Серпень 1991 року в Україні. Фото УНІАН.

Так, наприклад, згідно опитувань Центру соціальних досліджень «Софія» Значна (42,0%) частина опитаних сприймає День незалежності передусім як офіційне свято, а 11,3% респондентів вважають його народним святом.

Водночас, для багатьох (42,5%) опитаних 24 серпня – це „просто вихідний день”.

Де ви були 24 серпня 1991 року і що це свято означає для вас?

Фотогалерею присвячену дню Незалежності дивись тут:

Дописи на форумі не відображають позицію Бі-Бі-Сі

Пам'ятаю, що проїзжаючи в тролейбусі повз ВР, сказала вголос, що зараз унікальна можливість проголосити незалежність , бо більшість( комуністична) парламенту злякались Єльцина, що тільки но розігнав ГКЧП. Була сама здивована своїм висловам, бо мені здавалося, що я цим не переймалася. Потім було голосування в ВР. Кравчуку не вимкнули "мікрохвон" і ми почули як він роздратовано кинув Плющу : " А це що таке ?" - до залу внесли величезне полотно жовто-блакитного прапору. Кравчук вочевидь не був готовий до цього і не знав - як реагувати. Але для мене справжнім Святом Незалежності стало 1 Грудня, коли люди вийшли на референдум. Все небо було біле - то НЕ ХМАРИ були, то душі українців - вбитих, закатованих, замордованих, вбитих голодом наших співвітчизників закрили все небо і проголошували нам свою Волю. Це не красне слово, Люди Добрі - це Правда. Я це відчувала всім своїм серцем. Вітаю вас, Мої Співвітчизники.
Оксана, Канада

24 серпня 1991 року мені було 6 років і ми поверталися з відпочинку. коли почули про путч ГКЧП злякалися, думали війна, вдома всі купували сіль та сірники. на щастя, помилилися. Зараз кожного року День Незалежності святкую обов’язково, мрію, щоб обов’язковим дрес-кодом свята стала вишиванка, яку українці одягатимуть з власного бажання, а не для того, щоб безкоштовно проїхатися у міському транспорті
Олена, Київ, Україна

В 1991 мені було 10 років, тому не памятаю де я був, мабуть бавився з друзями. Але десь з років 15-16 обовязково святкую День Незалежності. Обовязковий атрибут - прапор дома і в машині. А для людей які вважають, що це просто вихідний скажу, що швидше це свято буде святом для 90% населення України, то швидше Україна стане багатою і сильною країною.
Михайло, Львів, Україна

Може трохи не по темі, але душа кричить. У тому році нам зпоскудили день Незалежності, а в цьому теж намагаються це зробити, бо на Хрещатику розмістили мабуть більше ніж 50 реклам партії Регіонів на кожному стовпі освітлення, але це є місце для святкових прикрас: раніше там розміщувались великі картки з вітаннями зі святом, щось на зразок вишитих рушників. Цікаво, чи офіційно Янукович заплатив за це? І які гроші. Невже ми Кияни такі бідні, що повинні терпіти таке знущання над нами? Чи взагалі мали право ті місця використовувати для політичної реклами?
Катерина Круліковська, Київ, Україна

Каюся! Разом з більшістю таких же наївних недоумків голосував за "незалежність". Тепер живу у жебрацькій країні, якою керують злодії. Промисловість знищена. Всі люди на базарі "торгують". У дідсадках тепер "віли" та бардаки. "Нові українці" їздять по тротуарах, бо їм дороги не вистачає. В захваті тільки пані Стефанія з Торонто.
Vl, Kirovograd, Ukraine

Місто Лєнінськ, космодром Байконур, Кзил-Ординська область, Казахстан. Я та мої товариші-молодші офіцери з українським корінням, ввечорі того дня сновигали коридорами гуртожитків та по домівках жонатиків як навіжені - дізналися про нашу Незалежність з новин РТР. Жартома штовхалися зі злегка очманілими "руськиии" колегами, та майже поголівно перейшли на досить пристойного рівня українську. Пізніше того ж вечора старші офіцери-українці ініціювали проведення Українських Зборів у будинку офіцерів. Відчуття тоді були подвійні: ми, українці, опинилися у ролі іменинників, що очікують на подарунки, та ще й з правом на таку собі фронду (бо ж - стали іноземцями). З іншого ж боку, бриніла тоскна підозра, що все замкнеться на рівні паперового офіціозу, який не змінює сутності подій. Але офіцери-росіяни все одно нам заздрили, адже 19 червня 1990 року, день Незалежності Росії від СССР, насправді мало хто сприйняв так вже серйозно. Перший Український Незалежний Ранок зустріли з усіма холостяками, хто не спав, зі спільним спиртом, "шилом" по-військовому, у стилі bring your own party. Але все одно, як один, добре пам'ятали з ЩО СВЯТКУВАЛИ! Ось так буває, шановне панство.
Юрій Соломко, Київ, Україна

24 серпня 1991 року я повернувся з пабу у Лондоні і дружина повідомила про проголошення Україною Незалежності. Після цього Бі-Бі-Сі та інші радіостанції дзвонили до мене тричі за коментарями. Я зателефонував також батькові повідомити гарну новину, на що він відповів: «Чого було стільки тягнути?!». Ми оглядали голосування у Раді на телебаченні Бі-Бі-Сі. Американці кажуть, що у важливий момент життя завжди запам’ятовується місце перебування.
Taras Kuzio, Вашингтон

Це був історичний момент в історії: найбільша республіка СРСР, яка мала 20% радянського населення, 30% виробничих потужностей і 40% виробництва зброї оголосила незалежність. Аби порівняти яка відмінність між ситуацією для українців є тоді і тепер слід згадати путч. Уряд Фокіна і Кравчука був безсилим. Генерал Варєнніков заарештував спікера Кравчука у його ж кабінеті через дві години після проголошення ГКЧП у Москві, наклав заборону на ЗМІ та перебрав контроль над владними інститутами в Україні. Вітаю усіх українців з святом Незалежності!
Oleksandr Vasylenko, Bethesda, U.S.A.

21 Серпня 1991 я святкував своє 6 день народження в Бориславі, Львівскої обл. і при цьому віці було якось важко орієнтуватися що навколо мене твориться. Памятаю коли приїзджав до бабці з дідом до Львова то дідо весь час слухав і дивився новини і просив щоб я не заважав. З роками 24 Серпня набуло велике значення через те що з 21 по 24 я святкую - день народження (21), (придуманий мною день Тризуба)(22), день прапора(23) і День Незалежності (24). Для мене ці дні є важливі як і моє день народження тому я їх так і трактую. І доречі вітаю всіх відвідувачів Української БіБіСі зі святами і бажаю всім більшого душевнохо патріотизму і радості. Памятаймо - Все Буде Добре!!!
Марко, УСА

День 24-го серпня 1991 року в мене та моеї родини був звичайним днем, сиділисмо при телевізорові та чекали новин з України, дуже хотілося нам вірити,що так звана тюрма народів Радянський Союз розвалиться і з днем 24-го серпня 1991 року Україна стане вільною віднікого незалежною Державою, за котру мільйони найкращух дочок та синів української нації віддали свое життя.З моеї родини загинули в рядах УПА батько брат та два двуйорідні брати, і коли я почув слова диктора ,що Україна стала незалежною вільною державою,я скрикнув тату брате друзі брати Україна від сьогодні вільна! ваші мрії сповнилися!
Дмитро, Еаст Ганновер, США

В День 24 серпня 1991 року я з моїми дітьми була в Торонто, Канада. Вся наша українська громада переживали разом з українським народом на рідних Землях нашої всі ті доленосні події. Це була велика подія і я дякувала Господу Богові, що допоміг нашому народові на рідній Батьківщині і всім нам українцям розсіяним по цілому світі діждатися цього великого дня. Канадські українці кожного року святкують цей Велий День екуменічними молебнями і святковими концертами, в яких беруть участь не тільки багатотисячні маси наших поселенців, але й представники уряду Канади та представники українського уряду посольства й консулату України в Канаді. Вірю, що молода 16-літня Українськ! а Держави переживе всі кризи доростаючого віку й буде дальше дозрівати й розцвітати при Божій помочі на славу й благо українського народу.
Стефанія, Торонто, Канада

24 серпня 1991 року я сидів за столом в батьківській домівці у м.Макєєвка Донецької області. Уся родина – росіяни, дружно голосувала за незалежність. Сподівалися будемо далі від комунізмуі ближче до Європи. Виявилося, що може і ми є і є далі від комунізму, але навряд чи ближче до Європи. Замість європейських цінностей, отримали букет з місцевого бандитизму та українського націоналізму. Що гірше важко сказати. В залишку вважаю, що ми мали рацію тоді. Від тоталітарної Москви позбулися, бандитизм може відживе, а націоналізм на Донбасі не пройде.
Ск, Макіївка

Мені було 52 роки, ми з дружиною Богданою були в цей день під Верховною Радою зі своїм синьожовтим прапором. На Раді тоді ще був не наш український прапор. Коли перед центральним входом до Ради ми побачили, що розгортається наш український прапор, ми підійшли і теж підтримали прапор. Було дуже багатолюдно кожен хотів хоча б доторкнутися до нашої національної святині, люди скандували: прапор на раду. Десятки людей піднесли прапор по сходах до центрального входу і передали його нашим депутатам, які внесли прапор у Раду. Цей день назавжди залишиться в моїй памяті, як одна з перемог демократичних сил на шляху до незалежної України, яку ми ще остаточно не здобули.СЛАВА УКРАЇНІ.
Юрій Зарицкий, Трускавець, Україна

24 серпня 1991р. мені було майже 24 роки. Я декілька місяців тому закінчив Вінницький політехнічний інститут і готувався до початку своєї трудової діяльності. День незалежності сприймаю як вистрадане десятками, а то і сотнями поколінь українців свято і гаряче підтримую нашу Незалежність. ! Сподіваюсь, у нас усіх вистачить розуму тепер її нікому і нізащо не віддати. І хоч щороку 24 серпня приходиться копати картоплю, все одно копаючи її я думаю про це велике свято і сподіваюсь, що прийде час і я зможу дозволити собі від душі відсвяткувати цей день з своєю родиною.
Олександр, Золотоноша , Черкаська обл. Україна

Тільки на Західній Україні цей день вважаться святом! Для більшості громадян України - це простий вихідний день, як субота чи неділя! Незалежність - це добре, але повної незалежності немає, 90% країн від когось залежать! Перехід від Росії до америки - це залежність, не свобода! Тоді ми залежали тільки від росії, тепер - від америки, європи та Росії, не можемо зробити жодного кроку без Солани, бушівських засланців чи поглядів на Росію! Треба будувати НЕЙТРАЛЬНУ, максимум незалежну країну! Без НАТО, без американської ПРО... Україні потрібен президент, який спроможний об'єднати країну, а не руйнувати, як це робить ющенко! Половина країни хоче бути разом з Росією, половина - пробушівська. Президент повинен шукати те, що об'єднує людей, але до цього дня він шукав те, що роз'єднує!
Микола, Київ

21 Серпня 1991 я святкував своє 6 день народження в Бориславі, Львівскої обл. і при цьому віці було якось важко орієтуватися що навколо мене твориться. Пам'ятаю, коли приїзджав до бабці з дідом до Львова то дідо весь час слухав і дивився новини і просив щоб я не заважав. З роками 24 Серпня набуло велике значення через те що з 21 по 24 я святкую - день народження (21), (придуманий мною день Тризуба) (22), день прапора (23) і День Незалежності (24). Для мене ці дні є важливі, як і мій день народження, тому я їх так і трактую. І до речі вітаю всіх відвідувачів Української Бі-Бі-Сі зі святами і бажаю всім більшого душевного патріотизму і радості. Памятаймо Все Буде Добре!!!
Марко, УСА

Мені було 11 років і ми з батьками приймали участь у мітингу організованому народним рухом у Тернополі. Що цей день значить для мене? Коли союз розвалився була дуже скрутна ситуація, шкодували. А от зараз завдяки більш відкритим кордонам (хоч і важкому візовому режимі з боку ЄС), вдалося попрацювати за кордоном, заробити грошей, зараз вже працюю на Україні, співпрацюю з американською фірмою, і радий що вже немає союза, раніше б таке було б не можливо. Завдяки знищенню союза всі блага цивілізації й свобода прийшли в Україну. Це добре. Шкода лище що розвал був дуже болючий, захід нас не підтримав, мабуть рахував нас коммуністами (що зовсім не так, ми люди чесні, віримо в бога, не всіх порядних людей вибили комуністи) все довелося робити самим, але таки зробили, тепер живемо добре.
Володимир, Тернопіль