|
Надії українських кінематографістів | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Ходити на конференції та семінари присвячені сучасному українському кіно завжди було сумно. З року в рік українські кінематографісти нарікають на засилля російських кіносеріалів на телебаченні та голівудських фільмів у кінотеатрах. Ще одна тема для обговорення – це гроші, яких ніколи не вистачає на якісне українське кіно. Ще 15 років тому в Україні на рік знімалося 60 художніх та 500 документальних фільмів. Зараз найбільша українська студії імені Довженка випускає всього півтора українських фільмів на рік. Решта – це зарубіжні кінопроекти, переважно російські серіали та китайські бойовики, які в Україні знімати вигідно. Впродовж останніх 10 років майже стовідсотково українське кіно було профінансоване лише двічі. У 2000 році уряд Віктора Ющенка виділив на кінематограф 16, 5 мільйонів гривень. 18 мільйонів дав на кіно у 2003 році уряд Віктора Януковича. Минулого року Україна з бюджету витратила на кіно лише 11, 5 мільйонів гривень. Для порівняння, Росія того ж року на кіно виділила у 30 разів більше бюджетних грошей. Надії на краще в українських кінематографістів з’явилися з приходом нового президента Віктора Ющенка. Адже саме за прем’єрства Ющенка був знятий найкасовіший український фільм – “Молитва за гетьмана Мазепу” режисера Юрія Ілієнка. Він коштував майже 3 мільйони доларів, які були виділені з держбюджету. Проблеми, проблеми.... Сьогодні стан вітчизняного кіно настільки жалюгідний, що українська кіногромадскість ініціювала парламентські слухання присвячені проблемам кіно. 23 лютого у Верховній раді буде запропоновано проект кардинальної реформи цієї найзабутішої галузі української культури. Головна вимога – створити в Україні спеціальний орган, який би опікувався проблемами кіно. Голова парламентського комітету з питань культури і духовності Лесь Танюк, який займається цим питанням, каже, що цей держкомітет у справах кіно має бути незалежний від міністерства культури і “взяти на себе всю вертикальну стурктуру кіно виробництва та кінопрокату”. Лесь Танюк: “Я б хотів, щоб у цьому міністрестві кіно або держкомітеті кіно був яксіний підхід, щоб це було мудре і розумне сприяння через продюсерські центри, через дистрибютерські організації, через створення гільдій кінопродюсерів, через створення колосальної кількості інших допоміжних речей”. Ініціатори змін в українському кіно розраховують те, що вже цього року український кінематограф отримає від держави 54 мільйонів гривень, наступного - 90 мільйонів, а у 2007 році – аж 120. Очолити новостворений кіно-орган може колишня заступник міністра культури Ганна Чміль, яка досі проблемамим кіно опікувалася найефективніше. За її підтримки в Україні з’явився другий за касовістю фільм “Мамай” Олеся Саніна. Він коштував 280 тисяч доларів, і був висунутий на Оскара. |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||