Катерина Хінкулова Бі-Бі-Сі, Київ

Іван Усіченко: реальна кількість хворих може бути втричі більша за офіційну

Він та представники інших медичних організацій, які займаються проблемою поширення ТБ, кажуть, що ситуація в Україні дуже серйозна і не поступається у своєму масштабі проблему поширення ВІЛу.

Найбільша проблема в боротьбі з туберкульозом - це складність його діагностування. Людина може бути носієм і не знати про це, аж доки хвороба не перейде в активну форму.

Діагностика в принципі не складна – раніше вважалось, що треба робити флюораграфію, зараз лікарі кажуть, що навіть ефективнішим є простіший метод - мікроскопічний – через аналіз мокроти, яку відкашлює пацієнт.

Також лікування від ТБ не дуже дороге, на відміну від ВІЛу, і, як кажуть лікарі, ліки в Міністерства охорони здоров'я України є.

Складність полягає у тому, що у групі ризику туберкульозу ті групи населення, яким і так важко, – себто бідні. Матеріальне становище не дозволяє їм дбати про здоров'я. Фахівці говорять, що ТБ та ВІЛ – це соціальні проблеми, притаманні бідним країнам.

Представник Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) в Україні Кестутіс Міскініс: “На жаль, у боротьбі з туберкульозом з'явився додатковий бар'єр – це ВІЛ-інфекція. Туберкульоз – це головна причина захворюваності та смертності людей, інфікованих ВІЛом, а ВІЛ-інфекція може збільшити у кілька разів ризик захворювання на туберкульоз. Одночасне поширення двох інфекцій може призвести до неконтрольованої епідемії туберкульозу.”

А президент товариства Червоного хреста в Україні Іван Усіченко сказав, що до подолання проблеми ТБ мають докласти зусиль усі: “Цілком очевидно, що держава сама не може подолати цю проблему, тому необхідно аби державні медичні заклади та громадські організації, благодійні фонди і так далі долали цю проблему”.

Туберкульоз - це стара інфекція, яка набула нового життя через низку факторів – соціальних та економічних передовсім. Фахівці зараз вказують ще й на резистентні форми хвороби.

Нещодавно ВООЗ оприлюднила звіт про стан з резистетнтними формами туберкульозу, там згадувались Естонія, Молдова, Росія, як країни, де стан особливо поганий. України у списку не було.

Проте народний депутат Микола Поліщук, голова комітету Верховної Ради з питань охорони здоров'я, каже, що це сталось випадково, бо, за його словами, в Україні ситуація дуже серйозна і з конвенційною, тобто вже відомою, формою, і з резистентною - новою формою хвороби, стійкою до ліків, що з'явилася нещодавно і особливо поширена у країнах колишнього Радянського Союзу.

Пан Поліщук каже, що в українських лабораторіях немає обладнання для виявлення резистентних форм хвороби, тобто у деяких випадках лікування може бути неефективним через те, що лікують не ту хворобу, яка є.

Для подолання туберкульозу потрібно діагностування, а для діагностування – організація процесу нагляду за потенційними носіями і перевірка їх.

В Україні нібито робляться зусилля – ухвалено національну програму боротьби з ВІЛ, СНІДом та туберкульозом на 2004-2008 роки, але з іншого боку центри здоров'я, де могли виявляти захворювання, закриваються, за словами представників Червоного хреста.

З іншого боку, є ознаки поліпшення співпраці громадських і державних організацій.

Наприклад, лікування провадять у соціальних центрах, де надається харчування бездомним і там же їм разом з їжею дають ліки. Директор медичного інформаційного цетру Вектор Віктор Сердюк каже, що один такий центр у Києві на Лівому березі вже став прикладом співпраці між релігійною організацією та місцевою владою.

У ці дні ВООЗ провадить заходи по всьому світі – у минулі вихідні на Хрещатику у Києві проходила акція низки організацій, на чолі з ВООЗ, підримувана представництвом ЄС під гаслом "Зупинімо туберкульоз сьогодні".

Але наразі у фахівців є сумніви щодо реалістичності поставленої амбітної мети – до 2005 року виявити 80% хворих на туберкульоз і розпочати лікування 75% з них.