Катерина Хінкулова Бі-Бі-Сі, Київ

На лінії розподілу території між Вірменією і Азербайджаном досі лунають постріли

12 травня має відбутися зустріч між головами зовнішньополітичних відомств Азербайджану та Вірменії.

Дві країни формально перебувають у стані війни і час від часу на лінії розподілу територій відбуваються сутички та перестрілки.

Далі від врегулювання?

Британський фахівець з кавказьких питань, автор монографії “Чорний сад” Том де Ваал сказав в інтерв’ю Бі-Бі-Сі:

“Мирний процес у Карабаху у поганому стані. Десята річниця – сумна річниця. Ми бачимо, що на лінії фронту люди і далі гинуть, звичайно не в таких кількостях, як під час війни, але лише минулого року у тих сутичках загинуло 30 чи 40 людей. Крім того, мені здається, що дві сторони конфлікту перебувають зараз далі від його залагодження. Смерть Гейдара Алієва позбавила Азербайджан владної фігури, яка досить успішно провадила переговори”.

У грудні 2003 року відбулася зустріч між лідерами Вірменії та Азербайджану, коли син Гейдара Алієва, Ільхам, разом з Робертом Кочаряном пообіцяли продовжити діалог.

На якусь мить тоді, після зустрічі двох президентів у готелі "Інтерконтиненталь" у Женеві, яку допомогли організувати дипломати з Росії, Франції та США, здавалося, що прорив у переговорах станеться. Але потім переговори знову зависли у повітрі.

Посилення радикалів

Керівники двох держав ще раз бачилися наприкінці квітня цього року у Варшаві на економічному форумі, але і тоді конкретних результатів не було досягнуто.

Ільхам Алієв: набагато слабший за батька?

“Новий президент набагато слабший за свого батька. Він намагається розбудувати свою владу. Але в результаті цього лише посилились радикально настроєні сили, як-от організатори Руху за звільнення Карабаху, який у ці дні влаштував похід від Баку до лінії фронту з Вірменією. 10 років по укладенні перемир’я війна не точиться, але від миру ми також дуже далекі”.

12 травня мають зустрітися міністри закордонних справ Азербайджану та Вірменії, Ельмар Мамадияров та Вартан Осканян. Питання Нагірного Карабаху буде на порядку денному.

Слово народу?

Прем’єр-міністр Вірменії Андранік Маргарян, перебуваючи у Києві, так прокоментував перспективи залагодження конфлікту:

“Це питання складне і тонке. Процес у Карабаху триває. Наші президенти вже зустрілися - Кочарян і Алієв. Тепер мають зустрітися міністри закордонних справ. Але процес складний, ось уже 10 років ми не можемо досягти домовленості. Війни правда немає. Але тут треба все акуратно зважити, визначити, який буде статус Карабаху, а не рватися вперед, звільняти, а потім буде незрозуміло. Ми хочемо, щоби народ Карабаху вирішував це питання сам, з урахуванням свого самовизначення”.

У результаті Нагірно-Карабахського конфлікту були переміщені близько мільйона людей – азербайджанці, які змушені були виїхати з окупованої території, опинилися у тимчасових таборах.

Азербайджанський уряд - частково через нестачу коштів, а частково з політичними намірами - не надав біженцям постійного житла, наголошуючи на тимчасовості їхнього статусу. А вони ось уже 10 років живуть у похідних умовах.

Нові чинники впливу

Західні держави активніше зацікавилися долею кавказького регіону, коли тут було підтверджено великі поклади корисних копалин, зокрема нафти навколо Каспійського моря.

Каспійська нафта - потужний чинник геополітики в регіоні

Іншим впливовим гравцем на Кавказі довгий час була Росія, яка і зараз ним залишається, хоча після подій у Грузії і Аджарії російський вплив помітно послабився.

Том де Ваал каже, що ключовими гравцями у вирішенні конфлікту мають бути не посередники, а самі вірмени та азербайджанці.

Тим часом, вірменський прем’єр Андранік Маргарян, перебуваючи у Києві, сказав, що питання не потрібно ставити лише між Вірменією і Азербайджаном:

“Це передовсім питання до Республіки Нагірний Карабах, до народу Нагірного Карабаху, як вони зможуть захистити свою безпеку, свою незалежність. Саме за такою формулою мають проходити переговори”.

Але цілком очевидно, що для Баку за теперішнього навіть більш патріотичного ставлення до Карабаху, поєднання слів “Нагірний Карабах” та “незалежність”, є цілком неприйнятним. Остаточне мирне врегулювання зараз неможливо передбачити.