Про це сказав Українській службі Бі-Бі-Сі старший викладач українських досліджень у Лондонському університеті Ендрю Вілсон:

"Гадаю, головна стратегічна лінія виборів полягала у тому, що Віктор Ющенко спромігся поєднати питання моралі - як от питання про гідне врядування - з головними політичними засадами, які спонукають голосувати за національно-демократичні сили. Втім, він все ще потребує ширшого висвітлення у національній пресі. Бо ж якщо преса у Києві і стала дещо вільнішою, цього не можна сказати про пресу на сході. Є потреба, щоби і вона більше приділяла уваги випадкам шахрайства під час виборів та історії з отруєнням пана Ющенка, щоби переконати виборців, які, можливо, досі не чули фактів щодо цього".

Бі-Бі-Сі: Ми бачили, як українська влада нещодавно погодилася з багатьма вимогами опозиції. Чи можна з огляду на це казати про незворотній відступ влади, чи ж нинішні її дії є тактичними маневрами?

Е. Вілсон: Незворотній відступ? Я б сказав, що поки що зарано вдаватись до такої термінології. Кучма, наприклад, поки що не погодився на зміну уряду. Він досі має досить важливі важелі впливу. А отже в нього залишаються деякі карти, якими він може грати. Він при нагоді може відкликати кандидатуру Януковича. Він може закликати виборців бойкотувати голосування. Себто теоретично такі можливості залишаються, хоча насправді, як виглядає, він прагне завершення гри.

Бі-Бі-Сі: Останнім часом, як виглядає, Віктор Янукович спробував дистанціюватися від пана Кучми і від зрадницької, як він її назвав, влади. Чи ви гадаєте, що таке позиціювання забезпечить панові Януковичу якісь дивіденди?

Е. Вілсон: Ні. Те, як розиваються події (зокрема, призначення Тараса Чорновіла керівником виборчого штабу), свідчить, як виглядає, про певний відчай. Я не думаю, що у даному випадку роль опозиційного до влади кандидата виконується так, як її насправді слід було б грати. Та й вже надто пізно для Януковича удавати з себе опозиціонера - це просто не спрацює.

Мета варта зусиль

Бі-Бі-Сі: Якщо шанси пана Януковича на перемогу не є значними, навіщо взагалі він завдає собі стільки клопоту, беручи участь у повторному голосуванні?

Е. Вілсон: У політичному сенсі дуже важко визнати неминучість поразки. До того ж, навіть відкидаючи усе те шахрайство, обсяги якого під час другого туру лише тепер з'ясувались, Янукович, за великим рахунком, не втратив аж так багато голосів. Досі є можливість того, що він здобуде сорок з гаком відсотків, що буде поважним результатом за умов щільних виборів. Відтак, він має певну можливість затвердити себе політичним гравцем, коли на посаді президента опиниться Ющенко - і така мета варта зусиль.

Делікатна гра

Бі-Бі-Сі: Схоже, що Віктор Янукович у перебігу передвиборчої кампанії навряд чи поїде агітувати до західних регіонів України. Не надто певною виглядає наразі і можливість подорожі Віктора Ющенка до Донецька чи Луганська. Як за таких умов майбутній переможець виборів, хто б ним не став, зможе претендувати на роль загальнонаціонального провідника?

Е. Вілсон: Гадаю, що назагал - попри тактичну нечіткість у деяких випадках - Ющенко грав дуже делікатну гру і водночас досить консервативну гру. Він чітко наголошував на бажанні стати президентом на цілком законних підставах. Хоч як би там важко не було, він погодився на переголосування, хоча його команда була переконана у чесній перемозі вже у попередньому раунді. У такий спосіб, погодившись на переголосування, він зробив крок для наведення мостів зі Сходом України. Тепер, коли триває кампанія підготовки до третього раунду, потрібні, на мій погляд, якісь додаткові політичні жести у бік Сходу. Необхідно, перш за все, засвідчити, що голосами мешканців Сходу не зневажають, а по-друге, і це найголовніше, потрібно зробити якісь політичні жести - можливо, заявити, що Україна не буде аж так різко, стрімголов рухатися до Європейського Союзу.

Бі-Бі-Сі: Коли ви кажете про певну консервативність гри Ющенка, ви маєте на увазі консервативність у позитивному розумінні цього слова?

Е. Вілсон: Так. Під час виборів табір Ющенка завжди уникав провокацій, уникав насильства, уникав екстремістських жестів і був надзичайно стриманим. Можливо, саме це слово - "стриманість" - краще вжити в даному випадку, аніж згадку про консервативність. Але знову ж таки - тепер - коли Ющенко виглядає беззаперечним фаворитом на перемогу у виборах 26 грудня, - він може з більшою впевненістю вдатися до якихось політичних жестів, які б дозволили йому вважатися президентом цілої України радше ніж одної її половини.

Бі-Бі-Сі: Які є підстави сподіватись на те, що вибори 26 грудня будуть вільними і справедливими, чи ж радше - вільнішими і справедливішими за попередні?

Е. Вілсон: Так, радше відносно, аніж абсолютно вільними та справедливими... Першою ж підставою сподіватись на це є нова Центральна виборча комісія, хоча вона і не така вже й нова - бо там є люди з попереднього складу. По-друге, парламент справді постав перед необхідністю виробити новий закон про вибори, а не обмежуватися реакцією на ті чи інші окремі порушення під час другого туру виборів. Верховна Рада має зробити спробу затвердити нові загальні принципи справедливих виборів. Потрібна більша кількість власне українських спостерігачів, а не лише міжнародних спостерігачів, і кращий їхній доступ до виборчих дільниць. Слід також не забувати про важливість забезпечення свободи преси. Вона стала дещо вільнішою упродовж останніх 2-3 тижнів, але стан преси на Сході України ще потребує покращення. Але назагал є відчуття того, що в самій атмосфері виборчої кампанії сталися суттєві зміни, - а, отже, відверті порушення, яких припускалися у другому туру, навряд чи можливі цього разу.

Інтерв'ю провів Юрій Кушко