але прокуратура ані за часів Святослава Піскуна, ані Генадія Васильєва і знову Святослава Піскуна не прийняла передбачене законом процесуальне рішення про порушення у десятиденний термін кримінальної справи, або відмову в порушенні кримінальної справи, тобто сам генпрокурор Піскун порушує чинне законодавство.

Бі-Бі-Сі: Пане Омельченко, ми зараз здебільшого говоримо про попередні висновки, але давайте поговоримо про нові обставини, зокрема, у розслідуванні вбивства Георгія Гонгадзе.
Ви цього тижня повернулись із Лондона, де зустрічались з колишнім службовцем ФСБ Росії Алексанром Литвиненком і отримали дані, які свідчать, що записи у кабінеті президента Кучми здійснював не лише майор Мельниченко, а у справі з’являються нові фігуранти. Це сенсаційна новина, чи Ви могли припускати, що Микола Мельниченко не міг діяти самотужки?

Г. Омельченко: По-перше, я ніколи не вживаю слово “сенсація”. Із самого початку мені було зрозуміло, що була група осіб, в яких були розподілені ті чи інші ролі, що Микола Мельниченко не був одинаком і що взагалі неможливо самотужки забезпечити розшифровку і зберігання такого масиву записів. Крім Миколи Мельниченка, я сьогодні знаю як мінімум ще трьох учасників, які входили в цю групу. В одного з них навіть є частина записів, переданих Миколою Мельниченком. З усіма я спілкувався і казав їм одну річ – вони повинні якнайшвидше надати свідчення Генеральній прокуратурі.

Бі-Бі-Сі: Жоден з них не знаходиться на території України?

Г. Омельченко: Я не буду відповідати на це запитання зі зрозумілих причин, але з кожним з них я неодноразово спілкувався. Як професіонал Служби безпеки я їх переконую – чим довше людина носить із собою подібні свідчення, тим більшою стає небезпека для її життя. Коли ж даються свідчення, які стають вже доказом у кримінальній справі, ризик фізичного знищення значно зменшується.
Я з цього приводу розмовляв з керівниками генпрокуратури і слідчої групи, які кажуть, що готові надати максимальний захист цим людям, включно із заходами, пов’язаними з програмою захисту свідків, зі зміною біографічних даних тощо.
Я сподіваюся, що вони таки нададуть свідчення, важливість яких важко переоцінити, і не лише у справі викрадення і вбивства Георгія Гонгадзе, але й за іншими тяжкими злочинами.

Бі-Бі-Сі: Фактично, якщо є чотири людини, як Ви кажете, а можливо їх було більше, напевно хтось із них мав би бути організатором чи лідером групи, або над ними був ще хтось, хто давав їм відповідні розпорядження, адже важко уявити, що декілька людей з оточення президента раптом одночасно, не домовляючись, вирішують вдатися до такої небезпечної і ризикованої справи, як прослуховування розмов прездента?

Г. Омельченко: Серед людей, з якими я зустрічався, є одна особа, яку я ще не можу назвати організатором, але яка була, сказати б, координатором, підключившись ще на першій стадії прослуховування. Доки це говориться у конфіденційних розмовах, я не можу робити висновки, але те, що вони розповідають, перевіряється іншими фактами, їхні окремі свідчення співставляються, і в мене немає підстав припускати, що їхні дані є неправдивими.
Можливо, вони не говорять усього, що знають, але спілкування відбувалось у різних місцях і за різними обставинами, і деякі дрібниці, про які неможливо домовитись заздалегідь, дають мені підстави довіряти їхній інформації. Зверну увагу і на іншу річ. Колишній президент Кучма сам завів таку систему, що усі його розмови записувалися для його особистого користування.
Це, до речі, було ще й за часів колишнього першого секретаря ЦК Володимира Щербицького. Так от, записувалося це не на диктофон Toshiba під диваном, а на стаціонарну якісну апаратуру. Потім ці дані переводилися на комп’ютер, дещо знищувалось, дещо архівувалося.
Микола Мельниченко, в силу займаної посади, а він відповідав за інформаційно-технічну безпеку, здійснював подібні записи, у тому числі за наказом Леоніда Кучми. Тобто окрім своїх пристроїв, він мав доступ і до цих записів. Отже, з-поміж чотирьох згаданих мною людей Микола Мельниченко все ж таки мав найбільший доступ і був найактивнішим у записах розмов.

Бі-Бі-Сі: Тобто свідчення усіх чотирьох згаданих людей були би цінними для слідства?

Г. Омельченко: Ми їм сказали, що з розумінням ставимося до того, що їм довелося певний час переховуватись. Але зараз їм немає чого боятися, і генпрокуратура готова підтвердити, що коли вони дадуть свідчення і докази того, що вони кажуть правду, їх буде звільнено від будь-якого можливого переслідування. Я хочу наголосити на одному важливому аспекті. Самі по собі аудіозаписи, отримані у несанкціонований спосіб, не можуть бути доказовою базою в суді, але коли є конкретна особа, чи особи, які кажуть, що бачили і чули таке й таке, і на підтвердження своїх заяв можуть ще й додати записи, свідчення цих людей стають ключовими в суді.

Бі-Бі-Сі: Беручи до уваги важливість таких свідчень, чому, на вашу думку, майор Мельниченко не погоджується приїхати в Україну і дати свідчення, адже вже й президент Ющенко обіцяв йому публічно максимальні гарантії безпеки, так само як і СБУ?

Г. Омельченко: Я зустрічався з Миколою Мельниченком неодноразово у різних країнах. І працював з ним, як парламентський слідчий, який має досвід професійного слідчого. Щоби те, що він говорить, мало процесуальну силу доказів, я відбирав його свідчення у формі заяв, підписаних ним і завірених нотаріально. До них докладалися роздруковки плівок і самі записи. Усе робилося в двох примірниках – один я передавав генпрокуратурі, інший залишався у слідчої комісії ВР. Настав час, щоби Микола Мельниченко особисто надав свідчення генпрокуратурі як свідок у кримінальній справі. Я готовий приїхати з представником генпрокуратури до США і на території посольства України, а відтак – на території України – взяти його свідчення за умов цілковитої безпеки. Умова лише одна – він має сказати усю правду, без жодних вимог, без жодних політичних доцільностей. Ніяких висновків – це справа слідства, генпрокуратури і суду.

Бі-Бі-Сі: І якою ж була його відповідь?

Г. Омельченко: Микола Мельниченко мені каже: я не довіряю генпрокурору Піскуну. Я кажу, що теж йому не довіряю, але у слідчій групі працюють слідчі професіонали, один з яких – Роман Іванович Шубін – чесний порядний професіонал, якого я особисто знаю десятки років. Він оце щойно був у Лондоні, де брав свідчення Литвиненка. Генпрокурори можуть мінятися, але ж слідчі будуть завжди чесно виконувати свою роботу. Тоді він каже: я спочатку хочу, щоби записи долучили до матеріалів слідства як докази, хоча я йому пояснюю, що без його свідчень вони не матимуть процесуальної сили. Теж саме треба зробити й Олександру Єльяшкевичу і перенести усі заяви і коментарі в площину процесуальних свідчень, які можна використати у суді.

Бі-Бі-Сі: Наскільки я розумію, остаточної відповіді Миколи Мельниченка Ви ще не отримали. Чи на Вашу думку, це його остання можливість все ж таки виконати свій обов’язок, як ключового свідка, щоби на втратити, можливо, навіть довіру людей?

Г. Омельченко: Я з великою симпатією і розумінням ставлюся до Миколи Мельниченка, я розумію його психологічний стан і стан його родини. Але я вже відкидаю особисті емоції і кажу йому прямо: Миколо, навіть ті люди, які тобі вірили завжди, вже починають сумніватися. Час відкинути аргументи, що ти не довіряєш генпрокурору Піскуну, чи там голові слідчої комісії ВР Омельченку, бо настане та межа, де ти нікому не довірятимеш, але й тобі вже ніхто не віритиме. Я йому навіть байку нагадував про хлопчика-вівчара, який за селом від скуки почав кричати “Рятуйте! Вовки!” Прибігли люди – вовків немає, прибігли вдруге - знову немає. А вже коли зграя вовків дійсно прийшла, почавши овець різати й на нього нападати, він кричав, але ніхто не прийшов, бо вже віри йому не було. Микола наближається до цієї межі, і я йому вчора це знову казав телефоном, що заяви у пресі та інтерв’ю не мають юридичного значення. Якщо зараз і не останній шанс, то один з останніх сказати нарешті людям усю правду і дати вичерпні свідчення.

Бі-Бі-Сі: Чи на Вашу думку реально розкрити вбивство Георгія Гонгадзе без залучення плівок Мельниченка і свідчень його та інших фігурантів у справі? Маю на увазі з’ясування не лише виконавців, але й замовників і організаторів злочину?

Г. Омельченко: З доказової точки зору будуть певні складності і проблеми. Вони вирішувані, але докази будуть не повними, як того вимагає процесуальний кодекс. Зрештою, на лаві підсудних можуть опинитися лише троє заарештованих зараз виконавців злочину, чия провина і в мене не виклває жодних сумнівів. Але дуже важливо дізнатися, хто саме віддавав злочинний наказ, хто замовляв це вбивство. Вже немає одного з важливих свідків генерала Юрія Кравченка, шукають іншого свідка – генерала Пукача, і дай Бог, щоби він ще був живий, оскільки з втратою цієї середньої ланки просто обірветься та ниточка, що поєднує виконавців і організаторів, замовників і підбурювачів.

Бі-Бі-Сі: Ви напевно знайомі із заявами депутата Олександра Волкова, який закликав розглядати й альтернативні версії вбивства Георгія Гонгадзе, і навіть обстоює одну з них. Як Ви до цього ставитеся?

Г. Омельченко: Я обговорював вчора (20 квітня – прим. Бі-Бі-Сі) це питання із заступником генерального прокурора Віктором Шокіним. І ми з ним домовилися, що якою б дивною чи смішною не виглядала ця, чи інша, версія, треба перевірити увесь фактаж. Будь-яка версія, яка має наймнеше підгрунтя, заслуговує право на існування. І поганий той слідчий, який не перевіряє усі версії, як того вимагає закон. Адже можна уявити собі ситуацію, коли справа доходить до суду, і адвокат каже, що ось ви не перевірили якусь версію. Справу треба буде повертати на дослідування – тобто, нові зволікання.

Бі-Бі-Сі: Як, власне, і зволікання із заслуховуванням звіту слідчої комісії ВР, який депутати знову не включили до порядку денного сесії?

Г. Омельченко: Це перетворюється на суто політичний процес. Проект постанови Ради №7388 про звіт комісії зареєстровано 20 квітня. До нього додається сам звіт з висновками, копію якого має отримати кожен депутат. Доповідь планувалася на 4-6 травня. Але у порядок денний сесії це питання знову не включене. Ми все одно будемо добиватися цього – адже, зрештою, висновки комісії не мають юридичної сили і сама Верховна Рада може їх не прийняти і взагалі розпустити комісію, але звіт заслухати треба. Я розумію, що там багато висновків, які не сподобаються багатьом депутатам і навіть вищим керівникам. Багато зараз залежить від політичної волі особисто президента Віктора Ющенка.