Юрій Кушко Ранкова кава з Бі-Бі-Сі

Курбан Бердиєв: Україна вже згаяла багато часу і можливостей для утвердження своїх інтересів в Туркменістані

Бі-Бі-Сі: Візит президента Ющенка співпадає в часі зі святкуванням одного з найшановніших у Центральній Азії свят – нового року, або ж Наврузу, за древнім східним календарем. Допоможе це йому чи зашкодить при вирішенні ділових питань?

Курбан Бердиєв: Привітати друзів зі святом є традицією на Сході. Отже, президент Ющенко робить правильно, що їде саме тепер. Можливо, за святковим столом йому буде легше знайти спільну мову з президентом Ніязовим і узгодити газові проблеми.

Нагадаю, що планований ще минулого року візит його попередника – Леоніда Кучми – не відбувся, хоча було зроблено багато чого для підготовки візиту. Гадаю, що нинішня подорож Ющенка буде сприяти втіленню у життя тих напрацьовок.

Бі-Бі-Сі: Курбане, на Вашу думку, з якими пропозиціями щодо співпраці в енергетичній сфері їде до Ашгабаду президент України?

Курбан Бердиєв: На мій погляд, Україна вже згаяла багато часу і можливостей для утвердження своїх інтересів в Туркменістані, але як-то кажуть – краще пізно, ніж ніколи. Гадаю, що по-перше, президент Ющенко запропонує механізм виконання “старих”, але досі невиконаних Україною, проектів вартістю у понад 600 мільйонів доларів. Йдеться про будівництво українськими силами мосту через Аму-Дар”ю і Карлюкського хімічного комбінату.

За часів Кучми, попри обіцяння, цього не було зроблено. По-друге, пан Ющенко може запропонувати кращий механізм розрахунків за туркменський газ і в разі, якщо президент України піде на це, то він може знайти порозуміння у Туркменбаші. І не лише отримати гарантії на постачання звичайних обсягів газу (а це понад 20 мільярдів кубометрів щороку), а можливо ще й отримати “надлишок” – не виключаю, що він може потягнути на додаткових десять мільярдів. Туркменістан цілком здатен забезпечити такі обсяги.

Бі-Бі-Сі: Але ж іншої труби, крім російської, немає. Труба одна і як за таких умов вести мову про збільшення постачань туркменського газу до України?

Курбан Бердиєв: Однією з причин того, що Туркменістан продає газ на власних кордонах – а не, скажімо, на кордоні України – полягає у сподіванні туркменів на те, що слов”яни краще одне одного зрозуміють, ніж у випадку, коли до участі у цьому долучаться азіати. Історія минулих майже півтора десятка років, на жаль, не завжди підтверджувала такі сподівання. Тим не менш, тепер, зі зміною влади в Україні і з затвердженням прагматичніших підходів у політиці Росії, цю проблему, гадаю, можна буде вирішити. Росія вочевидь мінятиме стою політику щодо Києва, а відтак, гадаю, колишніх складнощів щодо транспортування газу, вже не буде.

Бі-Бі-Сі: А чи не скаже Росія, що нинішня труба вже заповнена на всі сто відсотків, що Кремлю треба виконувати власні забов”язання щодо експорту газу до Західної Європи, а відтак в нього просто немає фізичних можливостей для прокачування додаткових обсягів туркменського газу Україні?

Курбан Бердиєв: Росія має можливості транспортування більших, ніж тепер, обсягів туркменського газу. Бо ж на додаток до трубопроводів радянських часів була збудована білоруська “гілка” і модернізована південна гілка. Їхні пропускні можливості є цілком достатніми. До того ж, прокачування додаткових обсягів газу вигідно й самій Росії, оскільки це забезпечить їй додаткові надходження.

Хоча, звичайно, в деяких ситуація вона може створювати штучні проблеми і вдаватися до використання своєї монополії на трубу як до козирної карти під час вирішення тих інших проблем.

Бі-Бі-Сі: Чи є проекти побудови альтернативної труби, яка б постачала туркменський газ маршрутом, який оминав би Росію?

Курбан Бердиєв: Такі проекти є. Зокрема, йдеться про побудову газопроводу у південно-східному напрямку афганськими теренами, але через нестабільність у тому регіоні і спротив деяких компаній поки що цей проект не вдається реалізувати. Економічно більш вигідний проект прокладки через Іран і Туреччину гальмується через спротив Вашингтона. Є ідеї прокладки газопроводу дном Каспійського моря, щоби далі через Кавказ постачати туркменський газ до України і потім – до Західної Європи. Але це поки що це не більше, ніж ідея, бо ж дотепер не вирішено питання розподілу Каспійського моря.

Отже реальної альтернативи північному, російському маршруту, наразі немає. І на найближчу перспективу навряд чи з”явиться. Я передбачаю, що Росія буде посилювати своє проникнення у Турменістан. Вона має там більше шансів на успішну співпрацю, ніж західні партнери, і до того ж – чималі кошти завдяки високим світовим цінам на енергоносії.

Шанси ж України щодо організації альтернативного транзиту туркменських енергоносіїв до Європи я оцінюю як незначні. Але закріплятися в Туркменістані нам теж треба. Свого часу (у 96-98 роках) низка експертів, і я в тому числі, надсилали до Кабміну та міністерства закордонних справ пропозиції щодо розвитку співпраці з Туркменістаном в енергетичній галузі. Але тоді ані Пустовойтенко, ані Кінах, ані Ющенко навіть і не намагалися цим скористатися.

Бо в ті часи вигіднішим був перепродаж туркменського газу на Захід тіньовими шляхами, про що, до речі, згадала Юлія Тимошенко у грудні минулого року на Майдані. Якби до нас дослухались, то сьогодні не поставало б питання про те – будуть чи ні туркменські нафта та газ в Україні.

Свого часу я пропонував українському урядові долучати до туркменських проектів промислові підприємства, залізницю, будівельників, енергетиків тощо. В оплату за їхні послуги ми мали б у Туркменістані свій газ і нафту, які б не враховувалися у об”ємах постачань енергоносіїв, передбачених російсько-туркменськими угодами.

Бі-Бі-Сі: Ви сказали, що президент Ющенко може запропонувати кращий, ніж досі, механізм розрахунків за туркменський газ. Про що власне йдеться?

Курбан Бердиєв: Не треба думати, що азіати не вміють рахувати. Вміють, і дуже добре. І їхні інтереси слід враховувати... Свого часу, коли Леонід Кучма був прем”єром і приїхав до Ашгабаду, йому показали два телевізора: один – чорно-білий українського виробництва, і другий, кольоровий, - японського. Але перший був удвічі дорожчим за останнє слово японської техніки. Так же ж не можна! Турмени добре пам”ятають також, як свого часу корпорація, яку очолював Ігор Бакай, ледь не завалила цілу пустелю Каракуми калошами. Вона стільки там наробила, що тепер буде важко виправляти становище.

Але знову ж таки - якщо президент Ющенко запропонує кращий, ніж досі, механізм розрахунків за туркменський газ, то поза жодними сумнівами – Туркменістан теж піде назустріч.

Загалом, Україна має справді подбати про те, щоби в її відносинах з Ашгабадом більшу роль відігравали люди, які знають Схід. Я на власні очі спостерігав як у 90-х роках добиралися кадри для роботи в МЗС України і з якою метою прибували українські чиновники до Ашгабаду. Якщо ця система зберігатиметься, ми знову можемо наламати дров.