Бі-Бі-Сі: Чи вбачаєте ви якісь історичні паралелі у нинішніх політичних реаліях в Україні?

д-р Сергійчук: Так, це вже було в нашій історії, і було не раз, коли „за допомогою” наших сусідів з півночі чи сходу Україну розшматовували, розтягували, розколювали для того, щоб можна було далі триматися концепції, яка була проголошена 1492 року у Москві, тобто концепції „Третього Риму”. Москва – „Третій Рим”, а четвертому Риму не бувати.

Бі-Бі-Сі: У вас таке враження, що зараз хтось розшматовує Україну?

д-р Сергійчук: Так, якщо на з”їзді у Сєвєродонецьку присутній мер Москви, а він не просто мер Москви, а ще і член Ради Федерації,

Бі-Бі-Сі: Але ми чули, що Владімір Путін засудив спроби до сепаратизму. Це змінює вашу точку зору?

д-р Сергійчук: Не зовсім, тому що я знаю, що на 4 грудня у Харкові призначено другу частину цього з”їзду. Я бачу принаймні три схожі сценарії подій, які розвиваються сьогодні. Скажімо, після смерті Богдана Хмельницького, коли, для того, щоб мати вплив на Україну, або хоча б на частину України, було спровоковано антидержавний заколот Полтавського полковника Мартина Пушкаря і Кошового отамана Запорізької Січі Якова Барабаша.

Саме Московський воєвода пообіцяв одному і іншому гетьманську булаву, якщо вони усунуть від влади неугодного для Москви Гетьмана Івана Виговського. Того Гетьмана, який відмовився підписувати нові статті, які були набагато кабальніші, ніж ті статті, які привезли з Москви посли Богдана Хмельницького в 1654 році.

Бі-Бі-Сі: Які ще були паралелі?

д-р Сергійчук: Друга паралель - свіжіша в пам”яті, і є ще окремі свідки тих подій. Це коли Центральною Радою була проголошена 20 листопада 1917 року Українська Народна Распубліка.

Оскільки Центральна Рада, виражаючи волю українського народу, планувала будувати українську державність, у федерації з Російською демократичною республікою, російським більшовикам це не подобалось, вони хотіли мати Україну підконтрольну, бо, як заявляв Ленін, без українського хліба, без українського вугілля, цукру, залізної руди Російська радянська республіка неможлива.

Тому було знайдено надуманий привід, і так як і 1663 року, коли Москва підштовхнула Запорізького Кошового Івана Брюховецького іти на Лівобережжя і там проголошувати окремого Гетьмана Лівобережної України, замість єдиного Гетьмана для всієї України, і таким чином можна вже впливати на частину України, яка дивиться тепер на Москву.

Те саме відбулося і у Харкові у грудні 1917 року, коли інспірований російськими більшовиками так званий „З”їзд робітничих, селянських і солдатських депутатів у Харкові”, який був нелегітимним -не було ніякого кворуму, не було представництва - проголосив так звану Українську Народну Республіку, тільки радянську.

Але ми знаємо, що Українська Народна Республіка вже існувала, вона була проголошена легітимним органом влади – Центральною Радою. І після цього цей так званий Харківський з”їзд кличе на допомогу червоногвардійські полки, матросів з Петрограда і Москви, і таким чином починається агресія проти Української Народної Республіки. Далі, коли приходить 18-й рік, стоїть питання про створення Донецько-Криворізької республіки.

Тобто ми бачимо, що на цю частину України, яка має промисловий характер, де було завезено багато промислового російського пролетаріату, де була більша прив”язаність до Великоросії, там утворюється анклав, який загрожує соборності Української Народної Республіки. Що врешті і було здійснено на практиці, коли УНР, вже самостійна, була у постійному розшматуванні.

Бі-Бі-Сі: Чи є в історії якісь паралелі до того, що одні називають „оранжевою революцією”, а інші „оранжевим шабашем”?

д-р Сергійчук: Так, щось подібне було. Це початок Хмельниччини, коли, як писав літописець, „усе, що живе, піднялося в козацтво”. Тоді справді, енергія українських народних мас витворила таку українську національну революцію, що й призвела до проголошення гетьманщини як держави українського народу.

Потім 1917 рік. Українська національна революція не тільки на теренах України, а той український дух від Балтики до Камчатки, на українських поселеннях. Це і Зелений Клин, тобто Далекий Схід, і Сірий Клин – Північний Казахстан і Південний Сибір, і Кубань, і Слобожанщина, і Донщина, і Поволжя, і Петроград український, і Москва, Балтійський і Чорноморський флот піднімали синьо-жовті прапори. Те, що ви бачите сьогодні на майданах українських міст – це продовження того руху, про який сказав чітко і влучно наш літописець.

Бі-Бі-Сі: Повертаючись до питання сепаратизму в Україні, чи не дивно вам, що Дніпропетровськ не підтримав цих закликів?

д-р Сергійчук: Я вважаю це закономірним. І не лише Дніпропетровськ. Зверніть увагу на Харків. У червні 1917 року, коли тимчасовий уряд не визнавав Центральної Ради, не хотів надавати Україні автономії, не хто інший як Харківська губернська рада висловила підтримку Центральній Раді. 2 грудня 1917 року, коли Центральна Рада вже проголосила автономію і Ленін погрожував ультиматумом, то Харківська міська Дума підтримала Центральну Раду і відмовилася виконувати розпорядження більшовиків. Те саме Катеринослав.

З доктором історичних наук Володимиром Сергійчуком розмовляла Ольга Бетко.