Ростислав Хотин Бі-Бі-Сі, Лондон

Це найпрестижніша світова премія, грошова вартість якої - 1300 000 доларів США, або 10 млн шведських крон.

Чільний норвезький експерт з питання нобелівських премій Стейн Тонненсон, директор Інституту Дослідження Миру в Осло, пояснив Українській службі Бі-Бі-Сі, як відбувається процедура визначення переможців, про шанси Віктора Ющенка отримати Премію миру та про враження в Скандинавії від "помаранчевої революції".

Стейн Тоннессон: Процедура проходить так: список номінантів не публікується, і лише тоді, коли хтось номінує якусь кандидатуру, оголошує про факт подання тієї чи іншої кандидатури - тоді це стає відомим публіці. Нобелівський Комітет лише подає загальну кількість названих кандидатур.
Пізніше цього місяця відбудеться засідання Комітету, після якого він назве кількість людей-претендентів на Нобелівську премію миру. Після цього Нобелівський Комітет скорочує список лише до тих кандидатур, які він вважає серйозними пртендентами.
Цей коротший список також не розголошується. Але члени комітету замовляють спеціальні доповіді в експертів по кожній з кандидатур з цього "серйозного" списку. На основі цих доповідей восени Нобелівський комітет вирішує, хто удостоюється премії. І тоді про це оголошують в Нобелівському Інститут у жовтні.

Бі-Бі-Сі: Наскільки відомо, кілька університетів в Україні й за кордоном, член парламенту Норвегії Ян Сімонсен, а також американсмькі сенатор-демократ Гіларі Клінтон та сенатор-республіканець Джон МакКейн висунули кандидатуру нового українського президента Віктора Ющенка на Нобелівську премію миру 2005-го року за відданість демократичним цінностям і мирний характер української "помаранчевої революції". Які шанси в пана Ющенка?

Стейн Тоннессон: Я гадаю, що його шанси цього року є порівняно незначними. Він успішно виграв вибори. І він виграв вибори в повторному другому турі після того, як мобілізував мирні демонстрації. Через це він потрапив до претендентів на Нобелівську премії, бо він переміг мирними засобами політичний режим, який намагався сфальсифікувати результати президентських виборів.
Це є аргументом на користь Віктора Ющенка. Але, з іншого боку, він поки що лише виграв перемогу, лише отримав владу... Він ще насправді не здобув злагоди, він виграв владу разом з частиною населення України. Я думаю, що для того, аби стати пропагандистом миру, аби отримати Нобелівську премію миру, панові Ющенку на додаток до його попередніх звитяг треба об'єднати націю довкола себе.
Якщо він матиме політичну програму в Україні, яка зробить його також популярним і на сході країни, а також матиме добрі, миролюбні стосунки з сусідами, в тому числі й Росією...

Бі-Бі-Сі: Тобто буде в стані миру з опонентами...

Стейн Тоннессон: Так! Досягти миру з опонентами і також задовольнити деякі з їхніх інтересів та потреб. Тоді пан Ющенко може вирости до справді національного об'єднуючого лідера-державника. І тоді він матиме серйозні шанси на премію. Але поки він буде виглядати таким, що представляє одну частину країни і не іншу, доти одного лише факту мирного отримання влади буде, мабуть, недостатньо.

Бі-Бі-Сі: Яке було загальне враження в Норвегії, Швеції й загалом Скандинавії від української "помаранчевої революції"?

Стейн Тоннессон: Я думаю, що враження було дуже позитивне, було велике полегшення, що виграв саме той, хто повинен був виграти. І виборчий результат після переголосованого другого туру був настільки промовистим... Також з полегшенням було сприйнято той факт, що режим Кучми не вдався до застосування сили, як на тому на певному етапі наполягав Янукович.
Було величезне зацікавлення українськими подіями. Це дуже нетипово для Скандинавії так цікавитися Україною. Бо Україна, незважаючи на свою велику значимість як країни, мало все ж таки відома в Скандинавії. Чи тепер правильніше казати - була маловідома в Скандинавії до недавніх подій в Україні. За все моє життя не пам'ятаю жодного іншого випадку, щоб Україна в Скандинавії мала стільки уваги до себе, як останнім часом.

Бі-Бі-Сі: Хто є головними конкурентами пана Ющенка на Нобелівську Премії миру цього року?

Стейн Тоннессон: Немає чітких фаворитів цього року. Я називав вже кілька можливостей, але нинішній склад Нобелівського Комітету прийняв іншу постанову порівняно з попередніми його складами. Останні два роки премію миру було надано жінкам, неєвропейкам, які є дисидентками або бороться за захист довкілля.
Позаминулого року - це активіст захисту прав людини з Ірану Ширін Ебаді, а минулого року це була еколог-активіст Ванґарі Маасаї з Кенії. Жодна з них не мали до цього якогось міжнародного визнання чи відомості у світі. Тому дуже ймовірно, що Нобелівський Комітет, в складі якого нині переважають жінки, будуть шукати подібну кандидатуру й цього року.
Тут варто згадати Ребію Кадір - вона є в'язнем сумління в китайському Уйгурському автономному регіоні. Минулого року, до речі, вона вже отримала досить престижну норвезьку премію Рафту. Може бути ще якийсь китайський кандидат, бо Китай назагал має мало Нобелівських премій.
А, можливо, премія миру може потрапити до допомогових організацій, які були активними в допомозі жертвам цунамі в Азії. На думку спадають Save The Children (Порятуймо дітей) або OXFAM - це також можливість. Особисто я не виключаю й рок-зірку Боно, який запустив ініціативу щодо боротьби зі СНІДом. В Нобелівському Комітеті є загальний інтерес розширити коло нагороджених премією миру поза коло політиків-миротворців.