Перешліть цю сторінку другові		Версія для друку

Президенти чотирьох країн дали завдання підготувати документи до кінця серпня

Урядові експерти України, Росії, Білорусі та Казахстану на не надто афішованій зустрічі в Києві продовжили узгоджувати тексти угоди та плану дій про створення Єдиного економічного простору.

Хоча зустріч відбулася 8 серпня, перше офіційне повідомлення про неї з’явилося лише 11 серпня.

Згідно із вказівками президентів, установчі документи Єдиного економічного простору мають бути готові до кінця серпня, проте і українські, і іноземні експерти висловлюють сумніви щодо успіху цієї чергової інтеграційної ініціативи на пост-радянському просторі.

Кореспондентка Бі-Бі-Сі Анастасія Зануда розмовляла з Джонатаном Ейлом - керівником дослідницьких програм Королівського інституту оборонних досліджень у Лондоні, який вважають однією з провідних аналітичних організацій в Британії, до послуг якої вдається і британський уряд.

Ідею створення Єдиного економічного простору озвучили президенти України та Росії під час зустрічі 23 лютого цього року.

Відповідно до плану, цей простір утворюватиметься у три етапи: єдиний тарифний союз і зона вільної торгівлі, митний союз, об’єднання фінансових систем і перехід до єдиної валюти.

Керівник досліджень Королівського інституту оборонних досліджень Джонатан Ейл каже, що ідея створення Єдиного економічного простору між чотирма державами має більше політичних, аніж економічних пояснень.

Багато спільного, але є різні інтереси

З економічної точки зору для України навіть розмови про приєднання можуть погано вплинути на її стосунки з Європейським Союзом та просування до Світової організації торгівлі:

«Зрозуміло, що ці чотири держави мають багато чого спільного, пов’язаного з їх радянським минулим.

Проте з практичної точки зору їх об’єднання не має великого сенсу, бо насправді їм потрібне залучення до міжнародної конкуренції, щоби змусити місцевих виробників покращувати якість своєї продукції, аби бути взмозі продавати свої вироби на міжнародних ринках, а не залишатися на рівні радянської промисловості і продавати свої товари лише на недорозвинутих ринках.

Для України це означатиме ускладнення в процесі надання їй Євросоюзом статусу країни з ринкової економікою, у той час, як Росія вже має такий статус.

Якщо Єдиний економічний простір буде створено, то це накладе на Україну певні зобов’язання стосовно торгівлі, які навряд чи будуть сприятливими для європейських товарів, а це не покращить ставлення Брюсселя до Києва.

Кажуть, що Київ сподівається отримати доступ до дешевих російських енергетичних ресурсів, створюючи єдиний ринок енергоносіїв, але насправді цього можна було б досягти в інший спосіб, не застосовуючи єдині тарифи чи єдину валюту».

Прагнення Москви суперечать прагненням Києва

Джонатан Ейл поділяє думку деяких українських експертів, що діяльність, спрямована на створення Єдиного економічного простору, може завадити переговорам Києва з СОТ:

«По-перше, абсолютним безглуздям є те, що Москва та Київ ведуть мову про якийсь економічний союз або якусь економічну структуру між ними, а переговори із СОТ вони і досі провадять окремо.

Те, що Москва хоче отримати від СОТ, переважним чином суперечить тому, що хочуть мати від СОТ у Києві.

Діяльність СОТ викликає протести, але вступ до організації залишається метою української влади

Для мене це один з найсерйозніших показників того, що ані Київ, ані Москва, не передбачили наслідків висловлювання таких ідей.

Якщо вони стануть реальністю, якщо Росія та Україна матимуть якусь угоду про торгівлю, це миттєво відіб’ється на подальших переговорах з СОТ.

Москва, яка має набагато потужніший вплив як на Вашингтон, так і на СОТ, матиме всі підстави, стати членом СОТ раніше України, і потім вже диктувати які завгодно умови у будь-яких питаннях торгівлі з Україною».

Прихильники - переважно в Москві і в Мінську

Але чому ж тоді постійно чути про нові інтеграційні структури на пострадянських теренах?

Жодна із них досі не виконала завдань, покладених на неї при створенні.

В чому полягає сенс всіх цих інтеграційних ініціатив?

Джоната Ейл з Королівського інституту оборонних досліджень вбачає більше політичних, аніж економічних підстав для ствоення подібних союзів:

«Хоча ми чуємо переважно економічні аргументи на користь створення Єдиного економічного простору, на практиці все це є політичними іграми.

Насправді очевидно, що є певна група людей переважно у Москві, і, я би додав, у Мінську, які завжди виступають за союзи.

Для президента Лукашенка це, здається, єдина можливість уникнути економічного колапсу.

Ще однією причиною є намагання зберегти ринки збуту для своєї продукції.

Це бажання взаємне для Росії та Білорусі.

Кажуть, що і в певних українських бізнесових колах також є такі наміри.

Проте найжахливіше в тому, як подається дискусія довкола цієї теми, це те, що нам кажуть: або ми приєднуємося до цієї структури, або до іншої.

Але вибачте, ніхто на Заході не каже, що Україна має раз і назавжди розпрощатися зі своїми східними партнерами, і втратити ринки колишнього Радянського Союзу.

З іншого боку, щоби зберігти ці ринки, зовсім не треба створювати якусь політичну структуру.

Адже в цьому разі ми говоримо про відновлення пострадянського простору, а не про якісь економічні переваги».

"Сумніваюся, що ця гра матиме успіх"

Але чому одним із ініціаторів Єдиного економічного простору став український президент, Леонід Кучма?

«В даному разі я підтримую погляди української опозиції, яка вважає, що президент України щиро переконаний у необхідності тіснішої співпраці з Москвою.

Але якщо вдатися до, скажімо так, більш складного пояснення всіх цих суперечок, то воно полягає в намаганні отримати для Києва більше змоги впливати на те, що відбувається, дати більше простору для маневру в переговорах з Європейським Союзом, а також зі США.

Здається, люди, які це обговорюють, не стільки зацікавлені в якомусь результаті, як у тому, аби в Євросоюзі знали, що в України є і інші варіанти, крім європейської інтеграції.

Проте я маю сумніви щодо того, що ця гра матиме успіх».

Тим часом на своїй останній перед відпусткою прес-конфереції Леонід Кучма заявляв, що Єдиний економічний простір буде створено у визначені терміни, і що участь Києва у цій організації є вигідною для України.