Юрій Кушко Бі-Бі-Сі, Київ

Бі-Бі-Сі: В’ячеславе Степановичу, ви були одним з ініціаторів висунення кандидатури Віктора Ющенка на здобуття Нобелівської премії миру. Які мотиви і міркування спонукали вас до цього?

В. Брюховецький: Три університети, три керівники – Львівський національний імені Франка, Український католицький університет у Львові та Києво-Могилянська Академія - вирішили зініціювати звернення до Нобелівського комітету про відзначення Віктора Ющенка Нобелівською премією миру.
Події останніх місяців в Україні – це щось таке, чого в світі, очевидно, ще не було. Фактично у мирний спосіб було розв’язано надзвичайно конфліктну ситуацію

Бі-Бі-Сі: У заяві ініціативної групи зазначено, що "увесь світ став свідком повалення тоталітарного режиму демократичними методами". Це ви про режим, який уособлює Леонід Кучма, режим, який і досі діє і видає тепер ще більше указів, ніж раніше?

В. Брюховецький: Безперечно, уособленням цього режиму є пан Кучма і деякі його приспішники. Але, я думаю, тут ідеться ширше – ідеться про повалення залишків тоталітарно-комуністичного режиму, який ще майже панує на теренах колишнього Радянського Союзу, за винятком хіба що прибалтійських країн.
І от Україна і Грузія подали перший приклад того, як той режим можна повалити мирним шляхом. Особливо це було вражаючим в Україні з огляду на її територію, кількість населення, різнорідність поглядів. Тому це справді унікальний приклад, і сьогодні, наскільки мені відомо, цей приклад намагаються розвивати навіть у Росії.

Бі-Бі-Сі: На сайті Києво-Могилянської Академії можна натрапити на відгук, у якому пропонується висувати на Нобелівську премію за "палестинським зразком" – там її вручали главам суперницьких сторін, які пішли на перемир’я, а тут тоді слід домінувати сторону-переможця виборів і сторону-непереможця. Себто насправді, твердить дописувач, ми повинні висунути Ющенка і Януковича, як колись Арафата і Шарона. Що ви на це скажете, пане Брюховецький?

В. Брюховецький: Як бачите, сайт наш демократичний, він дозволяє усілякі відгуки. Хоча я з цим абсолютно не погоджуюсь, тому що сьогоднішня позиція пана Януковича і його команди, особливо - у Верховному Суді, радше нагадує цирк, аніж бажання розв’язати проблему. І з боку пана Януковича якраз немає жодних заяв про бажання мирного залагодження суперечок, і навпаки - лунають навіть безпідставні погрози, які дуже смішно виглядають у сьогоднішньому контексті.

"Мітинги - це прекрасно, але все вирішується на робочих місцях"

Бі-Бі-Сі: Здобуде Віктор Ющенко Нобелівську премію чи ні – це, так би мовити, на розсуд Нобелівського комітету. А от що він вже точно здобув – це звання почесного доктора Києво-Могилянської Академії.

В. Брюховецький: Ну, це було дуже давно. Він це звання отримав одним з перших, коли ще працював у Національному банку. Цим ми відзначили здійснене ним успішне запровадження гривні. Ми не знали тоді, що він стане президентом.

Бі-Бі-Сі: Свого часу подібне почесне звання мав і Леонід Кравчук, якого нещодавно було позбавлено цього звання. Чим вам не догодив перший президент України?

В. Брюховецький: Особисто мені він не завдав нічого... Леонід Кравчук і справді свого часу отримав звання почесного доктора. В деяких публікаціях, особливо неприхильних до нас, твердять, що от, мовляв, ми дали йому те звання, коли він був президентом. Але я хочу сказати, що то сталося, коли він вже не був президентом.
Таким чином ми відзначили його роль у відродженні Києво-Могилянської Академії і його внесок – здавалося, суто позитивний – в історію України. На жаль, події останніх місяців показали, що Леонід Кравчук не був на висоті моральних вимог, які ставить Києво-Могилянська спільнота до своїх членів.
Він чудово знав про фальсифікацію виборів, він чудово знав, що відбувалося перед тим у Мукачевому, він є одним з соціал-демократів (об’єднаних), які, власне, й ініціювали усі ті речі. Тому було прийнято рішення таємним голосуванням на Вченій раді – до речі, то було на самому початку помаранчевої революції, коли багато хто сумнівався у її переможному фіналі.

Бі-Бі-Сі: Отже, Києво-Могилянська Академія розчарувалася у першому президенті України. Які є гарантії того, що цього не станеться у майбутньому з новообраним президентом? Чи є взагалі ризик того, що нинішні сподівання, які покладаються на Віктора Ющенка, можуть виявитися зависокими?

В. Брюховецький: Безперечно, ризик є в будь-якій діяльності і зокрема у тім, як розвиватимуться події в Україні і як буде діяти Віктор Ющенко. Хоча тут питання полягає у тому, що змінилася ситуація в Україні, і гадаю, Україна вже не повторить помилок, які були після 91-го року.
Стан ейфорії не повинен переважати розуміння того, що лише ми самі можемо розбудувати справді прекрасну державу – і я думаю, що український народ це зробить.
Виросло нове покоління людей, яке і здійснило помаранчеву революцію. Порівняймо її з революцією на граніті 89-го року... Тоді студенти, які поставили намети, фактично зверталися до старших, до своїх батьків, до депутатів Верховної Ради з проханням змінити ситуацію – зняти прем’єр-міністра, тощо.
Під час помаранчевої революції уже старші люди дивилися на студентів і просили змінити ситуацію. Себто йдеться про кардинальні зміні.
Я дуже сподіваюся на те, що вдасться сформувати життєдайний і професійний патріотичний уряд, а також місцеві адміністрації, хоча попервах буде надзвичайно багато роботи - тяжкої і непомітної. Мітинги – це прекрасно, але все вирішується на робочих місцях.

Бі-Бі-Сі: До речі, про формування уряду. Чи вам відомі кандидатури тих, кого пропонують на посаду міністра освіти?

В. Брюховецький: Вони відомі, були різні публікації щодо цього. Якщо це натяк на мене, чиє ім’я так само згадується, то я не піду на ту посаду. Я є президентом Києво-Могилянської Академії, це моя дитина. І в мене є ще завдання, які ще треба досягти. Наприклад, нині оприлюднено рейтинг п’ятисот найкращих університетів світу. В тому рейтингу нема жодного українського університету – мені боляче від цього. Але, гадаю, за п’ять років Києво-Могилянська Академія увійде у сотню кращих університетів світу.

Бі-Бі-Сі: Наскільки відповідає дійсності легенда про те, що ви є нащадком гетьмана Брюховецького?

В. Брюховецький: Ви дуже точно сказали, що це легенда. І відверто кажучи, я не маю часу перевірити цю легенду. Хоча мені пропонували це зробити люди, які цим займаються, – "Ви нам тільки розкажіть, а ми перевіримо в архівах..."
Мій дід у 50-х роках, коли я був ще маленьким хлопчиком і завітав у гості до нього до Чернігівської області, якось сказав мені: “Ти не дивись, онучку, що ми сьогодні так бідно живемо, - (бо ж ви знаєте як жило селянство у 50-х роках), - але наш рід колись правив Україною.’ Ну, я так подумав – ти мені, діду, казки розповідай, а мені цікавіше на конях кататися.
І вже потім, коли я дізнався, що був такий гетьман, я пригадав слова діда. І тоді ж дізнався, що та частина Чернігівщини, де жив дів, належала до Стародубщини, до земель гетьмана Брюховецького. На тому хуторі, де жив дід, жили лише Брюховецькі. Зараз там жодного Брюховецького не залишилося.

Бі-Бі-Сі: Як ви ставитися до можливого використання гетьманських клейнодів під час інавгурації президента?

В. Брюховецький: Ніхто поки що не знає, як саме їх використовуватимуть. Я не думаю, однак, що вони мають бути задіяні у самій інавгурації. Вони можуть бути присутніми під час церемонії. Хоча в мене особисто теж виникає питань багато – чому саме клейноди Хмельницького? Тому що дістали? Але чому не клейноди Мазепи?

Бі-Бі-Сі: В'ячеславе Степановичу, уявіть собі, що ви студент і отримали завдання написати твір на тему "Києво-Могилянська і помаранчева революція". Про які найважливіші моменти ви б згадали?

В. Брюховецький: Якби я був студентом Києво-Могилянської Академії, то я згадав би те, що помаранчева революція фактично розпочалася раніше, ніж з’явився Майдан. Між іншим, відоме гасло “Разом нас багато, нас не подолати" пролунало саме у Києво-Могилянській Академії десь трьома тижнями раніше, ніж воно пролунало на Майдані.
Це коли був перший протест студентів Києво-Могилянки у зв’язку з несанкціонованими обшуками, які намагалася здійснити міліція. Студенти, взявшися за руки, оточили університетське містечко, і з гаслом “Разом нас багато, нас не подолати" захистили його.

Бі-Бі-Сі: А що ви скажете у відповідь на закиди у політичній заангажованості, у надто щільній причетності Академії до подій помаранчевої революції? Чи було збережено у цьому випадку принцип, згідно з яким освіта має бути поза політикою?

В. Брюховецький: Збережено. По-перше, рішення щодо цього ухвалювалося на загальному віче, що відбулося на нашому внутрішньому майдані. Між іншим, сім осіб голосували проти. Для них під час усієї революції були відкриті всі бібліотеки, всі комп’ютерні класи і вони мали змогу отримати консультацію у будь-якого викладача. Правду кажучи, ті особи не голосували проти страйку. Вони голосували, коли постало питання про те, що всі години, витрачені на страйк, мали б бути відпрацьовані за рахунок канікул – у випадку студентів, і за рахунок відпустки – у випадку викладачів. Тут жодного порушення не було. І це, між іншим, була велика школа громадянської мужності для студентів.